Глава 10. Попереднє покоління

День розпочався, практично нічого особливого не було. Прибирання йшло повним ходом. Але іноді було чути розлучений голос Ігоря, який то й діло намагався кинути цю справу. Тим паче інші хлопці з банди навряд чи займаються таким безкорисливим ділом. Головне, щоб вони не помітили його, не почали глузувати. Віка тримається поодаль від нього, а с Анею тихенько збирають сміття. Вони розуміли, що с подібним хуліганом не справляться. Дівчата не наважувалися зробити зауваження, боялися, що він зірветься на нападе.

Але один дзвінок від Христини достатньо швидко заспокоював розлюченого товариша Вадима. Дивно, коли справжній хуліган слухається та виконує поставлені завдання. Завдяки впливу Вадима, його неймовірній моторошній аурі, староста легенько підкорювала Ігоря. Поступово парка починав очищатися. Так як Христина вибрала себе, Настю, Артема й Вадима, що відповідно змушує зайняти найбільшу область парку. Поступово вони розбирали сміття, Настя то й діло задивлялась на те, як працює Вадим. В його очах не було ні каплі лицемірства. Він дійсно прибирав, практично все сміття, яке потрапляло йому по ходу він миттєво укомплектовував. Тобто, хлопець умудрявся одночасно і розбиратися с великим гіллям, стовбурами дерев та пеньками, й одночасно не пропускав пляшки, целофан. Завдяки такому відповідальному хлопцеві Христина та Настя могли трохи більше відпочивати.

Настя частіша та частіше дивилась на Вадима. Поступово страшний шрам починав зникати. І за ним вона побачила справжнього доброго хлопця. Весь той осад за перші тижні зник безслідно. Вона перестала остаточно боятися його. Усміхнувшись, відчула легенький поштовх в ліву руку. То була Христина. Вона с хитруватим поглядом подивилась на Настю6

- Так-так-так, а що це в нас за оченятка такі?

- Які оченятка? Я не розумію.

- Закоханої дівчини оченятка.

- Та ну, не треба так жартувати він же страшний та хуліган.

- Так, але відповідальний та працьовитий, - продовжила думку Христина.

- Та ну, ні, я не закохалась.

- Ну да, ну да, - хитро підтвердила староста, - щось наші хлопці занадто багато працюють, а ми тут сидимо, відпочиваємо. Непорядок.

- Ага, - радісно сказала Настя ра піднялась.

Христина підбігла до Вадима та попросила віддати захват-щіпці та мішок. Вона люб’язно, усміхнувшись, зробила кілька кроків вперед, щоб не заважати йому носити важке гілля. Так само зробила Христина, яка підійшла до Артема. Вони вчотирьох повільно продовжували працювати.

Всього їм виділили чотири години на весь парк, тому після половини пройденого часу, староста відправила повідомлення в Вайбері, де знаходились практично всі однокласники. В ньому було написано: «Так, тридцять хвилин перерва, збір біля входу до парку, для переклички».

За кілька хвилин всі були на місті. Христина перерахувала усіх та задоволено усміхнулась.

- Всі, навіть ти, Ігор, ще не втик.

- Тфу, я тут, тому що Вадим тут.

- Я радий, що ти тут допомагаєш, - мовив Вадим.

Він практично до ідеалу довів порядок в орендованому дому, тому тіло чудово пам’ятає рівень навантаження. Прибирання легке, тому він не втомився. Але слухатися старости треба, це обов’язкова вимога при чистому четвергові. На жаль, всі, окрім Христини, Насті та Ігоря, продовжували боятися Вадима. Коли всі розмістилися на лавках поруч із входом, так вийшло, що Вадим сів в самотності. За мить підскочив до нього Ігор.

- Слухай, Ігор, чому ти так дорожиш нашою дружбою? Раніше, в других школах я за роки не міг навіть одного товариша завести.

