Тиша

32040
Публікація: 20.11.2025
Вірш
Завершено

Мовчання — біль, розмова — слабкість.

Самотність лякає, суспільство гнітить.

Сонце заходить, все вкриває пітьма,

Рана глибока ятриться, болить.

Є ризик зайти задалеко,

У самі хащі таємних бажань.

Ці катування себе не дають нічого,

Лиш збільшується кількість запитань.

Думки кричать, прориваючи плоть.

В мозку все кипить і на шмаття рубає.

Немає утопії й бога немає.

Занадто гучно і в тиші буває.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі