ЗОВ

Голоси зникли. Чутно лише те, що важко приховати. Важке дихання, стукіт серця – здавалось в кожному кутку кімнати. Спустошені зіниці видавали розуміння, що це відбувається насправді.

Колода лишилась на місці, а от тіла Томмі вже не було. Девід відтягнув його й накрив покривалом в сусідній кімнаті. Хлоя досі була непритомна, не підозрюючи, що перший вдих після пробудження стане ковтком жаху. Джейн була біля стіни, стискаючи руками волосся та хлюпаючи носом. Наомі сиділа нерухомо на дивані, підтягнувши коліна до грудей, втупилася у підлогу, наче намагалась відгородитись від реальності. Емма з Девідом правіше від неї.

Біль Метта потрохи вщухав, завдяки знеболювальним з аптечки. Дружина обробила руку всім, що знайшла та перебинтувала її. Базові навички медичної допомоги були завдяки династії лікарів в сім’ї та першим курсам медичної освіти в університеті. Вона допомогла йому піднятися, і вони перебралися з підлоги кухні на диван у вітальні.

Напівтемна кімната з тьмяним світлом від люстри, де запах горілої плоті змішується з металевим присмаком крові, створює непо¬сильну задуху.

Чорну тишу зірвав невпевнений голос:

— Нам напевно треба…витягти наступну карту, — тихо сказала Емма.

Джейн підняла голову, витріщила очі:

— Ти адекватна? — голос був хриплий, — ти бачила, що відбулося взагалі? — вона махнула рукою у бік іншої кімнати.

— Я…Я маю на увазі, що… — Емма так і не змогла договорити. Сльози навернулись на очі. Девід обійняв її за плече, намагаючись заспокоїти.

— Емма має рацію, — холодно сказала Наомі.

Усі озирнулись. Це перші слова, які вона промовила після смерті Томмі.

— Згадайте правила гри, — вона подивилась на колоду. — Якщо ніхто не витягне карту, гра обере двох випадкових гравців, — вона витримала паузу. — Так і сталося, — відвела очі від колоди, закривши їх долонями.

Ніхто не наважився заперечити. У цих словах була тривожна правда – реальність, у якій вони всі опинились. Тиша протривала не довго.

— Гру неможливо припинити, — вимовила Акея, окинувши всіх поглядом, — колоду неможливо знищити. Це теж було в правилах.

Вона підвелася, відпустивши руку чоловіка, підійшла до колоди, стала на одне коліно та підняла її. Колода знову була в упаковці, тож вона розірвала її, діставши аркуш з правилами. Пробіглась очима та повторила те, що казав її чоловік перед початком гри.

— Гра триває, поки не залишиться лише один гравець, або не буде використана остання карта. — Вона оглянула всіх, бліді обличчя сповнені жаху та зневіри. — Це єдиний спосіб зупинити все. Продовжити грати. Хтось має витягти карту, доки не постраждало двоє.

— Господи, ми всі тут загинемо! — вигукнула Джейн біля стіни. — Через кляту гру, Господи, припиніть це все. Будь ласка!

— Ми всі на нервах, але якщо хочемо це зупинити, треба грати! — відповіла Акея.

— Бляха, да ми тут здохнемо, — Джейн зупинилась, коли Наомі підвелася з дивана.

Не промовивши ані слова, вона попрямувала до Акеї.

Не дивилась на неї, просто забрала колоду. Розклала віялом та витягла одну з середніх. Після цього склала карти в колоду і повернула Акеї. Потім сіла назад, не піднімаючи очей.

Перегорнувши аркуш, Наомі декілька секунд дивилась у густо білий фон, але за мить, контури малюнка поступово вигорали. Краса цього моменту була гіпнотична, та в цей же час – лякала.

— Що там? — запитала Акея.

Наомі глянула на неї:

— Око, — сухо відповіла вона та показала всім карту.

Метью несвідомо стиснув перебинтовану руку, відчувши разючий біль. Емма закусила губу, стиснувши долонь Девіда.

Як і з попередніми малюнками, вони не знали чого чекати. Перші думки: чи вона зараз втратить око? Обидва? Або просто втратить зір? Після побаченого на цьому святі, що ще можна уявляти. Але їй було байдуже. Вона втратила кохання, єдиного чоловіка в своєму житті, тому для неї її життя зараз майже не мало ваги.

— Тепер чекаємо що станеться? — запитав Девід, поправивши окуляри, що трохи сповзли.