- Ну, я признав тебе. Пам’ятаєш, як ти зміг попустити Віктора одним поглядом? Це для мене біло справжнім шоком. Чесно кажучи, наша школа до чортиків боялась банди Віктора і хуліганів 34. Але ти не струсив. Я б так не зміг. Кинувши виклик цьому уроду, ти фактично підписав вирок для нас. Й тут я думав, що втечеш, ну тоді, коли до Наталі Юріївни вони через тиждень пристали. Ти сміливий, не боїшся бійок, а цього вже достатньо.

- Знаєш, я боюся піднімати кулаки. До смерті боюсь. Це для мене подібно стрибка з даху в сніг посередині зими. В мене постійно трясуться руки, коли обставили стають більш гострими. Але я знаю, якщо я покажу себе слабаком, то знову буду вигнанцем в класі, школі. Ти думаєш, що я не розумію власного становища? Я прекрасно розумію, що потворний, страшний. Цей катастрофічний бар’єр приходиться перелазити за допомогою доброти та взаємодопомоги.

- Так ось воно як. Це пояснює твою занадто тиху поведінку. Якщо я тебе признав, то не маю ніякого права знущатися чи зневажати. Це опустить мене до рівня примітивного драчуна.

- Це добре, допоможеш до кінця вигребти все сміття навколо школи. Я зараз говорю не лише про банки-склянки? – усміхнувшись, спитав Вадим.

- Я? Завжди з тобою.

- Слухай, з тобою там Віка та Аня працюють?

- Так, а що? Видно що вони мене бояться. Але перед ними демонструвати себе таким захопленим в прибиранні я не можу. Краще не псувати образ класичного хулігана, це натяк для останніх хлопців, які то й діло намагаються провокувати на конфлікт.

- Ну, ти їх залякав достатньо серйозно. Ей, старосто, - покликав Вадим Христину.

- Що ти хочеш?

- Почекай, є ідея швидше розібратися с твоєю ділянкою.

- Що таке Вадиме? – підійшла дівчина.

- Тут таке діло, можеш Аню чи Віку відправити в мою групу, а Настя чи ти перейдеш до трійки Ігоря. Дівчата його досить сильно бояться. Вони практично нічого не зробили.

- Ну, я можу помінятися, головне, щоб Віка чи Аня погодилась.

Минула перерва та всі розійшлись на свої місця. Христині вдалось вмовити Аню, щоб та перейшла в групу Вадима. Вона не була в захваті від такого рішення, але там був ще й Артем. А він хлопець, в потрібний момент зуміє захистити від хулігана зі шрамом. До цього, тут присутня Настя, яка також не боїться цього монстра. Тобто відсторонитися від Ігоря було логічним рішенням.

- Ей, Настю, а тобі не страшно бути поруч з цим негідником?

- Негідником, чого це ти так вирішила?

- Але ж він постійно в бійки влазить, недавно налякав нову вчительку, говорять, що він отримав шрам, коли грабував магазин із справжніми злочинцями.

- Ого, і де такі чутки можна послухати?

- Це правда, ти подивись на його шрам. Такий отримати можна тільки в бійці зі справжніми вбивцями.

- Ну, я можу спитати в нього, але сумніваюсь, що він порушував закон, - відповіла Настя.

- Ні, не треба, він з одного удару може тебе вбити. Ти що не чула, що він якогось пацана з одного погляду відправив в лікарню.

- Щось занадто багато ти знаєш пліток. Не вір нічому, до тих пір, поки сама не побачиш це власними очима.

- Ну, може ти й права, але тримайся від нього подалі. Я, краще буду поруч з Артемом. Він не такий страшний.

Тим часом хлопці достатньо далеко продвинулися. Неочікувано їм попадає величезний стовбур дерева. Навіть Вадиму не вдасться його самому підняти. Він обдивився його та зітхнув. Треба покликати Артема, разом їм вдасться віднести його до необхідного місця.

