Техношаман 2. Нова Техноепоха

“Безстрашний” при підтримці крила винищувачів з орбітальної верфі відчайдушно відбивався від трьох ворожих кораблів.

Так, це знову були пірати. Цього разу вони пригнали два важкі крейсери та носій, в ангарах якого було вдосталь винищувачів, бомберів та десантно-штурмових катерів.

Спочатку вороги спробували було сунутися до верфі, але вона мала власні потужні щити і гармати, що перевершували горгонські за радіусом дії. Спробувавши наостанок пустити кілька ракет (всі були збиті зенітними турелями), пірати облишили орбітальну споруду та перейшли до штурму власне планети.

Пілоти винищувачів і каноніри “Безстрашного” робили все можливе і неможливе. Їм поки що вдавалось не пускати піратські крейсери на низьку орбіту, щоб зайняти позицію для удару головним калібром по поверхні. Але от малих ворожих кораблів було занадто багато.

Чотирьом десантним катерам вдалось прорватися до планети. Один з них був знищений в стратосфері пострілом з випромінювача ПКО. Ще один вже в нижніх шарах атмосфери спалили перехоплювачі.

Третій, зробивши вдалий протизенітний маневр, приземлився на околиці Північного Лісу. На щастя, у селищі поблизу був портальний камінь, і туди одразу ж телепортували повну зірку бойових волхвів під командуванням Аліени - це були ті самі вчорашні учні, яких вона тренувала на столичному полігоні. Діючи злагоджено та вдало комбінуючи щити з бойовими закляттями, ельфи вирізали ворожий десант і захопили катер.

Четвертий катер, перш ніж його встигли збити, раптово вимкнув двигуни і зірвався в штопор. Місце ймовірної посадки (або падіння) мало бути за пару миль на північ від столиці, і туди негайно вилетів катер захисників з відділенням гвардійців на борту. Проте постріляти з новеньких випромінювачів їм так і не вдалося - горгонський пілот не впорався з керуванням, катер розбився, всі десантники та екіпаж загинули на місці.

Кілька бомберів також прорвались крізь планетарну оборону і випустили ракети. Майже всі були збиті системами ПКО, але одну таки пропустили - вона впала в нейтральних землях між Імперією та племенами гоблінів. На щастя, ядерна боєголовка не здетонувала.

Командний пункт був облаштований в одному з підвальних приміщень палацу. Лорд Клентаріель, Лаентір, Ге-орі та кілька гвардійських офіцерів скупчились навколо тактичного столу, над яким у вигляді об’ємної ілюзії виводилась мапа бойових дій. Двоє ельфів-операторів зосереджено водили руками над терміналом зв’язку з під’єднаними до нього кристалами ілюзій.

- Демони пекла, - скреготів зубами Високий Лорд, похмуро дивлячись на мапу. - Бісів Маріульф, якому так невчасно знадобився корабель, бісів Мирон, якому духи пращурів щось там нашепотіли! “Листяниця” зараз рознесла би ці літаючі корита на друзки.

- Ви не можете цього знати, - заперечив Ге-орі. - Ми ще не бачили наших кораблів у реальному бою.

- Так, - погодився Клентаріель, - але ж випробування проводили!

- Мілорде, - подав голос один з операторів, - орбіта на зв’язку.

- Вмикай.

Над столом з’явилось об’ємне зображення вдягненого в білосніжну форму ельфа, який командував боєм з орбітальної верфі.

- Командоре Сонгдейл, - привітався лорд. - Як обстановка?

- Мілорде, ворожий носій випускає додаткові борти. Три бомбери і ланка винищувачів прикриття. Заходять високою орбітою на південну півкулю. Всі наші винищувачі зв’язані боєм, ми не можемо їх зупинити.

- Демон його забери! - в розпачі вигукнув Високий Лорд. - Там же Альюм і підземні міста дворфів! А випромінювачі туди не дістануть… Капітане Тахейн!

- Так, мілорде, - озвався ельф з емблемою хижого птаха на гвардійському мундирі.

- Піднімайте дві резервні ланки перехоплювачів. Хай летять на південь.

- Їм може не вистачити пального… - засумнівався офіцер.

- Хай набирають максимальну висоту, - підказав Ге-орі, - а далі летять на баражі. Потім, на місці, хай знову вмикають двигуни. Якщо не вистачить пального повернутись - хай на левітації сідають десь в районі Альюма, в разі чого - катапультуються. Потім катерами заберемо їх.

