Нед: В пошуках правди

За п'ять годин до…

У номері готелю було тихо, а сонце ледве почало випускати свої промені на далекі вулички. У широкому, затишному кріслі сидів молодий чоловік із яскравими зеленими очима та укладеним каштановим волоссям. На ньому був широкий светр та м'які світлі штани.

Він сидів і дивився просто перед собою, на чоловіка, що спав, загорнувшись у ковдру по самі вуха.Коротке чорне волосся скуйовдилося, а срібні прядки відблискували через тепле світло лампи, що стояла на столику. Окуляри з синіми скельцями лежали поруч із ним на тумбі, а обличчя було спокійним та умиротвореним, але навіть зараз кінчики його губ були трохи спрямовані вгору.

Минуле полювання було складним, але після повернення Нед жодним словом не висловив своє незадоволення. Це було друге завдання, яке вони виконували разом.За час їхнього знайомства між ними вибудувалися гарні, дружні стосунки, що не псували жодні труднощі. Поки що.Різкий дзвінок телефону прорізав тишу і змусив чоловіка, що ще хвилину тому спав, різко підхопитися та прийняти бойову стійку. Нед ще секунду прислуховувався, а потім протягнув руку до столика, на якому він залишив телефон перед тим, як лягти спати.

— Тримай, — Джим вклав у його руку пристрій.

— Дякую, янгол мій! — м'яко озвався він, проводячи пальцями по екрану.

«Гаррі Браун», — промовив вбудований помічник.

— Цікаво, — задумливо прошепотів Нед і прийняв дзвінок.

— Неде! Мені терміново потрібна твоя допомога!

— А ранку дочекатися ти не міг? — позіхаючи, спитав Нед.

— Не міг! Новенька дівчина з моєї групи нещодавно пішла на полювання і вже два дні від неї немає жодних звісток! А ми домовилися, щоб вона подавала сигнал кожні шість годин.

— За ким пішла? — спитав Нед, відклавши телефон та увімкнувши гучномовець. Він вже шукав одяг.

— За перевертнем. Але точно не відомо, скільки їх.

— Поганенько, — тихо озвався Нед, уже зав'язуючи черевики.

— Твій кинджал, — Джим простягнув йому зброю руків'ям уперед.

— Щоб я без тебе робив! — усмішка промайнула на його обличчі.— Я зрозумів, — відповів він Брауну. — Приблизні координати скинь мені у сповіщення, а офіційну заявку подай у поліцію. Дружба дружбою, але я не збираюся рятувати якусь дівчину задарма.

— Безсердечний ти!

— Не гірший за тебе, — засміявся Нед і завершив дзвінок.— У нас нове завдання! — радісно усміхнувся Нед і, одягнувши окуляри, пішов на вихід. Джим намагався не відставати від нього…

***

Сонце грало в його волоссі, а промені відбивалися від скелець, змушуючи Анрі мружити очі, перед якими спалахували світлі плями.

— Ходімо. Трохи віддалік моя машина, — Анрі нічого не відповіла, а просто пішла за ним. Вже підходячи до машини, вона побачила похмурого молодого чоловіка, що сперся на капот.

— Неде, ти як? — обличчя Джима перемінилося. Брови розслабилися, а зморшка зникла, начебто її й не було.

— Все добре, янгол мій! — Нед залишався у своєму гарному настрої.— Тільки светр жаль, ми його не так давно придбали, — він вказав на подряпини, які перетворили новий одяг на лахміття.

— Одяг можна придбати, а здоров’я — ні!

— Скоро почнеш говорити як бабуся, — посміхнувся Нед та, обійшовши Джима, сів у машину, відкидаючи голову та заплющуючи очі.

— Ти та дівчина, через яку Неда підняли о четвертій ранку? — в’їдливо спитав він. Джим не збирався бути люб'язним з якимось дівчиськом, що само не може розв'язати свої проблеми!

— Я… Анрі! Рада познайомитися!

— Дуже, — буркнув Джим та сів на водійське місце.Їй нічого не лишалося, як сісти на пасажирське та мовчати.

Чомусь водію вона не подобалася, а Нед… Хоч і поводився з нею м’яко, був дивним. Щось у ньому лякало більше, ніж перевертень.

— Куди їдемо?

— До поліцейської дільниці. Треба відзвітувати про виконане завдання, повернути дівчину та поговорити, нарешті, з Логаном. Джим завів машину, і вони поїхали.