— Напевно, — відповіла Акея. Вона глянула на руку Метью, уявивши наслідки, які може нести ця карта. Гра на осліп, як в рулетку. Якби ми мали більше інформації, можливо змогли запобігти тому що сталося.

Наомі здригнулась. Тіло м’яко відкинулось, спина осіла на спинку дивана, а голова безсило закинулась. Її очі мов заполонив туман, густий і моторошний, як за вікном. Вона була нерухома. Карта впала з рук і розтанула в попелі.

— Наомі! — Акея підскочила до неї. — Що з тобою?

— Стій, краще не чіпати її, — озвалась до неї Емма. — Подивись на очі, вона наче в трансі. Я читала, що з такого стану не можна виводити різко.

— То що нам робити?

Емма знизила плечима, але невдовзі відповіла:

— Це точно через гру. Карта «Ока», напевно, вводить в транс, чи щось типу цього. Будемо поряд і чекаємо. Є варіанти краще?

Акея мовчки погодилась з нею.

За хвилину Наомі прокинулась.

Глибокий вдих повітря увірвався в легені, наче вона винирнула з глибини. Груди різко піднялись, вигнувши спину. З голубих очей розвіявся туман. Дихання було різким та коротким.

Дівчата підхопили її, запитуючи, як вона. З нею все було гаразд.

Девід подав їй склянку води, яку вона випила жадібними ковтками.

— Я бачила дещо, — сказала вона, зробивши останній ковток.

— Що саме? — запитала Акея.

— Це… Це було… наче сон. Я бачила деякі карти з колоди, яких ще тут не було.

— Які?

— Серце. Біле серце, — вона торкнулась лівої груді. — І долоні.

Її темне, розтріпане волосся падало на плечі, ніби важкий тягар, який вона не мала сили причесати. Обличчя ніжне і загоріле, з великими блакитними очима, що колись іскрили життям, тепер ховали глибоку втому і біль.

— Ти знаєш що вони означаються? — запитала Емма.

— Думаю, так. Не на сто відсотків, але… Карта «Серця» рятує свого власника від чогось поганого. Можливо від іншої карти, яка може… — вона вказала пальцем на іншу кімнату, в якій лежало тіло. Очі змокріли. Вона ковтнула води і відставила склянку.

— А «Долоні»?

— Щось подібне, але її можна використати на будь-кого, окрім себе.

— Врятувати іншого, але не себе, — уточнила Акея.

— Думаю, так, — коротко відповіла Наомі. — Це не була чітка картинка, все розмите, уривчасте. Сподіваюсь все правильно зрозуміла…

— Не хвилюйся, все добре, — перебила її Акея. Ми зараз знаємо більше, ніж п’ять хвилин тому, треба це використати.

З моменту початку гри, це була перша корисна інформації. Перша позитивна карта, ніхто не постраждав, нічого не з’явилось. Це вже щось. Так гадав кожен з них. Кожен, крім Джейн.

Вона все ще сиділа біля стіни, обійнявши коліна. Погляд закам’янів у підлогу, очі налились червоним, мов пелюстки маку після дощу, щоки солоні від сліз. Губи швидко рухались, бурмотіли щось нечутне. Акея декілька разів намагалась підійти, знайти слова, доторкнутися, та все марно. Джейн тільки відштовхувалась, мовчала та ховалась в собі.

Акея підійшла до Метта, оглянула його, перевірила самопочуття та ніжно поцілувала. Перед цим прошепотіла, що все буде добре. З ними все буде добре.

— Обговоримо, що робимо далі? — озвалась Акея до всіх. — Час у нас обмежений, тож…

— Так, треба вирішити, хто наступний і… що нам вже відомо про ЗОВ? — рішуче сказала Емма.

— Дію п’яти карт ми вже знаємо, — слабко промовив Метт.

— П’яти? — перепитав Девід.

— Так, — відповіла за Метта Акея, — Кров, Вогонь, Біле серце, Долонь та Око.

— Точно, «Око», я про нього забув.

Акея підняла руку догори, широко розтиснувши пальці, немов намагалась відбити комусь п’ятака.

— Кров, — вона загнула великий палець до долоні і зустрілась поглядом з Наомі. — Перша карта – кровотеча. Якщо не витягти другу – не смертельно, скоріш за все. Друга карта – вогонь, — вона подивилась на Метта. — Сильний опік, може бути летальним.

— Відчуваю, що якщо вдруге витягти вогонь, буде як з кров’ю, — припустив Девід. — І ще… Метью спалив колоду, а потім… ну ви зрозуміли.

