Брати (цикл)

БРАТИ

Якось брати йшли вулицею та весело реготали. Проходячи парком, вони своїм реготом привертали до себе здивовані погляди відпочивальників. Деякі з них мимоволі починали посміюватися. Брати йшли далі, і люди заспокоювалися.

На перехресті (а брати не переставали реготати) до них звернувся поліцейський.

— Вибачте, але ви порушуєте громадський порядок, — сказав він.

— Чому ж? — запитав один із братів, продовжуючи реготати. (1)

— А що це у вас у руці? — запитав поліцейського другий, усе так само регочучи.

Кілька перехожих, зацікавившись, що відбувається, зупинилися поруч. Вони вже починали усміхатися.

У руці в поліцейського нічого не було. Він так і сказав:

— У моїй руці нічого немає.

— Як же так? — вигукнув перший із братів. — У руці повинно щось бути!

— Так, — підтвердив другий, — безсумнівно. З вашого боку це украй безвідповідально!

Натовп, що зібрався навколо, згідно закивав.

Поліцейський розгублено подивився на братів. Вони сміялися над ним!

— Вибачте... — спробував він ще раз, але один із братів його перебив.

— Ні, це ви «вибачте»! — сказав він. — Ваша рука порожня, і це, право ж, неабияк дратує. Негайно візьміть у неї що-небудь! Або ви не поважаєте людей, що тут зібралися?

Сказавши це, брат зареготав.

Люди навколо теж почали реготати.

Цілком збитий з пантелику поліцейський дістав свисток і став крутити його в руках.

— Ось так-то краще! — схвалив інший із братів. Кілька людей теж схвально закивали.

Раптом поліцейський зрозумів, що треба робити. Він підніс свисток до рота й голосно засвистів. Йому зааплодували.

Регочучи, брати пішли далі, а поліцейський усе продовжував свистіти.

(1) тут він мені здається схожим на доктора Лівсі з радянського м/ф «Острів скарбів»

* * *

Мер міста не був одружений. Він був самотній.

Але брати придумали йому дружину і двох доньок-спортсменок.

— Як там ваша жіночка, працює на благо суспільства? — часом запитували вони у нього.

— У вас такі спортивні доньки! — захоплювалися вони іншим разом.

Спочатку мер їх ігнорував, потім не розумів, потім дратувався, потім сердився.

Лежачи на пляжі у вихідний день, він чув щось на кшталт: «Чудова подача! Добре прийняла м'яч, крихітко!» (2) — і бачив братів, які підморгували йому: мовляв, твої доньки такі розумниці!

Якось одна з доньок мера виграла змагання з бігу, а інша — з гімнастики. Люди почали про це говорити і ляскати мера по плечу.

Мер збирався позиватися до братів, але одного разу був і сам зворушений до сліз досягненнями своїх доньок, і всю ніч проговорив про це з дружиною.

(2) мається на увазі пляжний волейбол

* * *

Якось братів спробували приперти до стіни. Вони ж дурили всіх навколо!

— Ось дивіться, — казали їм, — у цій кімнаті всього один стілець, а вас же двоє. Отже, це не ваша кімната і не ваш стілець.

— Чому ж? — не погоджувалися брати. — Якби в цій кімнаті було два стільці або жодного, нам довелося б увесь час сидіти чи весь час стояти. А так один із нас може сидіти, а інший стояти — після чого ми міняємося місцями. Рух — це життя.

— Але ж у ногах правди немає! — заперечували їм.

— Ось дивіться, — сказав один із братів, — під час випивки ж не можна знижувати градус, правильно? Ось так і я, сідаючи на стілець, підвищую градус від нуля до дев'яноста. А якби я ліг, то підвищив би до всіх ста вісімдесяти!

На цьому його спробували спіймати:

— Ні-ні, у лежачому положенні лише дев'яносто градусів!

— Дев'яносто для ніг і дев'яносто для тіла, разом — сто вісімдесят, — не погодився він.

— Добре, але ж, встаючи, ви знижуєте градус! — Обвинувач здійснив атаку з іншого боку.

— Правильно, — відповів другий брат заплітаючимся язиком, — тому-то мене так розвезло.

І вони помінялися з братом місцями, щоб другому полегшало, а першому, навпаки, вдарило в голову.

— Дозвольте! Але це вже відверте пияцтво й алкоголізм! — Нарешті братів вдалося в чомусь звинуватити.

— Та невже?! — бадьоро вигукнули вони. — Взагалі-то ми говорили про звичайний стілець, якщо ви вже забули.

Обидва брати були тверезі, мов скельце.

— Нічого не розумію, — заплутався обвинувач.

— А давайте ви присядете, — запропонував один із братів.

— Так, перепочиньте. У ногах правди немає, — підтримав інший.

Обвинувач сів на єдиний стілець, і відчув себе так, наче добре "накатив" (3). І ще йому стало спекотно.

Пронизаний раптовою підозрою, він схопився — але через різке зниження градуса геть "поплив" (4). Його голова стала зовсім важкою, і ще його затрясло від холоду.

Брати хотіли було дорікнути обвинувачеві тим, що сам він катається і плаває в нетверезому вигляді, та ще й не по сезону, — але пошкодували бідолаху. По суті, брати були хорошими людьми.

(3) накатив — випив (вираз, який асоціюється з алкоголем)

(4) поплив — втратив над собою контроль через сильне сп'яніння та інтоксикацію алкоголем

[20.05.2017]