— Не подобається мені цей неголений чорт! — заговорив він.

— А йому не подобаєшся ти, — спокійно відповів Нед. — Ти як більмо на оці всієї дільниці, але вони все одно нічого зробити не можуть, — звична усмішка була на його обличчі.

— Дякувати твоєму авторитету, — буркнув Джим, але в його голосі було щось тепле.Анрі здивовано дивилася на їхню тиху розмову, але більше вони не промовили й слова…

***

Нед познайомився з Джимом трохи більше року тому. Повертаючись із чергового завдання, він ледве не наїхав на бідолашного хлопця. Той лежав посеред дороги, тримаючись за бік, з якого потоком лилася кров. Обличчя було все у синцях та дрібних ранах. Нед тоді, не звертаючи уваги на свої пошкодження, кинувся на допомогу.Вже сидячи в номері готелю, він обробив рани тоді ще незнайомому хлопцю, відволікаючи його на розмови, щоб правильно зашити рану. За роки практики та серйозних ушкоджень він уже набив руку в обробці ран.

— Як тебе звати? — Нед медитативно, твердою рукою, наносив шов за швом.

— Джим, — хрипло озвався чоловік, зашипівши.

— Потерпи. Все ж таки ти янгол, чи ні? — Джим завмер від цих слів.У світі вже не одне десятиріччя було офіційним полювання на нечисть, монстрів і все потойбічне. І деякі люди заради «експериментів» почали викрадати чи вбивати всіх: янголів, демонів, привидів, вампірів чи перевертнів та всіх представників потойбічного світу.Навіть якщо вони жили своїм тихим життям і не торкалися людей жодним чином. Тому просунутися у суспільство мріяв чи не кожен другий представник їхнього світу.

Але бувало так, що люди заманювали їх задля своїх цілей, обіцяючи вихід у великий світ.А бувало, як із ним. Його ж брати пішли проти нього. Одним із правил в їхньому поселенні була ненависть до людей, а друге — беззаперечне виконання наказів. Він порушив обидва ці правила. Ось його і покарали та сказали більше ніколи не повертатися. Його вигнали з янгольського роду…

— Ти там що, втратив свідомість? — мовив Нед після довгої тиші з боку Джима. Його рука пройшлася по обличчю та зупинилася на шиї. Він рахував пульс та слідкував за диханням.

— Що ти робиш?… — Джим був здивованим та відчував себе зніяковіло. Що ця дивна людина робить.

— Вибач. Я почав переживати, що ти втратив свідомість.

— Але ж я сиджу з відкритими очима! — вигукнув Джим.

Його рятівник сидів на колінах біля ліжка і тільки зараз підняв на нього погляд. Янгол здивовано завмер. За порятунок його тіла він вирішив віддячити людині. Його сил вистачило б, щоб зцілити таку недугу, але вилікувати себе він не міг. Зброя була янгольська, єдина, що може вбити таких, як він. Ну, не тільки їх, звісно…

Джим протягнув руку та обережно торкнувся його щоки. Руки засвітилися, а магія почала відновлювати тканини. Тіло він вилікував, а ось очі не міг. Щось, набагато сильніше за нього, начебто блокувало будь-яку можливість зцілити його. Він не був впевнений, що архангели мали б змогу допомогти, настільки сильними були ушкодження. Джим відчув, як його руку накрила тепла долоня, та перевів погляд на чоловіка, що посміхався йому.

— Я дуже вдячний тобі за зцілення, але очі залиш як є. Ти можеш спалити себе, а тобі такої долі я не бажаю.

— Чого ви мені допомагаєте?

— Тому що, якщо не рятувати янголів, то що ще світле залишиться в нашому світі? Можливо, це хоч трохи врятує мою карму, — незмінна усмішка не згасала.

Чоловік мав коротке укладене чорне волосся, яке було сповнено сивими прядками. Гостра лінія щелепи та рівний ніс. Розсип ластовиння на обличчі й неможливо яскраві очі. Джим не збрехав би, якби сказав, що ніколи в житті не бачив таких очей навіть у найправедніших янголів.Цей чоловік був не звичайний. Він відрізнявся від усіх інших. І довго думаючи про своє становище,

Джим вирішив, що якщо чоловік буде не проти, то він залишився б поруч.Тому що захотів захищати цього незвичного чоловіка. Тому що він був не такий, як інші. Це була його людина, а він буде його янголом охоронцем, що покладе своє життя заради життя людини, яку визнав своєю…