РОЗДІЛ 4.2

Батько став іншим. Така думка спала на думку Валері. Сьогодні вихідний день, мадам Боссе не відвезе її та Артура до школи, але дівчинка не могла спати з раннього ранку. Вона прокинулася близько четвертої години та весь цей час думала про те, що сталося з татом? Хоч їй було сім років, вона розуміла, що люди можуть змінюватися. Як змінилися батьки П'єра. Та й сам хлопчик став іншим. Його батьки розлучаються і припинили приділяти йому увагу. Тепер не вони привозять його до школи, а бабуся. Вони лише, за словами самого П'єра, лише лаються. Батьки Валері не сварилися. Поки що. Але тато почав змінюватись. Він став більш… Валері не знала, як це назвати. Він просто ставав іншим. І навіть мама це помітила!

Валері не спалося у четвер, і вона чула розмову батьків. Тато говорив про якогось бабака. Вона не зрозуміла, про що він говорив, але зрозуміла, що тато злий на цього бабака і це звірятко винно у змінах тата. Вчора вона запитала мадам Серро, своєї вчительки, як виглядає бабак.

- А навіщо тобі знати, як виглядає бабак? – здивувалася мадам Серро. Ні, допитливість учениці це похвально, але... бабак? Чим він міг привернути увагу дівчинки?

- Цей звір дуже важливий для мого тата, і я хочу подарувати його йому, - чесно відповіла Валері вчительці.

- Бабак не найкращий подарунок, - посміхнулася мадам Серро. Подарувати татові бабака? У Валері бурхлива фантазія. Та й чим цей гризун може бути корисним для дорослого чоловіка? Хоча, згадуючи свого чоловіка та синів, мадам Серро вже й не дивувалася. Чоловіків може зацікавити будь-яке безглуздя. Чому б батькові Валері не бажати як домашнього улюбленця бабака?

- Він милий! - подивившись на зображення звірка на планшеті, сказала Валері.

- Валері, ти ж розумієш, що бабак це не те звірятко, яке продається в зоомагазині? – сказала мадам Серро. – Я не впевнена, що вони живуть у нашій місцевості. Ми ж не в Альпах живемо.

Звичайно, в зоомагазинах продаються найекзотичніші тварини, але бабак? Краще нехай дівчинка думає, що бабака не купити. Хоча сама можливість його покупки під питанням.

Валері трохи замислилась. Якщо бабаки не водяться у нас, то як вони так могли роздратувати тата? Може, тому що їх тут немає, а він хоче собі бабака? Але ж можна поїхати до Альп і купити собі бабака там, у місцевому зоомагазині. Чому тато змінюється?

Розмова до ладу не вийшла, та як закінчилася перерва, а після уроку мадам Боссе забрала її та Артура додому. Вдома Валері вирішила, що якщо у тата немає справжнього бабака, то вона йому його зробить. Спочатку вона вирішила намалювати звірятко, і це, хоч і важко, але в неї вийшло. Звичайно, він був далеким від ідеалу, але дівчинку це не турбувало. Вона хотіла зробити татові подарунок. Можливо, він перестане злитися.

Вона боялася, що їхня сім'я, як і родина П'єра, почне розвалюватися. Що мама і тато перестануть кохати один одного і тільки лаятимуться.

Тому вона вирішила зробити не лише малюнок, а й плюшеву іграшку. Шити вона, звичайно, не вміла, але вона придумала інший варіант. Вона взяла одну з подушок, що лежать на її ліжку, дістала з комори товсту мотузку і стала з її допомогою формувати з подушки бабака. Вона перетягувала мотузкою подушку і, на диво, з'являлися контури якоїсь дивної істоти. Істота була далеко не бабак, але Валері знала, що роботу ще не закінчено. Коли тільце звіра було сформовано, вона взяла фломастери та почала його розмальовувати.

Вона намалювала очі, ніс, зуби. Але навіть при цьому, звірятко не хотіло ставати бабаком. Це було щось ні на що не схоже. Тож Валері зітхнувши, зібралася і вирушила надвір. Раз у неї не вдалося зробити бабака, вона спіймає звірятко менше і подарує його. Ось тільки біда була в тому, що ні на подвір'ї, ні, тим більше у будинку, жодних звірят не було. Ні мишей, нікого. Тільки сусідський кіт нахабно лазив клумбами. Але чіпати Гастона вона не стала. Цього товстого рудого кота і так вся округа знала. У нього була незрозумілий і непереборний потяг до квітів. Він любив забратися в чийсь двір, лягти біля клумби з квітами та годинами милуватися ними. Естете, що тут скажеш.

