Техношаман 2. Нова Техноепоха

- Судячи з даних на мапі, це останні осередки супротиву, - втомлено потираючи очі, пробурмотів Ге-орі і прикрив рота долонею, намагаючись не позіхнути.

Разом з Лементором та Високим Лордом вони спостерігали за тактичним столом, над яким світились об’ємні картинки з двох різних місць. Зображення забезпечувалось сенсорами “Ясена” та двох оборонних супутників, з’єднаних з ним у мережу.

В обох локаціях точились бої.

В першій - сили Дому Оновлення штурмували укріплений підземний бункер пустельників. Довкола валялись скелети спаленої техніки, в тому числі кілька гелікоптерів; стаціонарні вогневі точки перетворились на оплавлені шматки заліза. Ворота комплексу тримались на чесному слові, кілька ховертанків вели злагоджений вогонь, намагаючись остаточно їх пробити.

Десантні катери вже висаджували штурмові групи, що мали увійти всередину. Групи були змішаними: кожна складалась з двох-трьох стрільців з автоматичною зброєю (переважно добровольці з Імперії та вільних баронств), гвардійця з випромінювачем, дворфа з ручним гранатометом, бойового мага та козака-характерника. Останній попереджав соратників про засідки та пастки і відчиняв замки на дверях. Примітно, що козаки не мали при собі жодної високотехнологічної зброї - лишень старі добрі шабля та пістоль. Пістоль, правда, був з зачарованими кулями, та й шабля непроста.

Подібний склад групи був вже не раз випробуваний в бою і добре себе зарекомендував.

На другому зображенні група гвардійців та волхвів під прикриттям дворфського штурмового голема атакувала зайняту ворогом висотку в одному з Втрачених Міст. Майже з кожного вікна по ним вели автоматний чи кулеметний вогонь. У відповідь по чорних провалах давно розбитих вікон хльоскали червоні батоги випромінювачів, а слідом летіли бойові плетіння. Майже кожен постріл чи закляття влучали в ціль - та ворожих солдатів було занадто багато.

Ось на даху хмарочоса з’явилась фігура пустельного воїна, скинувши до плеча РПГ. На ньому одразу зійшлись три заряди випромінювачів та зелена дуга магічної блискавки, але вистрелити він все ж встиг. Кумулятивний снаряд, що в магічному спектрі аж світився від зачарувань (тактична ілюзія відображала й такі дані), пробив всі виставлені магами щити і вдарив в голема. Лишившись без голови, залізяка важко гепнулась на побитий часом асфальт, додавши в ньому ще одну яму. Дворф-погонич, отримавши відкат, тяжко осів долі. Двоє бійців відтягнули його в безпечне місце, решта продовжували вести вогонь.

- Добре, - підсумував лорд Клентаріель. - Значить, скоро ми це все закінчимо.

- Ніфіга ви не закінчите! - повідомив Техношаман, заходячи у двері. - Ви дещо не берете до уваги, високородне і не дуже панство. За весь цей час нам не вдалось захопити жодного з їхніх вождів або верховних шаманів.

- Можливо, вони просто не здаються в полон “невірним”? - припустив Лементор.

- Можливо, проте тоді ми мали б знайти їхні тіла.

- Але де вони тоді можуть бути? - запитав Ге-орі. - Ми прочесали дрібною гребінкою майже весь південь. Далі - Прокляті Дюни, а за ними - суцільний радіаційний пояс аж до самого моря.

- Ти вірно зауважив, мій схиблений на науці друже, - кивнув головою Сергіяр. - Там є море. От подумай, якщо Древні створили військову техніку, автоматичні оборонні системи, комп’ютери, засоби зв’язку… то чому б в них не бути і флоту? А де флот - там і…

- “Ясен” на зв’язку, код червоний! - повідомив оператор і одразу вивів зображення.

