Закрий очі

Тихо очі закрий, опусти свої руки і плечі

Видихай, видихай, не затримуй у собі життя

Залиши всю ваніль і всі шмарклі рожеві малечі

Ти ж дорослий і знаєш що все відійде в небуття

Що по собі лишиш? Недописаний вірш? Три акорди?

Чи порвану струну, що останню дістав ти з душі

Все що міг, ти зіграв й кожна нота звучала мінорно

То що ще можеш ти по собі залишить?

Все життя ти прожив, ніби брів у густому тумані

Подаючи сигнал, як на морі в імлі кораблі

Так нікого й не стрів, не любив ти нікого й не ранив

І залишився сам, на покинутій богом землі

Тихо очі закрий, видихай, відпускай все поволі

І всередині себе злегка роззирнись навкруги

Ти завжди всіх картав, докоряв і життю ти і долі

Та згубив ти все сам. Зі своєї “легкої” руки

Просто очі закрий. Назавжди. Сам же все розумієш

Все що було, як мить промайне, варто їх лиш відкрить

Жити краще ніж жив, ти вже точно ніяк не зумієш

Тому очі закрий. І прийми цю останнюю мить.