- Дякую, так і зробимо.

- Фіксую пуски ракет. Три одиниці, - доповів Сонгдейл, який все ще був на зв’язку. - Отримуємо траекторію… Дві прямують в район Альюма, одна - в бік гір. Мілорде, я вимикаюсь, “Безстрашному” потрібна наша допомога.

Термінал зв’язку згас - але одразу ж знову ввімкнувся без команди, і над столом з’явилось обличчя Техношамана.

- Не сціть в штани, дівчатка! - весело промовив він. - Батя вдома. Збийте ракети, про решту ми потурбуємось самі, - зв’язок вимкнувся.

- Ненавиджу, коли він так робить, - сердито промовив Клентаріель, але водночас його обличчя прояснилось. - Дайте мені південний пост ПКО.

- Мілорде, - над столом у повітрі зіткалось зображення молодої ельфійки, одягненої в зелений однострій, - Захисник-3 на зв’язку.

- Ілівандрейн, - серйозним голосом почав Високий Лорд, - на наших південних союзників летять ракети. Необхідно збити за будь-яку ціну. Підключіть резервні накопичувачі, нехай всі маги, які є на місці, використають свої резерви. Треба максимально збільшити дальність. В разі успіху - гарантую винагороду всій черговій зміні!

- Ми не підведемо, мілорде, - відповіла ельфійка. - Але майте на увазі, що так ми можемо пошкодити систему.

- За це не хвилюйтесь.

Захиснику-3 вдалося збити дві з трьох ракет. Одну - над самими дворфськими горами, мало не зрізавши верхівку однієї з них. Після цього установка, від використання в нештатному режимі, вийшла з ладу.

Третя ракета майже дісталась до цілі.

Пілот останнього перехоплювача (решті довелось екстрено сідати, коли спорожніли баки) на залишках пального вийшов на курс атаки і активував зброю. Яскраво-помаранчевий заряд променемета влучив точнісінько у ракету, якій до поверхні лишались лічені сотні метрів. На приборній панелі заблимала червона лампочка, і двигуни стихли. Ввімкнулись артефакти левітації, утримуючи літак від падіння.

- Є! - радісно вигукнув молодий ельф. - Я це зробив!

Інверсійного сліду від зенітної ракети, що прилетіла знизу, він побачити не встиг.

Воїн пустельників опустив ПЗРК і задоволено посміхнувся, провівши поглядом палаючий літак. Так, він та його брати осквернили себе, взявши до рук зброю часів тричі проклятої Техноепохи, і тепер після смерті духи пращурів не приймуть їх до себе. Однак, пожертвувавши своїм посмертям, внои зупинять невірних, що посміли пробудити з небуття демонів технічного прогресу.

* * *

“Листяниця”, вийшовши з гіперу рівнесенько над південною півкулею, зразу ж відкрила вогонь, знищуючи ворожі бомбери і частину прикриваючих їх винищувачів. Решта спробували втекти, але крейсер випустив власні винищувачі, які швидко наздогнали недобитків.

Після того корабель ввімкнув форсаж і попрямував до місця, де точилась основна битва. Та пірати не побажали зв’язуватися з новим супротивником і відступили від планети, почавши розгін для відкриття гіпервікна.

Техношаман одразу ж прибув на командний пункт, скориставшись орбітальним човником (позаяк катер був пошкоджений і нездатний до самостійного польоту).

- Ну і що тут у вас? - бадьоро запитав він, заходячи до приміщення. - Все вже без мене просрали, чи не зовсім?

- Сергіяре, - втомлено промовив Високий Лорд, - наступного разу за такі витівки я виставлю тебе за двері. І взагалі, якби не твій вояж на цю вашу Землю і згодом - необхідність відправляти найбоєздатніший корабель для твого порятунку, нам було би куди легше оборонятись.

- Ну сорян, високородний, знав би, де падатиму - парашут би взяв… Хто ж знав, що на нас чекатимуть якісь [цензура] на зворотньому шляху? А до цього ще й на самій Землі спробували прижучити. Причому магією.

- Магією? - здивувався Клентаріель. - Ти ж казав, у вашому світі її немає.

- От бачиш, нікому не можна вірити. Навіть мені. Та зараз не про те. Я серйозно питаю, як у вас тут? Втрати є?

