Der Krieg I

Пробудилась та, котра довго спала,

З темряви склепіння силу свою взяла.

В сутінках стоїть вона безвісті горою

Й місяць затискає чорною рукою.

Надвечірній гамір міста сповиває

Щось на морок схоже й холодом проймає.

Ринку вихор жвавий в лід перетворився,

Тихо стало раптом. Люд весь насумрився.

Тяжкі запитання враз на плечі впали.

Відповідь не чутно. Лиця білі стали.

Здалеку лунає непокійний дзвін,

Трепет в підборіддях викликає він.

Пробуджена пані вже пішла в танок:

"Воїни, збирайтесь, ваш чекаю крок".

Головою скине й загримить ланцюг

З черепів що звитий, -- сотні її слуг.

Виситься над згарищем в тім Землі кінці,

Де наш день конає й з крові ріки всі.

В очеретах трупам вже нема числа,

Білих Птахів Смерті коло них сповна.

Виситься над муром синім геть вогнем

Й чорними провулками, сповнених свинцем.

Виситься над брамою -- варта там лежить,

Над мостом, де мертвих сонмище мовчить.

Грається в країні жевривом пекельним

Кров'яний собака з вищиром смертельним.

З мороку тікає вдітий в ночі світ,

Його край палає -- жахний має цвіт.

Навколо вулкани -- гостроверхі брилі --

Бовваніють всюди ген на небосхилі.

А усе, що знизу вулицями плине,

Піде на поталу й дров в вогонь підкине.

Поглинає ватра лісу плоть живу,

Кігтями впивається в молоду листву,

Заживо здирає шкіру нанівець

Бідних тих дерев, котрим вже кінець.

Величезне місто загорнулось в дим,

Кинулось в безодню відчаєм важким.

Та Вона стоїть в спаленій руїні

Й світочем хитає серед хмар твердині.

Іскрами дзеркалить небо розітнуте,

Мертвим безгомінням все на пустці скуте,

Крок у крок за вогнищем ніч й собі пішла,

На Гоморру скрапує полум'я й смола.

"Війна"

Ґеорґ Гайм

Оригінал Georg Heym -- Der Krieg I

Використання перекладу дозволено лише зі згоди авторки перекладу (писати в приватні). Всі права належать авторам.