Глава 8. Несподівана перепона

Таку тишу перервав Єгор, він зупинив матч та підійшов до Вадима.

- Ти, як ти це зробив?

- Я люблю баскетбол, - лаконічно відповів юнак.

Після цього матч завершився. Тепер в капітана команди та тренера є робота. Підібрати максимально ефективних гравців, щоб в майбутньому претендувати на звання кращої команди регіону, набагато складніше. Разом с цим, Єгор зобов’язаний підібрати ще й майбутнього капітана. Останній рік, випускні екзамени, остання четверть пройде вже без одинадцятикласників. Поки хлопці відновлювали дихання, Настя спокійно почала йти до виходу. Неочікувано один с десятикласників підійшов до Вадима та штовхнув в плече.

- Чого це ти тут понтуєшся, грати нормально не можеш?

- Е, ти що, з глузду з’їхав, - поправив його товариш.

- Та плювати я хотів на те, хто він і настільки страшний.

Це був Іван, потенціальний новий гравець основи. Але завдяки приходу Вадима все трохи змінилось. Це достатньо серйозно зачіпало гордість десятикласника. Він був на півтори голови вищим за Вадима. Дивитися зверху вниз йому було комфортно. Навіть на Вадима, що перед виходом на майданчик достатньо дезорієнтував гру.

- Ти офігів, та як ти можеш так звертатися до Вадима, - викрикнув Ігор.

Він рвався до цього баскетболіста в надії разок заїхати в щелепу, але останні його притримували, розуміючи наслідки такого конфлікті.

- Заспокойся, він сам розбереться. Це ж Вадим, - намагався заспокоїти його Олег.

- Та ну, ти диви яка величезна шпала!

- Ну, якщо він ще раз його штурхне, то ми змушені втрутитися, - сказав Андрій, та ледве усміхнувся.

- Чого ти либишся, теж захотів получити? – розгнівано повернувся до нього Ігор.

- Та ні, ні! Так, згадав минуле.

Капітан та Єгор знаходились в комірці для інвентаря, там стояв і стіл. Доки вони розбиралися з отриманими результатами. Іван підійшов ближче до Вадима, та ледь не впритик, нахиливши голову вниз, почав дивитися в очі . Здавалося, що зараз вони зіткнуться лобами.

- Я люблю баскетбол, - повторив Вадим.

Він – добрий хлопчина, але коли намагаються зачепити, спровокувати, то легко піддається. Особливо це стосується спорту. Ще с початкової школи він зрозумів. Що спортивне змагання ніколи не залежить від твого зросту чи навиків. Якщо ти боїшся противника, то всі зусилля миттєво множаться на нуль. Вадим неодноразово знаходився в центрі конфлікту. Його зовнішність автоматично добавляє +100 до агресивності. Хоча це було неправдою.

- Я – Іван, с першого класу в цій школі, й тепер, коли перейшов до 9 класу, можу надіятися на місце в основі. А тут приходиш ти, який від сили місяць в школі, та починаєш включати розумника? Ні, друже, так справи не робляться. Я не віддам тобі місця в основі.

- Я не поступлюсь нікому в спорті. Будь ти хоч кращим в світі, я не збавлю оборотів. Я люблю баскетбол, і за право грати на майданчику боротимусь до кінця. Хочеш місце? Докажи, що кращий, - сказав Вадим та нахмурив брови.

Він не відвів погляду, хоч його противник й вищий на півтори голови. За цим спостерігала Настя. Вона прижала руки до грудей. Вони знаходились в школі, тому спровокована бійка ще гірше вплине на репутації Вадима. Вона вже побачила, що він не такий і поганий. Але цей конфлікт посіяв насіння сумнівів. Тип паче, товариші Вадима, стоять поруч, такі червоні від гніву. Що ж робити?

Вона знала, що для Єгора недопустимим буде конфлікт. Вона підбігла до Івана та Вадима.

- Ану зупиніться!

Всі звернули увагу на низеньку дівчину, яка ніжними ручками відштовхнула Вадима та Івана в різні сторони. Ставши посередині цих гордих селезнів, вона сказала:

- Ви хочете почати бійку тут, в школі? А про команду ви не подумали? Єгор три роки віддавав всього себе баскетбольному клубу. а ви щойно ледь не погубили останній шанс потрапити на регіональні змагання. Хочете помахати кулаками, тоді валіть за територію школи. Там можете робити все, що завгодно. А тут – попрошу слухатися тренера та командира.

Її погляд частіше був направленим на Вадима. Вона зрозуміла, що він не такий поганий, Підсвідомо думала, що при такому конфлікті однокласнику вистачило кількох секунд, щоб скрутити цього зазнайку, який тільки перейшов до старшої школи.

- Добре, вмовила, - заспокоївся Вадим.

- О, та тут появилась захисниця об’явилась. Класно за юбкою ховатися, урод? - провокував далі Іван.

