Глава 40 Каменепад

Повіки заплющених очей Кріса ледь помітно тріпотіли, виказуючи емоційну напругу. Щось зупинилося по інший бік дверей й ось-ось мало рушити до стін маєтку. Чарівник відкрив очі, поглянувши на кожного учасника майбутнього дійства.

Під сходами, що вели на горище причаївся Опудало, який схилився над мідною гарматою з коліщатками, яку заздалегідь викотили зі збройової комори. Глорін своєю чергою озброївшись важким, сталевим молотом, зачаївся поруч каміна, сховавшись за вкритою тканиною статуєю. Цілковито зник з поля зору лише Чоловік у чорному, завчасно прихопивши з собою невелику склянку із темно-зеленою рідиною яку кілька хвилин тому отримав від Кріса.

Несподівано вздовж сходів промайнув «Жах», що за наказом господаря ніс варту на підступах до маєтку. Пильний вартовий залетів крізь прочинене вікно горища й хутко прямував вниз, аби повідомити свого господаря щодо наближення сторонніх. Десь з коридору почали долинати важкі кроки, що безпомилково прямували до кімнати з каміном.

— Почалося, — коротко мовив Кріс й уся ватага завмерла в очікуванні.

Не минуло і хвилини, як двері з гуркотом прочинилися, відкривши очам присутніх величну постать кам'яного центуріона. Погляд очей-вогників зупинився на центрі зали, роздивляючись тканину, яка приховувала невидиму для вояка статую. За мить голова центуріона зі скреготом повернулась у бік сходів й запримітивши свою головну ціль, впевнено закрокувала до Кріса. В мить коли вояк рушив до сходів, двері шафи відчинилися і з них поспіхом вистрибнув чоловік у чорному. Завівши руку за плече він з силою пожбурив у статую склянку із темно-зеленим вмістом. Звук розбитого скла здався особливо дзвінким, а тілом кам'яного вояка побігли тонкі струмки.

Центуріон опустив голову, роздивляючись що саме могло завдати йому ураження, відчувши, як втрачає можливість пересуватись.

«Зілля стримування» - напрочуд сильний й цінний винахід алхіміків, що свого часу потрапив до рук Кріса мав на кілька секунд затримати ворога, аби дати змогу вчасно залишити поле бою. Втім тікати Кріс не збирався. Не знайшовши на кам'яному тілі жодних пошкоджень, центуріон знову поглянув у бік сходів, побачивши, як догорає гніт.

Потужний залп розірвав навколишню тишу, змусивши Опудало на якусь мить відплинути від гармати. Постріл виявився напрочуд влучним, оскільки відносно невелике за розмірами ядро поцілило точнісінько у шию кам'яного вояка. Голова Центуріона з гуркотом впала на підлогу, закарбувавши на обличчі тонку, чорну тріщину.

Зілля стримування виконало свою магічну справу й час його дії скінчився, отож тіло обезголовленої статуї наразі хаотично тупцювало на місці, на певний час втративши можливість цілковитого кругозору. Не гаючи часу зі свого укриття вибіг Глорін, й хутко здолавши необхідну відстань з силою завдав удару молотом, намагаючись вибити коліно супротивника. Центуріон почав завалюватися на бік, але встояв.

Поки Опудало перезаряджав гармату, Чоловік у чорному вихопив з шафи довгу сокиру та розпочав завзято бити статую, намагаючись влучати до місць у яких руки центуріона переходили в плечі. Гном своєю чергою увертався від спроб кам'яного воїна, наосліп зачепити його своїм мечем, відповідаючи ударами молота. Вправно ухилившись від чергової атаки, Глорін знову поцілив у коліно супротивника й нога центуріона з хрускотом підкосилася. Чоловік у чорному натомість добряче вклався у свій удар, через що зламав сокиру, втім змусив правицю ворога впасти додолу.

— Назад! — раптово вигукнув Кріс й побратими чарівника враз розбіглись до протилежних кутів зали.

Центуріон намагався бодай якось втримати рівновагу, спершись щитом у підлогу. Його правиця безпорадно лежала неподалік голови, а ліва нога, здавалося була на межі того, аби вчинити за її прикладом, також залишивши тіло.

Залп гарматами, вдруге за сьогодні прокотився гучною луною. Постріл Опудала знову виявився прицільним і ядро, поціливши у груди центуріона виправдало покладену на нього мету. Нога статуї відлетіла у бік, а торсом кам'яного вояка побігла глибока тріщина. Непроханий гість з гуркотом впав на спину, ламаючись навпіл.

У повітрі запала тиша. Глорін повільно опустив свій молот намагаючись відсапатись та поновити сили після гарячки бою. Чоловік у чорному відкинув у бік руків'я сокири, а Опудало зачаївся позаду гармати з якої ще й досі тяглися залишки сірого диму.

Кріс завмер на сходах очікуючи підтвердження, або спростування власних здогадок. Несподівано голова статуї, що до часу лежала нерухомо, знову спалахнула вогниками очей і швидко покотилась підлогою. Діставшись тіла, голова на мить зупинилася, після чого ліва рука центуріона притисла її до кам'яної шиї. Правиця, що нещодавно була втрачена у бою, своєю чергою також закружляла підлогою, відшукавши плече вояка. Після цього, подібний маневр повторила й втрачена нога, швидко поновлюючи розібраний пазл.

Зібравши докупи всі втрачені кінцівки, центуріон потягнув на себе нижню частину тіла, аби та примкнула до торса. Численними тріщинами побігли зелені енергетичні струмки, латаючи глибокі рани жахливої статуї. Щось невідоме змусило центуріона зібратись у звичайну форму й утримувало його за допомогою магії. Невідомо яких зусиль подібним маневр вартував ляльковикам кам'яного вояка, але наразі міцна постать із гуркотом підвелась з підлоги, випроставшись на весь зріст.

Кріс схопився за скроні, подумки готуючись до майбутнього двобою. За мить тканина, що ховала під собою фігуру Спартанця впала додому, відкриваючи світу ще одне кам'яне творіння…

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.