- Пуск балістики біля південного узбережжя, - капітан Танаріен був зовсім юним ельфом, що ледь досяг повноліття, і, на відміну від більшості своїх співвітчизників, носив коротку зачіску. - Орієнтовна ціль - Альюм.

- Встигнемо збити? - занепокоєно запитав Високий Лорд.

- В Альюмі є наша авіація, - знизав плечима Техношаман. - Хай злітають назустріч.

- Ракета впала в Проклятих Дюнах, - повідомив Танаріен, що досі був на зв’язку. - Мабуть, відмова двигуна.

- Носій виявили? - запитав Ге-орі.

- Виявили, але вони встигли зануритись. Крізь товщу води постріл з орбіти неефективний. Кінець зв’язку.

- … там і ядерні субмарини, - завершив шаман своє незакінчене речення.

- Сергіяре, - лорд пильно подивився на нього, - часом мені здається, що ти навмисно каркаєш.

- Хто, я? - здивувався Техношаман. - Та Творець збав, хоч я й не вірю в нього. Звідки мені таке вміти? То Мар’яна в нас по всяких пророцтвах… та й то треба, щоб зорі правильно зійшлись.

- Отже, - зітхнув Високий Лорд, - в них є ще й флот.

- Є, - погодився Сергіяр. - І з цим треба щось робити. Я злітаю на південь… де там Льор? Мені потрібен другий номер. І зв’яжіться хтось з капітаном Тахейном… хай його хлопці теж розімнуться. А до тебе, великий злодій Мегамозок, є окреме прохання…

- Мегамозок згодом перейшов на сторону добра, - зауважив Жора.

- Так, але схибленим бути не перестав. Нам потрібно щось, щоб воювати під водою… Подумай на дозвіллі.

Двері відчинились, всередину проникло спочатку одне пасмо рудого волосся, а згодом і вся прекрасна голівка Анніелли.

- Жорчику, - промовила ельфійка, - ти ще тут довго? В мене там розрахунки не сходяться. Вибачте, панове, якщо завадила… - двері зачинились.

- Жорчик, - повторив Техношаман, з усіх сил намагаючись не заіржати.

- Прокляну, - пообіцяв Ге-орі. - Попрошу Енні навчити мене отої вашої магії - і прокляну.

- В мене для тебе погані новини, друже - щоб чаклувати, потрібне джерело. А його в тебе немає… Тож обломись.

- Думаєш, я не знайду способу приживити його собі технічно? - поцікавився землянин. - Все, я пішов працювати.

- Не КП, а прохідний двір… - похмуро промовив Високий Лорд.

- Таке життя, високородний! Я полетів, не сумуйте тут без мене сильно.

* * *

- Що там твоя? - спитав Техношаман, керуючи катером однією рукою. Під ними стелилась морська поверхня.

- Обіцяла, що прокляне, коли сказав, що знову лечу з тобою, - невесело відповів Льорвінлейн.

- Мене чи тебе?

- Обох. До речі, ти знав, що вагітність значно посилює деякі магічні здібності?

- Не знав, - зацікавився Сергіяр, - треба це дослідити. Та не на ній, не дивись на мене так! Я ж не самогубець, врешті-решт.

На приборній панелі заблимав вогник виклику.

- Чаклун, я Ворон-1, - цього разу капітан Тахейн особисто вів своїх пілотів у бій. Вже не на саморобному перехоплювачі, а на трофейному атмосферному винищувачі. - Знайшли базу ВМС Древніх на узбережжі. Бачимо засоби ППО, підводний док та злітні смуги… Зліт ворожих літаків. Одна, дві… три ланки.

- Вв’яжіться в бій і відтягніть їх від узбережжя, - відповів Техношаман. - Потім дайте їм [цензура] і вертайтесь додому. Під зенітки не лізьте.

- Так і зробимо, - згідно кивнув головою ельф. - Ворони, атака широким клином. Повторюй за мною, - зв’язок відключився.

