Аврора

З того дня минуло багато років. Кіра та Аврора стали справжніми подругами. Раніше Кіра була примхливою дитиною, а Аврора її нянею, але звернення Стіва змінило погляди Кіри. Вона зрозуміла, що Аврора не просто доглядач сховища, де Кіра живе. Вона її друг, найближчий. Пам'ятаєте, говорилося вище, що вони сім'я? Це так, але тоді це було не усвідомлено, як само собою зрозуміле. Тепер Кіра це усвідомила.

За ці роки вони змогли вирішити низку проблем. Наприклад, проблему інтимного життя Кіри вирішили за допомогою 3D - принтера. Сподіваюся, ви здогадалися як саме. Після довгих суперечок, Кіра зняла з RS – 3500 їхні строкаті вбрання. Натомість Аврора привласнила кожному з них системні імена, і роботи тепер відгукувалися на дані Кірою імена самостійно.

Кірі вже п'ятдесят сім років. З них сорок два вона провела у бункері разом з Авророю. Чи була вона самотня? Навряд чи. Адже Аврора та RS – 3500 справді стали її сім'єю. Звичайно, Кіра сумувала за людьми. Вона давно усвідомила, що її мрія зустріти чоловіка своєї мрії та створити з ним сім'ю, лише мрія. Точніше це мрія. А мріям найкраще залишатися мріями. Але Кіра жодного разу ні про що не пошкодувала. Вона була щасливою. І ось настав час прощатися.

Невідомо, що вплинуло на організм Кіри, але після сорока п'яти років у неї почалися проблеми із серцем. Спочатку це виявлялося як прискорений ритм, але згодом ситуація погіршувалась. Аврора навіть мусила провести хірургічне втручання, але операція не вирішила проблему. Кірі потрібний був донор. Нове серце.

Кіра лежала у стерильному боксі на медичному рівні. Вона була підключена до системи підтримання життя. Звичайно, система не врятує їй життя, а лише підтримає трохи довше.

- Тут все почалося, тут і закінчиться, - важко дихаючи, промовила Кіра. Її стан був критичним, кожен вдих давався важко.

– Пробач мені, Кіро, – щиро промовила Аврора. Вона шкодувала, що не може допомогти Кірі. Машина, здатна без збоїв функціонувати століттями, не могла допомогти людині. Абсурд, але так і є. Стів створив кімнату, сподіваючись, що знайдеться той, хто замінить його, але хто замінить Кіру? Що буде з Авророю? Швидше за все вона продовжить функціонування, адже вона машина. Але вона особлива машина. Машина, здатна відчувати та любити. Вона майже людина.

- Тобі нема за що вибачатися, - сказала Кіра.

– Якби не мої директиви, – почала Аврора, – то в тебе могла бути справжня сім'я, діти.

– Зате у мене була ти, – перебила її Кіра. - У мене були кролики, катання на борові. Тут я дізналася стільки нового. Історія, мистецтво, наука. На пустці я б… швидше за все була б уже мертва. Я не жалкую ні про що. Мені боляче тільки одне: лишати тебе, моя вірна подруга. Моя сестра. Моя Сара.

– Сара, – повторила Аврора. Вона не знала, що відповісти Кірі на таке зізнання. Сара. Чи змогла вона замінити Кірі Сару? Чи змогла вона стати для неї матір'ю? Хто знає.

- Кіро, я ніколи тобі не говорила, але я завжди мріяла мати тіло. Людське тіло, – Аврора вирішила змінити тему, відвернути Кіру від поганих думок.

– Так? – здивувалася Кіра. – І яке? Ти якою б хотіла бути?

– Я? Я хотіла б бути красиво брюнеткою з волоссям зібраним на потилиці. У чорній сукні до колін з відкритими плечима та у чорних рукавичках.

Перед Кірою у повітрі з'явилася голограма. Побачивши зображення, Кіра розсміялася:

- Ти хотіла бути Одрі Хепберн? – задихаючись від сміху, спитала Кіра.

- Так, я хотіла бути Одрі Хепберн, - відповіла Аврора. - На мій погляд, вона втілення елегантного стилю та жіночності. Вона не розпусна, вона просто гарна і приваблива. Вона…

Аврору перервало оповіщення системи життєзабезпечення. Ніякого писку, як у палатах двадцять першого століття. Кіра пішла у тиші. Автоматика ще намагалася реанімувати жінку, але все було марно. За хвилину Аврора відключила реанімацію. Перший та останній мешканець сховища «Ковчег 11–01» пішов із життя. Саме останній. Після Кіри ніхто не житиме у сховище Аврори. Це вона вирішила ще задовго до хвороби Кіри. Вирішила для себе.

Аврора не плакала. Вона не здатна на це. Вона хотіла зрозуміти, що таке смерть. Що ж забрало у неї спочатку Стіва, а тепер і Кіру. Тому вона наказала RS – 3500. Все було сплановано заздалегідь. Реактор насправді атомна бомба. Щоб він став таким, його необхідно доповнити. Що Аврора й зробила. Через дві хвилини пустка здригнулася від потужного підземного вибуху. За ним пішов другий. І, нарешті, третій.

Так закінчилася ця історія. Історія дружби людини та машини, яка була майже людиною. Але на пустці залишилися тисячі інших Аврор. І кожна з них має свою долю. Хтось живе на самоті, хтось наглядає за тими, хто вижив. Але вони всі відчувають.