- Ей, допоможеш? – монотонно спитав Видам, не знаючи, як звернутися.

- Що? А? ти щось спитав?

- Допоможеш віднести?

- Т-так, - невпевнено мовив Артем.

Він тремтів від страху. Так близько бачити обличчя Вадима, страшного монстра, про якого ходять жахливі плітки, йому раніше не вдавалося. Вони синхронно взяли стовбур та повільно понесли. Артем інколи кидав погляд на Вадима.

- Хм, а він має досить мужні лінії обличчя. Не будь шраму, був би красавчиком, -подумки Артем мислив.

Різко, через необережність, він однією ногою провалюється в невеличку яму та випускає стовбур з рук. Він упав та очікував, що на нього зараз полетить цей здоровецький пень, але він застиг в повітрі.

- А? – здивувався Артем.

- Д-давай вилазь, - ледве видавив із себе Вадим, - його важко тримати.

Тільки він вискочив з тієї ями, як Вадим випускає стовбур з рук. Він також падає на п‘яту точку та починає тяжко дихати. Артем зі здивованням обличчям дивиться на Вадима та не може повірити. Його щойно врятував цей хлопець. Але як? стовбур був важким, мабуть кілограмів 80.

- Дякую, - невпевнено видавив із себе Артем.

- Та нічого, я бачу, що тут багато таких ям. Я й сам ледь не вскочив. Добре, що вдалося вчасно підхопити стовбур.

- А, ну, ще раз дякую.

- Та ладно, давай вже донесемо його до місця, де приїде грозовик та забере все.

- Т-так, - вже достатньо впевнено сказав Артем та підскочив.

Вони несли стовбур далі. Хлопчина подушками починає думати, що помилявся щодо Вадима. Ще кілька метрів, і все. Вони поставили його поруч з гіллям та зітхнули.

- Ох і важка ж зараза була.

- Так, навіть вдома я подібного вантажу не піднімав, - відповів Вадим.

- Ходімо далі, там були й інші стовбури, - зумів усміхнутися Артем.

Хлопець також позбувся страху перед Вадимом, що легко помітити під час розмов.

- Вадиме, знаєш, давно, тут був невеличкий бункер. Напевно я потрапив в один з отворів, що служив для вентиляції.

- Ого, не знав, що тут подібне є. Прийдеться оминати цю область.

- Ну да, краще й дівчатам сказати.

Вони дійшли до місця, де зупинилися й продовжили прибирати. Артем вже не виглядав зажатим та без страху спілкувався з Вадимом. Аня дивилась за цим, та не могла зрозуміти причин такої дивної поведінки. Він монстр, напевне використовує магію, чаклує, щоб зачарувати навколишніх людей. Інших думок в голові ані не було.

****

- Може вони праві? Він же ні разу не зробив нічого поганого при мені. З яких пір я почала довіряти пліткам? – задумувалась Аня.

Прибирання продовжується й ніхто серед них не відкошував. Навіть Ігор під пильним доглядом Христини заспокоївшись влився в прибирання, та перестав задумуватися про слова інших хлопців, що його побачать.

Вадиму та Артему залишилося прочесати квадрат двадцять на двадцять. Дівчата встигли зібрати сміття та потроху, потроху допомагали хлопцям носити гілля. В цьому квадраті його було особливо багато. Тим паче, саму ця частина парку двома місяцями раніше найбільше постраждала від сильного урагану. Здавалося, що скоро це закінчиться, тим паче час піджимав. Але групу Вадима одним голосом зупиняє дивний хлопець. Здоровий такий бугай, за яким стояло ще двоє.

- Ого, ну й і урод, я його не пам’ятаю, - промовив хлопець.

Це миттєво зачепило гордість Вадима, він бува хотів різко підійти до незнайомця та стати перед в весь зріст, але його схопила за руку Настя.

