Тиша
32040
Мовчання — біль, розмова — слабкість.
Самотність лякає, суспільство гнітить.
Сонце заходить, все вкриває пітьма,
Рана глибока ятриться, болить.
Є ризик зайти задалеко,
У самі хащі таємних бажань.
Ці катування себе не дають нічого,
Лиш збільшується кількість запитань.
Думки кричать, прориваючи плоть.
В мозку все кипить і на шмаття рубає.
Немає утопії й бога немає.
Занадто гучно і в тиші буває.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