Мавпи

Пляшка пива пробачить гріхи старій пляшці горілки

Це поширена практика дивних, сумних поколінь.

Хто картає себе, що залишився досі на гілці

Скільки б днів і ночей, місяців і років не пилив.

Лисі мавпи не хочуть всміхатись прийдешньому сонцю

Воно надто блискуче та надто належить усім

А до того ж — палюче й гнітюче, й єбуче

Ще й по-зрадницьки світить на сховане лезо в руці

Поки хтось в нього тицяє пальцем, як тим пістолетом

Поки хтось унизу пропонує забрати у звірів пивко

Мавпа плаче та ріже бляшанкою гілку

Бо це єдиний спосіб злізти з дерева, який вона опанувала в зоопарку