- Не треба, Вадиме. Це колишні випускники. Вони зараз на першому курсі технікуму.

- Студенти, - мовив він.

- Не лізь в драку, не створюй проблем Христині. Я вже більш-менш розумію твій характер. Благаю, не лізь.

Вадим заспокоївся, тремтіння в руках припинилося. Студентики не мали намірів уходити звідси. Вони планували знайти Ігоря, та спитати про дивного хлопця, що Віктора попустив. Але побачивши обличчя Вадима швидко зрозуміли, що до чого.

- Так це ти той самий монстр, який в соло поклав сімох с 34? Я чув, що ті справжній диявол. Ось і прийшли пересвідчитися. Виявляється, що його легко зупиняє якась дівка. Т-с, позорище.

Він мовчки терпів всі ці слова, тому що тримав в голові слова Насті. Він дійсно не хотів нашкодити старості. Тим паче в випускному класі.

- А де Ігор, де моя колишня шафка! Ей, ти не знаєш, де цей виродок. Як він дозволив такій потворі стати у руля банди 11 школі?

- Слухай, може досить. Ми займаємося справою, не бачиш, - різко мовила Аня.

- А, а ти ще хто така. Що за борзість, може й тобі пику начистити. Я не подивлюсь, що ти дівка.

Вона трохи відійшла та затихла. Очі цього виродка була набагато страшнішими, аніж шрам Вадима. Вона підсвідомо ближче підійшла до хлопців. Так вона відчувала себе в безпеці. Так. Вони набагато нижчі за цих дилетантів, але в них відчувається дивний стержень. Ну знаєте, такий стержень намагаються знайти дівчата в хлопцях, коли планують задуматися про сім’ю і так далі. Настя не боялась цих пацанів, вона спокійно продовжила прибирати. За нею повторив Вадим. Артем та Аня стояли ще в страху перед студентами, які навмисне провокують драку.

- Так ви обожнюєте прибирати, тоді для вас не буде складність прибрати і це, - сказав колишній школяр та розкинув по території вирвані листи із зошитів.

Настя також почала злитися, адже він розкидав сміття там, де вони вже прибирали. Але для збереження спокою, вона не реагувала. Інколи дивилась на Вадима, що достатньо сильно покраснів від гніву. Ось найбільша проблема, з якою треба справитися. Вона повільно засунула руку до карману, та відправила порожнє повідомлення в вайбері. Це дозволить трохи усмирити пил однокласника, який ледве стримується від бійки.

Неочікувано всі отримали повідомлення, в якому нічого не було. Більшість подумало, що це випадковість, адже сенсорні телефоні в карманах неодноразово спрацьовують без відома хазяїна. Христина також сприйняла це, як помилку, тому продовжила далі прибирати та слідкувати за Ігорем. Один тільки товариш Вадима, якого так складно приборкати відчув щось неладне.

- Піду провірю, що там сталося?

- Так. Стій, ти тут спочатку закінчи. Тільки доті зможеш піти до Вадима на допомогу.

Він, немов, пропустив слова старости повз вуха, та встиг зникнути за найближчими кущами.

- Терпіли попалися? – перепитав Саня, без очікування отримати відповіді.

Школярі всі разом мовчки повільно прибиралися. Та не подавали виду, що поруч стоять агресори. Особливо важно це було для Вадима, який не звик подібне терпіти. Але чогось слова Насті стримують ту бурю, що зараз розганяється всередині.

- Бачу, що треба поступити більш радикально, - сказав Саня та взяв сигарету.

Він ще с сьомого класу почав курити. Сам по собі, він ще та гадюка, яка лише й може приставати до слабших та пригнічувати молодших.

- Ей, - покликав Вадима Олександр.

Та кидає в сторону героїв запалену цигарку. Він чудово бачив, що вона летить повз нього, прямісінько в Настю. Вона зробила нахил, та не бачила нічого. Старанно збирала в мішок крихітне сміття. Тільки випрямилась, як об її плече б’ється запалена сигарета.