— Гра наче помстилась, — дивлячись в підлогу сказала Наомі.

Дехто озирнув очима колоду, котра лежала на столі. Вона немов манить витягти карту. Можливо навіть шепче, гіпнотичним голосом. Краще відвести погляд.

— Серце і долонь, — продовжила Акея, — скоріш за все, наш порятунок.

— Так, сподіваємось їх в колоді найбільше, — ледь всміхнулась Емма.

Акея кивнула.

— «Око» – передбачення чи… ведіння, — вона загнула всі пальці в кулак. — Скоріш хороша карта. Завдяки ній можемо дізнаватись більше про гру, а можливо і врятувати когось, якщо щось трапиться.

Більшість погодилась, промугикавши у відповідь. Акея на мить замислилась.

— Один гравець має витягати карту кожен раунд. Але який інтервал між раундами? Скільки в нас є часу, щоб карти не отримало двоє?

Паузу перервав голос позаду неї.

— Десь хвилин десять – п’ятнадцять, — видавив з себе Метт. — Стільки пройшло з моменту, як я побачив туман, до того як в нас з Томмі з’явились карти.

— Добре, тобто кожні п’ятнадцять хвилин, хтось має грати, — тривожно промовила Акея.

Вони переглянулись один з одним. Навряд були ще бажаючи.

— Нам би ще декілька раз витягти «Око» та «Долонь» чи «Серце» і було б спокійніше, — зітхнула Емма.

Акея погодилась.

Вона подивилась на кожного і зрозуміла, що напевне наступна вона. Хтось мусить це зробити. А потім і ще раз, і ще. У всіх буде змога зіграти в веселу диво-гру ZOW, подумала вона саркастично.

Її рішучість перебив сміх, який долинув зі сторони стіни.

— Ви йобнулись, —просміяла Джейн, піднявши голову. — Ви хворі, що продовжуєте в це грати. Да бляха, там карт вистачить, щоб убити усіх. Це якщо всі будуть грати, А Я ХРІНА ЛИСОГО ДОТОРКНУСЯ ДО ЦІЄЇ КОЛОДИ, — вона гупала руками по підлозі доки Акея не обійняла її, притиснувши до грудей. — Ви всі помрете… — повільно шепотіла вона.

— А що ти пропонуєш? — Девід розвернув голову до Джейн. — Ця гра-вбивця нас не відпустить. Якщо ніхто не гратиме, нам точно гаплик. І я більш ніж впевнений, що відсидітись у кутку не вдасться нікому, — обличчя почервоніло від гніву та напруги.

Емма заспокоїла його торкнувшись плеча. Девід закрив очі, відкинувши спину на диван, пробурмотів: «це пиздець» і замовк.

Час до наступного раунду спливав. Вони не дивились годинник, але відчуття наростаючої тривоги підштовхувало до дій.

Перш ніж Акея дістала свою першу карту, Метью схопив її за руку.

— Не роби цього. Хай хтось інший.

— Я кохаю тебе, — коротко відповіла вона.

Акея також відчула емоції від гіпнотичної появи зображення. Водночас лячно та інтригуючи.

Перед очима було «Біле серце». Вона видихнула, притиснувши карту до грудей. Плечі розслабились, а в блакитних очах промайнула слабка іскра надії. Посмішки не були, лише відлегле відчуття полегшення мов склав останній іспит.

Наомі кинула на неї холодний погляд скосивши очі. Девід та Емма сказали, що карта чудова, якщо вірити словам Наомі. Вона має її зберегти, про всяк випадок.

Метт махнув неушкодженою рукою, покликавши кохану до себе та підсіла поряд на бильце крісла. На щастя воно було м’яке, тож вона змогла обійняти його за плечі та розслабитись. Хоча б ненадовго.

Вона зізналась, що хоче цигарку. Вони кинули курити рік тому, але зараз бажання запалити маленьке нікотинове чудовисько, було нестерпним. Метт був проти того, щоб вони балувались цією звичкою. Казав, що це знову занурить їх в ту яму, з якої вони вилізли. Особливо він хвилювався за дружину, бо їй це було тяжче, але зараз…

— Одну не завадить, — сказав він.

Вони переглянулись й тихо засміялись. Сміх розчинив біль у руці лише на мить, але цього було досить.

Час, щоб вирішити, хто наступний тягне карту ще був. Але зараз було не до цього.

Хлоя відкрила очі.