Відпусти
Будь ласка, благаю,
убий, убий мене коли ж не кохаєш.
Ненавиди мене, благаю,
бий, бий поки не уб’єш.
Я прошу тебе, допоможи,
допоможи мені злість мою
з себе вибити.
Ту ненависть, що вона ненаситно мене пожирає.
Я не хочу, не мушу,
не люблю тебе, не кохаю.
Твоя любов занадто нудка,
мені занадто солодко від тебе.
Тому, будь ласка, благаю,
примусь мене страждати.
Страждати так, як не страждав ніхто,
як ніхто і ніколи не катував.
Будь моїм катом,
плодом забороненим.
Тим яблуком, що так і вабить, так і прагне,
Так і хоче бути моїм.
Я тебе ненавиджу, кохаю,
я сходжу з розуму.
Я благаю, відштовхни мене,
не дурмань, не плутай ті почуття жаданні.
Ні, бий мене, змусь мене кричати,
стояти на колінах до синців змусь.
Я хочу від тебе страждати,
страждати до болю хочу.
А потім…потім я хочу тебе кохати,
так пристрасно кохати.
Як ніхто не кохав хочу,
до нестями любити.
Любити так хочу,
щоб та голова закружляла у сонці.
У вирохі емоцій,
буревії тих дивних почуттів.
А потім знову ненавиди мене,
до гіркого відчуття щему під серцем.
Бо якщо ж я не можу тебе кохати,
…відпусти.
(08.01.26)
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.