- Втрати мінімальні, - включився в розмову Ге-орі. - Збили два винищувачі, пілоти врятувались. “Безстрашний” сильно пошкоджено, багато поранених, але загиблих немає. І… ми втратили один перехоплювач на півдні.

- Невже з орбіти довбанули? - здивувався Сергіяр.

- Не могли, - заперечливо похитав головою землянин. - Я якраз намагаюсь витягнути записи з інших бортів і звести їх докупи. Вони вже сідали, але їм зовсім трохи не вистачило, що б долетіти, можливо камери встигли щось зафіксувати… О, є.

Над тактичним столом виникло схематичне зображення літака. Потім від поверхні землі до нього простяглась груба червона нитка - і літак зник.

- Збили, - констатував Техношаман. - Ракетою.

- Хто? здивувався Жора. - Там же тільки халіфи, що техніки бояться, як чорт ладану, розбійники і… і…

- Ага, - Сергіяр закивав головою. - Недарма імплант в макітрі тягаєш, працює, коли треба. Так, ще там є пустельники. І вони добрались до військових складів часів Техноепохи. Я побоювався, що це може статися, та не думав, що аж так скоро.

- Це ж для них табу! - здивовано здійняв брови Клентаріель. - Так само як і для послідовників Пророка.

- Ну, що сказати… - філософськи промовив Техношаман. - Очевидно, бажання знищити нас для них переважає якісь там забобони. Тепер точно не занудьгуємо, високородний! На доколапсних складах ой як багато всяких цікавинок може бути…

- Тільки цього нам зараз не вистачало, - спохмурнів Високий Лорд. - І що будемо робити?

- Нууу… Регіони їхнього проживання нам приблизно відомі. Довбанути головним калібром з орбіти - та й по всьому.

Ге-орі пильно подивився в очі другові.

- А тебе не хвилює, що в нас південна півкуля і без того фонить, як сто Чорнобилів?

- Подумаєш, - знизав плечима шаман. - Буде фонити як двісті… Та що ви на мене витріщились? Жартів не розумієте? Не буде ніхто стріляти з орбіти, я хоч і дурний, але не настільки. А стосовно того, що робити…

Він відшукав поглядом крісло, яке призначалось для командуючого, і нахабно всівся в нього.

- По-перше, треба робити те, що ми не зробили з самого початку, а мали б - створювати наземні збройні сили. Почнемо, врешті решт, виробництво вогнепалу, попросимо в імператора і баронів людей, зробимо з них піхоту. А то гвардійців явно малувато для повноцінної війни. Ще треба пошукати і подосліджувати древні військові склади - заодно менше барахла пустельникам дістанеться. А по-друге… - він піднявся і почав ходити кімнатою взад-вперед. - Треба налагоджувати торгівлю з зовнішнім світом. Щоб в разі чого ми могли не розраховувати лише на себе, а мати можливість купити ту саму зброю, обладнання… Я дивився - в нас всі джерела цінних ресурсів або давно розвідані, або знаходяться в якійсь дупі типу Живого Звалища, або, можливо, на Південному і Східному континентах… де чортзна що відбувається, бо сенсори з орбіти нічого там не бачать, і я б туди зайвий раз не потикався. Але в нас в системі є гарненький такий пояс астероїдів, де цілком можуть бути і дорогоцінні метали, і ще багато чого. А також - є ще одна планета. Придатна до життя, до речі.

- Питання, чи ми знайдемо на це все час і можливості, - зауважив Ге-орі.

- Маємо знайти, мій наукоголовий друже, бо інакше буде халепа. Але це все - на перспективу. Є в нас кристалик, маленький такий… І є на ньому багато цікавих технологій, які для нас тут і зараз марні, а от всякі міжзоряні товстосуми від них би не відмовились.

- Ти що, зібрався торгувати технологіями Дослідників?! - спалахнув від обурення землянин. - Ну, знаєш, це вже якось…

- Жорес, не ставай в позу, бо потім не розігнешся. Там не тільки технології Дослідників і не тільки військового призначення. І ми зараз або скористаємося можливістю, або потім нас не буде. Ну, можна ще взяти катер і дременути додому на Землю… але особисто ти чомусь досі так не зробив, вірно?