- А, - незрозуміло мовила дівчина.

В містечку кинути в когось запалену сигарету вважається найбільшою образою. Ще страшніше це переживають дівчата, яких цією дією автоматично занижують до рівня жінок легкої поведінки. Вона побачила, як біля її ніг упала цигарка та подивилась на Олександра. На очах почали появлятися сльози. Вона не могла стриматися, адже вперше з нею поводяться настільки жахливо. Тільки вона захотіла втекти, як на плече повільно опустилася рука Вадима. Він підійшов до Насті, мовчки струхнув залишки попелу зі шкільної блузки та підняв недопалок з землі. Далі мовчки натякнути очима на те, щоб вона віддала йому мішок зі сміттям. Зі сльозами на очах вона підкорилась та віддала йому мішок. Він акуратно поклав недопалок в нього і…

Тим часом Саня і його два товариші сміялися над сльозами Насті. Тицяли пальцями та називали вульгарними словами. Коли Вадим до неї підійшов, та зробив вище описане, то замовчали.

- Ну що, як тобі бути такою приниженою, класно? Мерзото.

Неочікувано Вадим робить досить широкий крок та зі всієї сили запускає мішок зі сміттям в Олександра, та збиває його з ніг.

- Там багато недопалків. Може ти вже заткнешся, чи тобі детальніше пояснити, як треба себе вести з дівчиною, тварюка! – грізно на підвищеному тоні мовив Вадим.

Всі застигли. Це було настільки ефектно та красиво, навіть дружки Сані, не відразу зорієнтувалися. Тут різко подув зустрічний вітер й світле волосся Насті почало розвиватися, немов справжня ріка. Вона із здивованими очима дивилась на Вадима на не могла стримати сльози, але на цей раз від радості, що за неї заступилися. Артем в шоці. Навіть впустив зібране гілля. Аня також упустила захват-щіпці на землю, та дивилася на Вадима. На мить вона спіймала себе на думці, що зараз дивиться на найкращого хлопця в світі.

Звичайно ж, що на цьому нічого не закінчилось. Відкинувши мішок від себе, Олександр підвівся та із гнівом, мовчки, без попередження валить на землю Вадима. Починається жорстока бійка. Під такою масою, він не може нормально рухатися. Завдяки рукам йому вдавалось частково блокувати удари скаженого ворога. Деякі удари, звичайно ж попадали в ціль. Ситуація стала для Вадима плачевна, адже після атаки цього виродка, інші миттєво підбігли та почали лупцювати Вадима в чотири ноги. Фізично він не міг блокувати всі удари, прийшлось вибирати найбільш травматичні ударі, а нетравматичні – пропускати.

За секунду, одного з покидьків почала бити Настя. Але що її маленькі кулачки могли зробити такому бугаю. Він різко відвів руку назад та вдарив її долонею. Настя впала, але в стані афекту не відчувала біль. Тут швидко до неї підбігла Аня, та обійняла зі словами: «Не треба Насть, не лізь».

Коли на власні очі Артем побачив, як дівчина отримує справжній удар та падає, то весь страх миттєво зник. Він зжав сильно кулаки та різко, зробивши кілька кроків, відштовхнув одного та вмазав в щелепу іншому. Це дозволило Вадиму виграти кілька секунд, щоб скинути із себе мордоворота. Так і сталося. Він ледве відкинув Саню та відповз. Артем миттєво протягує руку, щоб допомогли встати.

Тепер вони на ногах, і готові. Школярі стали перед дівчатами, щоб ніхто з цих уродів не мав на умі думку їх чіпати. Вадим тримається за плече, губа розбита, але він усміхається.

- Мало не відключився, класно виручив. Ей, Ань, Настя, чого плачете? Ніхто ж не помер.