Засмутившись, Валері повернулася додому. Дарувати татові невдалу іграшку вона, звичайно, не буде. Але малюнок подарує обов'язково! Але лише завтра. Сьогодні вона була дуже засмучена невдачею з іграшкою.

З цими думками вона лягла спати вчора.

Ранок почався для Валері рано. Вона боялась. Боялася, що з їхньою родиною станеться те саме, що і з родиною П'єра. Вона бачила, наскільки її друг засмучений. Звичайно, вона до ладу не розуміла, що таке розлучення і що до нього призводить. Зрада, нерозуміння, холод один до одного – все це було недосяжним для маленької Валері. Але саме цього вона боялася. Для неї розповіді П'єра були чимось страшним: люблячі один одного та його батьки стали чужими. Вона не могла уявити, що те саме станеться і з їхньою родиною. Спочатку вона навіть думала, що П'єр все вигадав. Але ні. Батьки перестали привозити його та забирати зі школи, поклавши цей обов'язок на бабусю. Тоді їй не було страшно. Вона переживала за П'єра, але не більше. А от коли вона у четвер почула розмову батьків, їй стало страшно. Маленька дівчинка, почувши крики мами та тата, зрозуміла, що все може скінчитися погано. Як саме погано, вона не розуміла, бо багато не знала. Але вона знала, що не хоче такого для своєї сім'ї. І як це вирішити, вона зрозуміла так само швидко, як і усвідомила небезпеку. Хоч і невідому для неї небезпеку. Треба просто помирити тата й бабака. Ну, не помирити, звичайно, адже тато не сварився з бабаком. А просто зробити так, щоб він більше не був на нього злий. Ось цим вона сьогодні, разом із мамою і займеться.

* * *

Валері чула, як батьки прокинулися. Як вони пішли у душ, а потім спустилися на перший поверх. Вона обережно вийшла з кімнати та попрямувала за ними. Батько сидів у залі та читав газету, а мама готувала сніданок.

Тихо повернувшись до кімнати, Валері взяла малюнок і вирушила на кухню. Перед тим, як зробити подарунок татові, вона вирішила поговорити з мамою. Можливо, вона знає, де знайти бабака.

Шанталь була зайнята приготуванням млинців із шоколадом. Вона вже замішала тісто і на плиті стояла сковорідка з олією, а поряд парова баня, де плавився шоколад.

Вона до кінця так і не зрозуміла, що з Андре. Позавчора він був у тяжкому стані, який вона змогла помітити. Вчора він був звичайним. Наче й не було четверга. Але він був, і Шанталь все одно хвилювалася за стан Андре. Хоч учора він і переконав її, що це лише втома та стрес на роботі через важкий контракт, вона переживала. Так, Андре взяв себе до рук і сьогодні він спокійний, але що буде далі? Вона щиро сподівалася, що ситуація вирішиться швидко і вони зможуть поїхати відпочити кудись, щоб він розвіявся, відволікшись від важких думок про роботу. І тоді все знову буде гаразд. Головне, підтримати його у цей складний період.

Захоплена роботою та своїми думками, вона не помітила, як до неї підійшла Валері.

- Доброго ранку, мила! - помітивши доньку, з усмішкою промовила Шанталь.

- Добре, матусю! – сказала Валері, щось ховаючи за спиною.

- Що ти ховаєш? – прямо спитала Шанталь. Валері повільно дістала з-за спини складений удвічі альбомний лист і, розгорнувши його, показала мамі.

- Це ведмідь? - намагаючись зрозуміти, що за тварина намальована на аркуші, спитала Шанталь.

- Ні, - усміхнувшись, вигукнула Валері, - це бабак!

- Бабак? - здивовано перепитала Шанталь. Бабак. Щось останнім часом цей звір часто згадується в їх сім'ї.

- Так, - кивнула Валері. - Я чула, як ви у четвер з татом говорили про нього.

- Ти повинна була спати тоді! – обурилася Шанталь. Валері все чула, чудово! Просто чудово! Втручувати в це доньку вона вже точно не хотіла. Валері ще маленька і їй нема чого знати про батьківську кризу.

- Я спала, але ви розбудили мене! – відповіла Валері. Так, звісно, вони не контролювали себе тоді. І Андре переходив на крик, і Шанталь могла не стриматись. Тож звинувачувати доньку в тому, що вона стала мимовільною свідкою їхньої сварки, немає жодного сенсу. Валері ні в чому не винна.