- Дідько з тобою, - Ге-орі відвернувся, свердлячи поглядом стіну. - Але я буду тебе контролювати! Бізнесмен мамкін…

- Та скільки завгодно, - махнув рукою Техношаман. - Отже, вирішили. Зараз я трохи відпочину з дороги, а потім полечу вирішувати наші проблеми. Перш за все - відкрию рахунок для нашої планети у Сонячному Банку. Потім - злітаю на одну цікавеньку нейтральну станцію, де є доступ до торгівельної мережі і регулярно проводяться аукціони. Там знайду…

- Мілорде, запит зв’язку! - не дав йому договорити один з операторів.

- Вмикай, - кивнув Високий Лорд.

На голографічній ілюзії з’явилось обличчя халіфа Мустафи. Дуже налякане обличчя, варто сказати.

- О Високий Лорде Клентаріелю, радість моїх очей та спокій мого серця, нехай дарує тобі Пророк довгих літ життя! Твій скромний слуга і царствений побратим уклінно благає про допомогу!

- Халіфе, нехай зорі осяють ваш шлях, - привітався Клентаріель. - Що сталось? На вас лиця нема.

- Пустельні сини шайтана напали на моє прекрасне квітуче місто! Якщо ти не допоможеш, воно буде назавжди знищене!

- Чекайте, - здивувався лорд. - Ми ж дали вашим яничарам гвинтівки. У вас є чим захищатися!

- Так, але ці нечестиві осідлали залізних породжень Ібліса, яких не беруть ваші громові палиці! О, горе мені, горе… - зв’язок перервався.

- Ну от, - підсумував Техношаман, - про що я й казав. Пустельники вже освоїли важку техніку… аж якось занадто швидко. Підготуйте мені катер, злітаю туди. Високородний, - він тицьнув пальцем в Лаентіра, - летиш зі мною.

- З якого це дива саме я? - з непідробним здивуванням на обличчі спитав ельф.

- Ну, по-перше, Льор досі на крейсері, і мені впадло за ним летіти. По-друге, тобі буде корисно потренувати магію в бойових умовах… А що по-третє, потім поясню.

* * *

Пустельники атакували Альюм з заходу на чотирьох бойових машинах: два танки, пересувна ЗРК та РСЗВ, яка саме ставала в бойове положення і готувалась до залпу. Танки вже вели вогонь - міський мур в кількох місцях зіяв проломами. Яничари героїчно намагалися відстрілюватись, та важка броньована техніка плювати хотіла на кулі.

- Якщо це малятко вистрелить, - зауважив Техношаман, заходячи на курс атаки, - то західній стіні і суміжним кварталам габела. Але ми ж їм не дозволимо, правда, високородний?

Катер пройшов над ворогами на бриючому, даши залп з обох фазерів. Перший промінь підірвав РСЗВ (здетонував боєкомплект), другий - розрізав навпіл один з танків разом з екіпажем.

ЗРК пустила вслід катеру ракету, а вцілілий танк - провів його чергою з важкокаліберного кулемета. Від ракети Сергіяр легко ухилився, а кулемет нездатен був пробити навіть обшивку, не кажучи вже про бортовий щит і Лаентіра, який за останній час худо-бідно навчився творити захисні закляття.

Розвернувшись, катер другим заходом знищив обидві вцілілі ворожі машини і завис на місці.

Яничари на напівзруйнованій стіні щось радісно вигукували, стрибали і підкидали зброю в повітря.

- Ач, радіють, дурбелики… - прокоментував Техношаман. - Наче від них якась користь була. Коротше, дивись, високородний. Зараз я тебе тут висаджую, йдеш до халіфа… я не піду, бо в мене з ним стосунки трохи цейво, натягнуті. Йдеш, як представник влади, і домовляєшся. Треба тут зробити аеродром підскоку для перехоплювачів. І ще, мабуть, перекинемо десяток-другий гвардійців… а то ці “правовірні”, крім як бандюків пустелею ганяти, ні на що не годні. Навіть якщо їм випромінювачі дати… яких і так небагато. Коротше, йди, а я полетів.

- Куди полетів? - обурився Лаентір. - А я, по-твоєму, як додому дістатись маю? Пішки через пустелю?

- Високородний… будь справжнім високородним і не ний. Попрошу хлопців з орбіти, хай хтось тебе підкине. А я забираю Льора і ми з ним погнали в населені системи - займатись тим, про що я в столиці щойно розповідав. Чуйка мені підказує, що тягнути не варто…