Нісенітниця «3..4..5»

3...4...5 подихів

В серці — биття.

Десь всередині, далеко

Від людського буття.

3..4..5 шляхів

Які ж обрати? Підкажи мені!

Ті, що ведуть до тебе, ті, що обминають?

Результат все ж один.

3..4..5 ниток

Чи клаптиків ковдри —

Ранених дух обох.

У кого більше? Неважливо знати нам.

3..4..5 рвуться

Ті нитки, не залишаючи надії,

Рвуться...

Будемо зашивати знову?

3..4..5 кроків

У безмежжя миті,

Стежками сирими —

П'ять кроків у невідомість життя.

3..4..5 дверей туди,

Де захищений.

А лиш в думках зайдеш туди —

Всього 3..4..5.

3..4..5 мазків фарби

На картині зайві —

Сірими буднями пронизані.

Зайві — не мають існувати.

3..4..5 всього

Залишилося несказанним,

Залишилося забутим,

Як та ковдра з клаптиків — десь далеко.

3..4..5 — така нісенітниця,

3..4..5 — невже вистачить?

3..4..5 в думках —

Для всього лиш 3..4..5.