Мрія шамашедшого

Бува зайоб заходить серед ночі,

Зриваюся зі сну - граю, малюю чи пишу,

Ввісні сюжет насниться, бідні очі

Знову невиспані, нехай вже - запишу.

Прохання лиш одне – без паніки, прошу!

Я все встигаю, я... все дороблю.

І книжку я теж, нарешті, допишу!

Лиш часу треба, часу... Його я не люблю.

Він, дідько, все втікає

Від творчости неквапної жаги,

І серце кудись все поспішає,

Бо вік – якраз для боротьби.

Молюся, сплю і вірю,

Що всесвіт, врешті, спиниться на мить.

Бажаю, хочу, мрію,

Хоч пару тижнів без годин пожить.

04.02.26.