Глава 31 Підвал

Прямуючи у бік дверей, Кріса перестріла Тінь, повідомивши господаря щодо подій, які відбуваються за межами будинку. Темний чарівник знав - якщо варта дозволила бодай комусь настільки близько підійти до його обійстя, отже тримає все під контролем.

Відчинивши двері й перетнувши дерев'яний поріг, Кріс зупинився споглядаючи несподівану картину. Тінь не помилилася, а постать нічного візитера лише розвіяла залишки сумнівів. Навпроти дверей стояв Глорін спершись на довгий мушкет із дула якого у сіре небо тягнулися залишки диму від нещодавнього пострілу. В іншій руці гнома було затиснуто руків'я пістоля, яке наразі спрямовувалося у напрямку обличчя Кріса.

— Може зайдеш? — витримавши коротку паузу мовив Кріс, намагаючись приховати здивування.

— Схоже ти втратив рештки здорового глузду, чоловіче! — відрізав Глорін, стримуючись, аби не здійснити постріл.

— Заходь, або забирайся туди, звідки прийшов, — спокійним голосом відказав Кріс.

Бічним зором гном помітив, що позаду нього вже стоїть чоловік у чорному, втім присутність охоронця ніяким чином не лякала гостя.

— Я раджу тобі бути максимально переконливим у майбутній розмові, а інакше твоя в'язниця перетвориться на мавзолей, — попередив Глорін.

Як тільки останні слова злетіли із вуст гнома він розтиснув долоню правиці звільнивши її аби вихопити з-за поясу другий з пістолів. Відпрацюванні рухи Глоріна були настільки швидкими, що навіть чоловік у чорному не встиг зреагувати на маневр коротуна. Не встиг мушкет Глоріна впасти додолу, як гном вже тримав на прицілі обох представників темних. У цьому випадку це був показовий виступ й хоча Кріс непорушно спостерігав за дійством, подумки оцінив вправність старого друга.

За хвилину вся компанія опинилась в кімнаті з каміном. Глорін сів за стіл поклавши на поверхню один з пістолів, завбачливо лишивши другій у міцній правиці. Своєю чергою господар маєтку приніс гостеві великий глиняний кухоль, майже до верху наповнивши його червоним вином.

— Пий сміливо, пане Глорін воно не отруйне, — мовив Кріс сідаючи навпроти гнома.

— На кого ти перетворився, Крісе? Я пам'ятаю часи коли молодий господар цього маєтку був зовсім іншою людиною, — розпочав Глорін.

— За останню добу я вдруге чую, щось подібне, — відповів Кріс наливаючи до свого келиху залишки вина.

Глорін мав рацію. Свого часу Кріс насправді був іншим, принаймні в очах своїх близьких друзів серед яких власне перебував міцний бородань, що наразі сидів поряд.

— Невже ти й справді прагнеш відправити у небуття тих, хто колись любив тебе? — запитав гість.

— За життя я вбив лише одну людину і зробив це не маючи іншого вибору, — мовив Кріс поглянувши у бік Опудала, що покірно стояв поряд з каміном.

На обличчі Глоріна з'явилася дивна посмішка й він з гуркотом поклав на стіл другий з пістолів.

— Ні, Крісе! Якщо ти гадаєш, що вбивством можна вважати злочин, який був здійснений власноруч - ти брешеш власному сумлінню. Кам'яна скульптура з твого саду приходила до мене й помилки бути не може. Це твоя статуя і вона прийшла, аби мене вбити, — мовив Глорін.

Гном був майже переконаний у своїх припущеннях і єдине, що грало на захист Кріса - це власне ім'я співрозмовника на долоні Центуріона.

— Де він?! — підхопився Кріс. — В ім'я всіх богів, скажи мені стрілець Глорін!

Найбільше за все господар маєтку переймався тим, аби підступні інквізитори не відправили бойову статую до Конгломерату, щоб зашкодити Віллоу. Наразі голос Кріса лунав настільки щиро і відверто, що навіть скептично налаштований Глорін вирішив до кінця вислухати майбутню відповідь. Проте для початку мовив сам:

— Він приходив вбити мене Крісе й аби не моя завбачливість, напевно кам'яній потворі б це вдалося, — розпочав гном переповівши співрозмовнику нещодавні події, учасником яких йому довелося стати.

Після того, як Глорін стрибнув до льоху, гномові вдалося залишити будинок скориставшись підземним тунелем. Як й більшість представників цього народу він ліпше за будь-кого з людей знався на створенні підземних лабіринтів. З певного часу Глорін мешкав у лісі й хоча вмів захистити себе завбачливо створив потаємний хід, яким міг скористатися в разі небезпеки. В підвалі завжди лежав запасний мушкет, пара надійних пістолів, сухий порох й невелика шкіряна сумка з провіантом, яку Глорін завжди підтримував у належному стані. Завбачливий гном бездоганно знав власноруч створений тунель і навіть попри темряву льоху за лічені хвилини подолав коридор й піднявся на поверхню залишивши своє обійстя далеко позаду. Через свою кремезну поставу Центуріон не мав жодного шансу, аби переслідувати жертву підземним тунелем. Висадивши двері, кам'яний вояк зрозумів, що майбутня здобич втекла й на певний час був змушений відступити.

