Я хотів написати вірша про любов

Я дуже хотів написати вірша про любов.

При чому так, щоб не закінчувати цю строчку словом "кров".

Я звісно старався,

Та мій поет брикався,

Не прийняв тої долі

І заримував із "болі".

Я після цього зрозумів, що я поет

І пишу я вірші, a не пісні про міньєт.

Високая поезія! Не більше і не менше

Із Шевою під пахвою піду...

Писать верлібри

Нє, ну а хулі мнє

Я вам ще суржика докину,

Шоб у вас очі на лоба повилазілі.

Бо можу, хочу і вообше:

Я хуйожник - я так бачу.

Бо "високая поезія" - гучніше буде падати,

Хоча у римах мова,

по відчуттю за гратами.

І обіллю лайном усіх,

Хто скаже: "Це не правда".

Я краще знаю, бо мені не треба пропаганда.

Ой... А я заримував...

Якось неловко вийшло.... Мдамст...

Ну що ж...

Я так хотів написати вірша про любов,

Та не зміг передати чуття не римуючи з "кров".

З неба дивилося на мене сонце

І так крінжувало з мене, за віконцем.

Колись, мабуть, я зрозумію,

Що треба вчитися писати.

А інакше, за цю риму - потраплю за ґрати.

*Не слова про ритм*

Очі-ночі, очі-ночі, очі...