- Вибач, ми не хотіли, - посміхнулася Шанталь.

- Тато злий на бабака? - запитала Валері.

- З чого ти взяла? - перевертаючи млинець, поцікавилася Шанталь.

- Просто тато лаяв цього звірка, - почала Валері. - Я вчора запитала мадам Серро, що це за звірятко, і вона показала мені його. Він не здався мені поганим. Він дуже милий! Звичайно, він не такий гарний як кролик чи білочка, але він симпатичний. Тато хоче собі бабака? Або бабак щось погане зробив татові?

Шанталь відставила сковороду на вимкнену конфорку та подивилася на Валері. Вона не зрозуміла, про що йшлося? Звісно, вона не бачила фільм «День бабака». Вона не зрозуміє в чомусь сіль, для неї це буде дивним. Ні, звичайно, вона зрозуміє, що дядько проживає один і той самий день багато разів. Це злить його, дратує, і він усіляко намагається вибратися з цієї петлі.

- Ні, люба, - Шанталь присіла перед донькою і потріпала її по голові, - бабак нічого поганого татові не зробив. Просто тато сильно втомився на роботі, розумієш? У нього зараз важливий період, він готується до укладання важливого договору.

- Але чому він погано говорив про бабака? - запитала Валері. - Я навіть намалювала йому бабака, щоб він не сердився на нього.

- Він не сердиться на бабака, - усміхнулася Шанталь. - Просто такий мовний зворот: день бабака. Це день, який як дві краплі води схожий на попередній. Ти ще маленька й не розумієш цього, але тато наш потрапив, - вона запнулась і після невеликої паузи поправила себе, - як би потрапив у день бабака. Про це він мені казав. Це означає, що у нього на роботі все настільки одноманітне, що він уже не бачить різниці між днями. Татові треба просто пережити це, цей етап пройде і все стане як раніше. Тільки треба зачекати.

- Так? - запитала Валері. Вона була готова розплакатися. Вона не так все зрозуміла!

- Так, люба, - посміхнулася Шанталь і обняла Валері. Вона чула лише частину розмови. Це і добре, і погано водночас. Добре, що вона не бачила справжнього стану Андре позавчора. Погано - вона зробила свої висновки та спробувала розв'язувати проблему самотужки. І добре, що її рішення не потрібні.

Андре, який чув вигук дочки, відклав газету і тихо підійшов до кухні. Він залишався в коридорі, за рогом і ні Шанталь, ні Валері його не бачили. Але він чув. Всю розмову. День бабака. Він точно знає, що це означає.

Четвер. Отже, не він один замкнений? Отже, петель часу багато? Щодня – день проклятого бабака? Ось як. І «четвер» наважився зізнатися Шанталь, що він замкнений? І вона йому не повірила, списавши все на втому? Що ж, бувало й гірше. Скільки разів його в'язали санітари та відвозили до психіатричної лікарні? Вже більше дюжини разів точно!

Але цього разу дізналася й Валері. Дізналася та вирішила допомогти. Його донька вирішила йому допомогти! Маленька грудочка щастя кинула всі свої сили на боротьбу з тим, що навіть дорослі не можуть пояснити.

Його донька варта поваги! І Шанталь. Чому вона не повірила? Може, він відмовив її? Ні, нісенітниця! Він сказав, але не відмовляв це так. А може вона сама зрозуміла? Ні, це все припущення! Потрібно поговорити з нею... з ними.

Наважившись, Андре зробив крок на кухню. Шанталь і Валері, обнявшись, стояли біля плити.

- Як казав Олафе, жаркі обійми? – посміхнувшись, спитав він.

- Ага! – весело відповіла Валері, кинувшись до батька. Андре підняв дівчинку на руки та притис до себе.

- Вона чула нашу позавчорашню розмову і вирішила, що ти посварився з бабаком! – ставлячи сковороду назад на вогонь, промовила Шанталь. – Тому Валері намалювала тобі бабака, щоб ти міг з ним помиритись! Уявляєш?!

Вона обернулася до Андре. Також усміхаючись, вона подивилася на свого чоловіка, який тримав на руках Валері.

УВАГА! ДАЛІ ВАМ НАЛЕЖИТЬ ЗРОБИТИ ВИБІР, ЯК РОЗВИВАТИМЕТЬСЯ СЮЖЕТ. ВИ МОЖЕТЕ ВИБРАТИ ОДИН ІЗ ДВОХ ВАРІАНТІВ:

ВАРІАНТ №1

Андре раптово став серйозним. Він опустив Валері на підлогу і без посмішки сказав:

- Це правда.

- Що правда? – здивовано спитала Шанталь.

- Той я, - почав Андре дивлячись у вічі Шанталь, - той, що був у четвер, сказав тобі правду, я потрапив у петлю часу.

– Що? - запитала Шанталь. - Повтори, будь ласка, що ти щойно сказав?

- Я потрапив у петлю часу, - сказав Андре. - Я в дні бабака.

- Ти злий на нього? – почувши про бабака, спитала Валері.

- Ні, люба, - присівши поряд, промовив Андре. - Я не злий на бабака. Просто так кажуть, коли людина замкнена в одному дні. Потрапив у день бабака. Зрозуміла?

Валері заперечливо похитала головою, і Андре почав їй пояснювати. А ось Шанталь нічого не розуміла. Андре все-таки в дні бабака? Тоді чому він учора переконував її, що все інакше? Що немає жодного дня бабака, а він просто втомився від тяжких переговорів на роботі. Чому його поведінка змінюється? Він все ж хворий? Чи він правий і вчора був інший він? Тоді так, той Андре міг пожаліти її і Валері, і сказати, що все гаразд.

Але все одно дивно. «Четвер» був пригнічений, «п'ятниця» спокійний, а «субота»... він натхненний. Ось він зараз сів перед Валері і розповідає їй, що таке «день бабака». І найстрашніше, що Андре спокійно, можна сказати, з радістю та азартом посвячував Валері в цю проблему. А це проблема! Ось тільки залишилося зрозуміти, яка саме проблема: петля часу чи психічний розлад.

- Шанталь, сковорідко! – різко вигукнув Андре. Шанталь обернулася і побачила сковороду, що димила. Млинці згоріли. Швидко схопивши сковороду, вона кинула її в раковину, зачепивши парову баню, що стоїть поруч. Миска перекинулася, і розтоплений шоколад розтік по плиті.

- Шанталь, - Андре зробив крок до неї, але вона жестом зупинила його.

- Стій! - Вигукнула Шанталь. – Стій, де стоїш.

Перед нею був не її чоловік. Перед нею була людина, яка потребує допомоги. Допомоги лікарів, спеціалістів. І зараз вона має бути максимально обережною. Ситуація як у четвер. Він, вона, відкритий вогонь і розмови про день бабака. Тільки тепер із ними Валері.

Вона має бути максимально обережною.

ЧИТАЙТЕ ПРОДОВЖЕННЯ У РОЗДІЛІ 5.2

ВАРІАНТ №2

Андре опустив Валері на підлогу і сказав:

- Дякую за гарний малюнок, віднеси його до себе і поклади в альбом. Ми обов'язково поставимо його в рамку та повісимо на стіну у моєму кабінеті.

- Добре! - крикнула Валері та втекла з кухні.

- Вона переживає за тебе, - кинувши погляд услід донці, вимовила Шанталь. – Хоч я й не схвалюю підслуховування батьківських розмов, але вона виявила ініціативу. Це похвально.

- Вона має рацію, - сказав Андре.

- У чому вона має рацію? - знімаючи готовий млинець, поцікавилася Шанталь.

- Я справді потрапив у день бабака, - сказав Андре. Шанталь знову відставила сковорідку і повільно обернулася до Андре.

- Так, розумію, тобі це звучить дико, - схрестивши руки на грудях, почав Андре, - але це так. Не знаю чому, але вчорашній я сказав тобі, що немає жодної петлі, але це не так. Вона є, і я в ній замкнен.

- Тобто, ти все ж таки в петлі? – обережно спитала Шанталь.

- Так, - кивнув Андре. - Тільки прошу тебе, - благаюче промовив він, - давай не втручатимемо в це Валері, вона ще дитина. Зараз вона повернеться, але я тобі все поясню пізніше, гаразд?

- Андре, ти хоч розумієш, що ти кажеш? - Шанталь не вірила своїм вухам.

– На жаль, так, – кивнув Андре. Цієї миті на кухню вбігла весела Валері.

- Ну що?! - усміхнувшись доньці, вигукнув Андре. - Скоро поснідаємо млинці з шоколадом?

- Так! – весело вигукнула Валері.

- Скоро, - натягнуто посміхнувшись, сказала Шанталь, кинула швидкий погляд на Андре і продовжила приготування сніданку.

ЧИТАЙТЕ ПРОДОВЖЕННЯ У РОЗДІЛІ 5.3

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.