— Якби це стосувалося лише мене, але на правиці твоєї статуї майоріли імена й окрім мене у списку мисливця були ще двоє, — зауважив Глорін.

Кріс усе зрозумів. Інквізитори закарбували на правиці вояка імена майбутніх цілей, аби той не припиняв свого пошуку допоки не знищить їх.

— Хто ще там був?! — не стримався Кріс.

— Ти другий у списку, — відказав гном. — Я поки не знаю навіщо ти зазначив там власне ім'я, хіба вирішив зануритись у небуття…

— Третій? Хто третій, Глоріне?! — благально запитав Кріс.

— Вогняний маг, відомий нам з тобою за ім'ям Кейсі, — відповів гість.

Наразі з усієї трійці саме за долю Кейсі, Глорін переймався найбільше, але через втому сил на емоції майже не залишилось.

Кріс сів на стілець охопивши голову руками. У списку не було Віллоу і це значно полегшувало стан речей, хоча ніяким чином не вберігало її від решти небезпек. До того ж Кріс щиро не бажав смерті Глорінові, як й вже не волів позбавити життя свого найкращого друга, котрий наразі перебував у світі Звичайних.

— Кляті інквізитори! — мовив до себе Кріс. — Повір Глоріне усе не так, як ти гадаєш…

На якусь мить гостеві здалося, що з обличчя Кріса злетіли невидима маска, відкривши світові ту людину, яку він знав колись. Уважно вислухав розповідь господаря маєтку щодо своїх припущень й видіння Тіфані, гном врешті прийняв для себе рішення.

— Припустімо, що це дійсно справа рук старої інквізиції. Я пам'ятаю ті часи, коли вони наводили жах на відьом, шкідливих чарівників й не тільки. Але що нам робити зараз? — мовив Глорін.

— Центуріон не пішов сам по собі, — відповів Кріс. — Аби підтримувати його життєдіяльність необхідно щонайменше кілька досить сильних чаклунів і той, хто безпосередньо віддаватиме накази кам'яному воякові. Навряд вони оберуть за рішення витрачати дорогоцінну енергію, щоб вполювати гнома-мисливця, який відмінно знає цей ліс і може легко заховатися в ньому. Я гадаю Центуріон тимчасово перейде до наступної цілі.

— Залишається двоє, — підсумував Глорін.

Кріс замислився.

— Кейсі наразі перебуває у світі Звичайних й закидати туди Центуріона разом з усією ватагою супроводу занадто складне завдання навіть для інквізиції. Вочевидь їм допоки невідомо, що Кейсі тимчасово залишив наші краї, — розмірковував Кріс.

— Що Кейсі забув у світі Звичайних?! — з подивом мовив Глорін.

— Гадаю це пов'язано із Віллоу та її супутником, — загадково відповів Кріс. — У будь-якому разі скоріш за все Центуріон завітає до цих стін, бо серед усіх трьох лише я не здатен далеко втекти.

Наразі до роздумів поринув Глорін і витримавши паузу врешті мовив:

— Я ніколи б не втік з власного дому, оскільки давно вбив у собі почуття страху, — розпочав гном. — Але йти проти кам'яного вояка з мушкетом в руках вважаю самогубством. Центуріона не візьмуть кулі й шаблі тут не зарадять. Якщо його спрямовують інквізитори, навряд вдасться заманити статую до болота. Я вважаю, що найліпшим рішенням було б відшукати тих, хто живить його, втім де їх знайти…

— У тім то і річ, відважний Глоріне. Якщо інквізиторам вистачає сил, аби керувати подібним воїном, отож стане енергії, щоб робити це з безпечної відстані. Вони легко можуть заховатися в одному із підвалів численних будинків Конгломерату та власне деінде й робити свою чорну справу. У цей час їхній очільник дивитиметься на світ очима Центуріона і скеровуватиме його дії. Знайти цю ватагу майже неможливо, — підсумував Кріс.

— То що ж нам робити? — мовив Глорін.

— Чекати на гостей й готувати теплу зустріч, — загадково відповів хазяїн маєтку.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Moonrise Darkness
02.02.2022 21:55
До частини "Глава 31 Підвал"
Ура, продовження! ''в'язниця перетвориться на мавзолей" - напрочуд дотепна погроза) Спершу Кріс сам відправляв підлеглих напасти на колишніх друзів, а тепер таки трохи хвилюється за них... Вдалий спосіб втекти від кам'яного велетня. Ситуація складається безвихідна, і Кріс не головний персонаж та ще й дуже неоднозначний... Не факт, що йому пощастить вижити після зустрічі з велетнем. Дуже цікаво, чим закінчиться майбутня битва і як вони будуть протистояти Центуріону.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше