Усе ще дев'ять.

Кіт лазив тином, скакав хитким віттям, скакав:

Гоп — деревом скок, гоп — тріснув дашок, гоп — гепнув бок;

Хрущ! Сповзли догори-дриґом гострі кігті, вітер зривав ворсинки;

Брус крекнув, дріж згорав, дубак горлав.

«Мряу!» — гукнув кудлань хмарам, рятівним марам,

Та шурхнув униз: лапу штовхнув злющий карниз. Униз!!!

Вага легка стала, дощ стікав стріхою тихо,

Плюх! Упав вусань краплею. Муркнув — і вийшов дверьми

Смерті на лихо.