. - Прибив би того [цензура], який придумав мені позивний “Чаклун”... - сердито промовив шаман. - Ну а ми з тобою, високородний, злітаємо трохи далі… Сенсори зафіксували там дещо цікаве.

* * *

- [цензура] мій лисий череп, авіаносець! - обличчя Техношамана виражало непідробне здивування.

- В тебе череп не лисий, - зауважив Льорвінлейн. - І що тут такого?

- Та це вираз такий… Просто раніше я їх тільки на картинках бачив, в підручнику з історії мого світу.

З ворожого корабля почали стартувати літаки. Один, другий… п’ятий.

- Семеро, - підсумував Техношаман. - Хлопчики, а вас мама не вчила, що семеро на одного - це нечесно? Готуйся, високородний, зараз буде рок-н-рол, - він кинув катер у різкий віраж, попутно смикаючи джойстик керування вогнем.

- Не знаю, що таке рок-н-рол, - відповів Льор, намагаючись триматися, - але знаючи тебе - нічого доброго…

- Це такий стиль музики, неуч. Взагалі, чого в катері немає мультимедіа-системи? Треба зробити… Ах ти ж [цензура]! Ще й зенітки! Снаряди зачаровані, високородний, міцно тримай щити.

- Та тримаю…

- Ось тобі, [цензура]. І тобі… Та відчепись ти! - особливо настирливий ворожий літак сів їм на хвіст. Катер був швидшим, але трохи програвав в маневреності, відірватися не вдавалось. - Коли вони так насобачились літати? Невже симулятор десь відкопали… Ракета, високородний! Стережись! - за бортом майнула дуга магічної блискавки.

- Перехоплена, - відповів Льорвінлейн.

- Красунчик. Зараз дамо газу, відірвемось від цих [цензура]... Заходжу на ціль. Жери ось це, старе корито! - фотонна торпеда рвонула в напрямку авіаносця… і безсило розплескалась куполом щита, що проявився над кораблем.

- Навіть так? - здивовано промовив Сергіяр. - та в них там шамани… І неабияк сильні, скажу тобі. Нічого, зараз ми вас зробимо разом… Високородний, виклич орбіту, в мене руки зайняті.

- Сергіяр? - на екрані з’явилось обличчя Танаріена. - Бачу, у вас там весело.

- Не те слово, високородний, просто впісятись зо сміху. Передаю координати, жахніть туди малим калібром, ми не пробиваємо… І ось ще одна точка - зможете висадити там десант? Бо нашим летіти довго. Тільки обережно, там зенітки. І хай з ними йде маг… Хтось з більш тямущих.

- Зробимо, - кивнув капітан і відключився.

- А тепер ходу звідси, - Техношаман увімкнув форсаж. За кілька секунд позаду здійнявся майже кілометровий стовп води - ворожому авіаносцю настав кінець. - Ми з тобою, високородний, спостерігаємо унікальний історичний момент: крейсер “Москва” від’ємно спливає та перетворюється на субмарину…

- Який ще крейсер? - здивувався волхв. - Це ж авіаносець.

- Треба тобі зробити короткий екскурс по деяких періодах історії Землі… А то щось геть з тобою нудно.

- А може, не треба?

- Треба, Федя, треба.

- Я не Федя. Ще раз так назвеш - жахну блискавкою. І Аліену підмовлю…

- Злий ти, високородний. І жартів не розумієш… Але нічого, ще трохи - і ми з тебе людину зробимо.

- Дякую, мене і ельфом бути влаштовує.

- Та я не в тому сенсі… А, забий. Летимо додому… Подивимось, що наш Мегамозок нам цікавого приготував.

* * *

- Ворожих кораблів не виявлено, - доповів ельф-акустик, щільніше притискаючи долонями наушники сонара. Навушники, до речі, довелось переробляти під форму ельфійських вух.

- В астралі теж ніц… - задумливо промовив Техношаман. - Високородний, в тебе що?

- Ментально нікого зайвого не відчуваю, - відповів Льорвінлейн. - Лише наші розуми… Ну і ще ти.

