Брати (цикл)

БРАТИ (частина 5)

Одному чоловікові снилися віщі сни.

— І часто вам сняться такі сни? — запитали його брати.

— Досить часто, — відповів той.

— Ці віщі сни... вони про те, що станеться з вами — чи з кимось іншим?

— Про те, що станеться зі мною.

— І вони завжди збуваються?

— Так, достеменно.

— А звідки ви про це знаєте?

— Тобто?

— Чому ви впевнені в тому, що ваш сон точно відповідав реальності?

— Так я же пам'ятаю свій сон!

— І в житті ніколи нічого не траплялося по-іншому?

— Ніколи!

— Навіть якщо ви робили щось не так?

— Тобто?

— Якщо ви навмисно робили щось не так, як у вашому сні?

— Але це ж віщий сон! Якщо я зроблю щось не так, він перестане бути віщим!

— Хм. А якщо у віщому сні ви, скажімо, падаєте в яму, то потім ви падаєте в яму і наяву?

— Звісно!

— Але ви ж знаєте, що там яма?

— Звісно! Це ж віщий сон!

— Але ви ж могли обійти цю яму?

— Це ж віщий сон! Якщо я обійду яму, він не здійсниться!

— Цікавий у вас підхід. А ви не розглядали віщі сни як попередження?

— Попередження про що?

— Ну, наприклад, про те, що ви можете впасти в яму. Щоби цього не сталося, її треба обійти.

— Але якщо я обійду яму, мій віщий сон перестане бути віщим, тому що зміниться те, що я роблю! Як ви не розумієте?

— Яка тоді користь із цих віщих снів?

— Як це, яка користь? Це ж віщі сни!

— Але виходить, що спочатку ви ніби проживаєте своє життя уві сні, з можливістю зробити вибір, а потім просто повторюєте все те саме наяву! Це навіть гірше, ніж зовсім без віщих снів! Адже ви навмисно робите те саме вдруге, з тими самими помилками!

— Ви не розумієте! Віщий сон перестане бути віщим, якщо не слідувати йому достеменно!

— Це ви не розумієте! Вам дається шанс щось виправити, а ви його не використовуєте!

Чоловік образився і пішов.

* * *

Один чоловік вірив у прикмети. Тобто він не просто вірив у прикмети, а збирав усі можливі прикмети, ретельно їх каталогізував та систематизував, і невпинно слідував усім їм. Часом різні прикмети суперечили одна одній, і йому доводилося обирати, якій же віддати перевагу. І чим більше ставало прикмет, тим складнішим був цей вибір.

Зрештою, через надмір прикмет майже кожне рішення стало даватися йому з болісними труднощами. Причому в результаті щастило йому приблизно так само часто, як і не щастило. Свою удачу він списував на вплив сприятливих прикмет, а невезіння — на вплив несприятливих.

Якось він запитав братів, що вони думають про це.

— А ви використовуєте астрологію та гороскоп? — запитали вони.

— Ні, — відповів чоловік.

— То спробуйте, — порадили брати, — так буде точніше.

Чоловік почав застосовувати астрологію в повсякденних справах. Поряд із прикметами. Причому часто астрологія говорила одне, а прикмети — інше. А насправді відбувалося третє. «Напевно, я в чомусь помилився, — гарячково думав чоловік, — або чогось не врахував?» Він перечитував прикмети заново, уточнював рух і розташування небесних тіл, перераховував гороскоп, але нічого не складалося докупи.

— Напевно, щось не так у вас із кармою, — припустили брати. — Рекомендуємо вам почати з чистки карми та відновлення аури. А потім спробуйте трохи езотерики. Як варіант, попрактикуйтеся з картами Таро.

Чоловік дослухався до цих порад.

Незабаром він не міг навіть вийти з дому, не звірившись із розташуванням зірок, із картами та з прикметами. На все це йшла величезна кількість часу, а результати не виправдовували очікувань.

У відчаї чоловік знову прийшов до братів за порадою.

— Ви вірите в Бога? — запитали його брати.

— Усе! Досить! Вистачить! — вигукнув чоловік. — Мені потрібно щось одне, таке, що працювало б! У мене зараз голова вибухне! Я тільки й роблю, що вивчаю прикмети, будую астрологічні карти, розкладаю карти Таро, — але нічого не сходиться! Зрештою, мені навіть доводиться приймати рішення самому!

— Добре, що ви самі про це заговорили, — почали брати. — Чому б вам не зупинитися на тому, щоб самому приймати всі рішення?

— Самому?

— Так.

— Завжди?

— Так.

— Без підказок?

— Так. Вони ж усе одно не працюють — ви самі про це говорили.

— Але... Без підказок?.. Це ж усе одно що йти в повній темряві навіть без свічки!

— Ви не повірите, але багато людей живуть саме так. Тільки вони не вважають майбутнє повною темрявою. Вони покладаються самі на себе.

— Самі на себе?!

— Саме так.

— І ви вважаєте... я?..

— Вам варто спробувати.

Погляд чоловіка був сповнений болісного сумніву та недовіри. Це було занадто радикально. Пробурмотівши слова подяки, він пішов, намагаючись на щось наважитися.

— Як гадаєш, у нього вийде? — із сумнівом запитав перший брат.

— Зараз розкладемо карти Таро — і побачимо, — підколов його другий.

* * *

Одного разу Автор зустрівся з братами.

— Як там ваша книга? — запитав він їх.

— Яка книга? — запитали брати.

— Яку ви пишете.

Брати перезирнулися.

— Ми пишемо книгу?

— Ну так, книгу про мене.

— Про вас? А хто ви такий?

— Я — Автор, — відповів Автор.

— Тоді, напевно, це ви пишете книгу? — припустили брати.

— Не зовсім. Я пишу оповідання про вас.

— Оповідання про нас?

— Так.

Брати знову перезирнулися. Вони почали сумніватися у здоровому глузді свого співрозмовника.

Автор невпевнено подивився на них і запитав:

— Ви хочете сказати, що нічого про це не знаєте?

— Про те, що ви називаєте себе автором і при цьому вважаєте, що ми пишемо якусь книгу? Ні.

Автор зовсім розгубився.

— Вибачте, — сказав він нарешті і, збентежений, пішов своєю дорогою.

Брати подивилися йому вслід.

— Дивна людина, — сказав один із братів.

— Але даремно ми з ним так, — відповів йому інший.

[серпень-листопад 2017]