Він часто був в подібних ситуаціях, тому розумів, що в першу чергу важливо заспокоїти подруг. Якщо вони будуть нормально триматися, не панікувати, то й діло швидше піде с цими покидьками. Артем не зрозумів цього. Він чітко бачив, що йому боляче, та й розбита губа не дозволяла нормально закрити рот. Тут піднялися студентики. Один тримається за щоку, другий струшує пилюки з штанів, а Саньок, зціпивши зуби, без слів знову вирішив напасти. Тільки він зробив крок, як появляється Ігор. Він, не розуміючи, ситуації, швидко стає між ворогуючими сторонами.

- О, шістка, ти мені і потрібен, - сказав Саня, та зі всієї сили ударив в обличчя Ігоря.

Від такого ударі, він відлетів майже до Вадима та Артема.

- Що це за урод такий, ми на кого залишали школу? На тебе? Якого дідька якийсь вискочка починає тут права качати.

- Це неправда, - сказала Настя.

- Так, вони самі прийшли та провокували драку. Вадим лише захистив нас від цього урода.

- Урода, я зараз вас на шматки порву, - різко переключився на дівчат Саня.

- Ти чого прийшов, - тримаючи за праву сторону обличчя, спитав Ігор.

- Провідати, прийшов, а тут бачу таку картину. Моя минула шістка смиренно прибирає територію, та ще й ця потвора поводила себе там, немов нічого раніше з ним не ставалося. До нас дійшли чутки, що в школі появився справжній монстр, який тебе осадив одним поглядом, а потім ще й розібрався з бандою Віктора.

- Краще тобі піти звідси, ти вже не в школі. Не пора задуматися про себе, власне майбутнє? – підвищеним тоном спитав Ігор.

- Майбутнє, що ти несеш? Коли це моя шафка стала такою самостійною?

Ігор підійшов до Сані, та без страху починає дивитися в очі, підказуючи, що ніяких шісток чи шавок більше нема. Це ще сильніше розлютило Саню. Він взяв за комір Ігоря, та наніс один сильний удар. Ігор миттєво прийшов до тями, та знову почав дивитися в очі. Тут мав прилетів другий удар, але кулак ловить Вадим. Він відштовхує покидька та стає поруч з Ігорем.

- До тебе не доходить? Він сказав, що ти більше нічого не вирішуєш тут.

- Тобі яке діло до наших розбірок? Він в минулому був моєю шафкою, якщо я говорю, то всі повинні слухати.

- Та пішов ти знаєш куди, я не дозволю таким уродам ображати друзів. В нас нема ніяких шавок чи ще там когось.

Настя та Аня піднялись на ноги. Повністю заспокоївшись, Настя дістала телефон, та написала в вайбері про створену студентами технікуму проблему. Вона витерла останню сльозу та попросила:

- Вадиме я написала про бійку в вайбері, щоб сюди більше людей підскочило. Не треба більше лізти поперед батька в пекло.

- Ти заспокоїлась? Вибач, я не втримався. Так поводитися з дівчиною може останній невіглас.

Вона усміхнулась Вадиму, та поправила спідницю, що була забруднена пилом. Одночасно з цим, стояла поруч Аня. Вода до сих пір не могла повірити, що хлопець, якого вона так боялась, зробив подібне. Тим часом до них підійшли ще троє хлопців та Христина. Саня побачив, що сили нерівні, та з товаришами почав задкувати.

- Я тобі ще це згадаю, чув мене урод!

На цьому конфлікт закінчився. Вадим отримав невеликі синці в області грудної клітки, розбиту губу, а Ігорю прийдеться трохи походити с червоною щокою. Після цього випадку, Вадима, як доброго и справедливого хлопця почали сприймати ще кілька однокласників. Коли стало відомо, що вони не повернуться, то Христина миттєво порозганяла усіх по місцях. Робота не закінчена. Виключенням були Вадим та Ігор, яких вона відвела в медичний кабінет.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.