- Ха-ха, як смішно! До речі, як тебе Аліена відпустила? Вона ж обіцяла, що прокляне, як ще раз зі мною полетиш.

- Ну я ж не полетів, - посміхнувся ельф, - а поплив. А на базу я летів без тебе… Так їй і сказав.

- Ой, високородний, будеш ти бідний… Є речі, які жінкам говорити не варто.

… Морська база Древніх була успішно взята штурмом. Всередині знайшлось чимало різної зброї та обладнання, але головною знахідкою був підводний док, який, до того ж, не пустував - в ньому була припаркована міні-субмарина. Маленька, неозброєна, зате швидка і з гарним запасом ходу. І досить комфортна всередині - вочевидь створювалась вона як мобільний підводний КП.

А ще вона могла використовуватись як носій, маючи ззовні стикувальні вузли для малих суден. В них наразі були закріплені два підводних винищувачі “Летюча риба” - винахід Ге-орі, трохи допрацьований магічно. Кораблики рухались на водометних двигунах, які являли собою артефакти-пастки з ув’язненими в них водними елементалями. В якості зброї під крилами були встановлені плазмові метальники, що живились від накопичувачів - при виборі озброєння, що могло ефективно працювати в воді, вирішили зупинитись саме на цьому варіанті.

Тут Жорі довелось серйозно піднапружитись і перекопати купу інформації - така зброя майже ніким не використовувалась ні в космосі, ні на атмосферних суднах. Проаналізувавши все, що знайшлось корисного на кристалі Дослідників і в базах Древніх та підключившись через ретранслятор на орбіті до імперської мережі, необхідні дані таки вдалось знайти.

Минуло два тижні, і за цей час ворожий підводний човен ще чотири рази спливав і випускав ракети. Дві не долетіли до цілі, ще дві вдалось перехопити, але довго так тривати не могло. Тож трофейну субмарину обладнали засобами захисту і зв’язком, нашвидкуруч набрали мінімально необхідну команду (переважно з людей, бо дворфів неможливо було швидко навчити методом гіпнограм, а з ельфів мало хто горів бажанням перебувати під водою в замкненому просторі) і вирушили на полювання.

- Ми так нічого не знайдемо, - Льорвінлейн втомлено потер рукою обличчя. - Сергіяре, ми вже п’ятий день кружляємо. В мене скоро морська хвороба почнеться.

- Терпи, козак, отаманом станеш!

- Я не козак. І мене до них не візьмуть, бо я не людина… Слухай, ти ніколи не помічав, що твої жарти смішні лише для тебе?

- Так мені цього й достатньо… Стоп. Духи стривожені, попереду щось є.

- Торпеди, - доповів акустик. - Дві штуки. Йдуть на нас.

- Випускайте перехоплювачі, - скомандував Техношаман. - Зараз перевіримо їх в бою.

- Торпеди знешкоджені, - повідомив оператор сонара за хвилину після того, як “Летючі риби” стартували. - Вороже судно в півтора милях попереду. Розвертається для нової атаки.

- Що далі? - поцікавився Льорвінлейн. - Спробуємо захопити?

- Взяти на абордаж підводний корабель? - здивовано промовив Сергіяр. - Який ці пустельні [цензура] могли замінувати або напхати ще яких сюрпризів? Високородний, мені, звісно, подобається хід твоїх думок, але нам та бляшанка не настільки потрібна, - він дістав комунікатор і зв’язався з пілотами. - Хлопці, бийте по двигунах. Пора з ними закінчувати. Високородний, ти відчув в них на борту якісь сильні аури?

- Ні, - волхв похитав головою. - Лише звичайні воїни і слабенькі шамани.

- Погано… Значить, їхня верхівка не тут.

- Може, вони були на тому авіаносці?

- Навряд. Авіаносець занадто помітний, а вони знають, що ми їх бачимо з космосу… Доведеться шукати далі.