«Без історії»

Не стала наша зустріч злетом долі,

І не сплелися шляхи життя.

Лишилась мрія — сонячним сюжетом,

Який розвіяли стрімкі вітри.

Між нами так нічого і не сталось,

Не встигла розпочатись та глава…

Але у снах ти ніжно усміхалась,

Щоб у душі сліди свої лишать.

І від того — так солодко і гірко,

Немов далекий, невловимий дим…

Ти — в небі моїм — найясніша зірка,

Що сяє поміж тисячі світил.

Я вдячний долі за ту дивну зустріч,

За погляд, що торкнувся до душі.

Ти — пам’ять, що живе тепер навічно —

«У серці… Глибоко… На дні…»