Коли мою землю поранили

Секунда одна лиш – немає пів вулиці.

Немає будівель. Немає життів.

Тіла є. Дими є. І біль, що не згубиться

У часі. У нас. У місцині отій,

Де зло налягло безсердечною бомбою,

Де стогнуть стежки під вагою зітхань

Людей, і дерев, і небес… Із жалобою

Сплелися тривоги ночей і світань.

Секунда, коли мою землю поранили,

О ні – не одна – їх без ліку таких!

Ідуть із небес не дощі – горя гранули

За тими, для кого не йтимуть роки.