Такого він пробачити не зміг, після отримання шраму, це слово знаходилось в списку заборонених. Напевно у Вадима сформувався класичний комплекс. Саме через нього, він занадто агресивно реагує на слова, що стосуються його зовнішності. Напевно це й раніше можна помітити.

- Урод? Повтори, - спокійно попросив Вадим.

Він, не звертаючи увагу на Настю, підійшов знову до Івана та подивився розлюченим поглядом.

- Урод, - усміхаючись повторив Іван.

У Вадима лопнуло терпіння. Він все хотів нанести удар в обличчя цього хитрого провокатора, але натомість, за секунду зупинився. Різко пролунав стук м’яча об підлогу. Настя била м’яч з ідеальною частотою, як справжній баскетболіст. Потім, вона кинула його в Івана. З розлюченим поглядом, дівчина натякнула обом ідіотам, що місце в команді заслуговують не бійками, а навиками в грі.

- Ідіоти, якщо хочете вияснити стосунки, то робить це на майданчику. Не змушуйте Єгора знову благати адміністрацію школи, не закривати баскетбольний клуб.

Всі хлопці, включаючи товаришів головного героя, затихли. Вони дивилися на Настю, яка розвела руки по швам, зжала в кулачки та розлучено подивилась на Вадима та Івана. Так, це було достатньо мило, коли така гарненька дівчина злиться. В інших ситуаціях на неї ніхто не звернув увагу, але вони в школі, в спортзалі.

- Ну, якщо твоя захисниця бажає, то давай зіграємо. Один на один, - гордо та лукаво мовив Іван.

- Нема проблем, тільки… Вона не моя захисниця, - трохи сором’язливо відповів Вадим.

Вони вийшли на майданчик. Щоб все було чесно, один хлопець був від корзиною, та вводив м’яч в гру. Більше він нічого не робив. Іван погодився, щоб першим отримав м’яч Вадим. Пас. Починається гра. Головний герой чітко бачив всі рухи противника. Обійти його складнощів не визивало. Складніше – зробити кидок. Він високий, якщо підніме руки, то зуміє легко блокувати будь-який удар. Вадим присів глибше, прискорив двічі частоту ведення. Різкий випад, й Іван позаду. Тоді, він різко випрямився, й значно прибавив в швидкості. Цього ніхто не очікував. В повний зріст Вадим був набагато швидшим. Подвійний крок, й м’яч залітає прямісінько в корзину.

«А він крутий, подумав про себе Іван».

Так, тепер черга Івана. Роздаючий робить пас Івану. Він не зуміє пройти Вадима на швидкості. Він надзвичайно швидко перебирає ногами. Тому треба максимально близько підійти до корзини, використовуючи зріст зробити кидок. Його ведення непогане, але м’яч не так часто б’ється об підлогу. Тобто більшу кількість часу він знаходиться в «дорозі» від підлоги до руки і навпаки. Іван підійшов до краски. Подивився в очі Вадиму, та усміхнувся. Він приготовився до кидка. Високий стрибок вгору…

- Що, а де м’яч? А? – здивовано реагував Іван.

Тільки він приготовився кидати, як відстань між рукою та опорою значно збільшилась. Завдяки невисокому зросту, вадим в цей час різко вибиває м’яч в сторону протилежного кінця. Це поставило хрест на отриманні очка Іваном.

Всі з розкритими ротами дивилися на це. Спроба «вкрасти» (слово, що часто використовують в баскетболі для різкого відбору м’яка в противника при атаці) пройшла успішно. Іван приземлився на ноги та застиг на секунду. Йому, двохметровому хлопцеві, не дав кинути в кільце якийсь недомірок.

- Може досить? – спитав Вадим.

Він зробив пав Івану та вийшов за межі майданчика. Одночасно з цим в спортзал повернулися Єгор та тренер.

- Так, ми 5 потенціальних гравців відібрали. Минулий місяць ви готувалися, ходили на тренування. Сьогоднішні результати я прекрасно бачу. А чого це ви так схвильовані?

- Е, очікувати результати складніше, ніж я міг подумати. Ось і розхвилювався, - частково розбавив напруження Іван.

- Ну тобі нема чого хвилюватися, ти прийнятий, а також Максим, Віталій, Роман й Вадим.

- Вадим? А його за що взяли? – розгнівано спитав Іван.

- Та заткнись ти все, - і отримав по затилку від Насті.

Здавалося, що на цьому Єгор повинен завершити оголошення. Але він доповнив неочікуваними словами власний вибір.

- Але це не все, Вадим відразу ж потрапляє до основного складу.

Це достатньо сильно здивувало всіх, включаючи Настю. Товариші Вадима почали радіти. Здавалося, що тепер все стане на свої місця. Стати популярним баскетболістом – найпростіший варіант довести навколишнім, що його не варто боятися.

- Ну, я оголосив результаті. Пора нормально приступати до тренування. Зараз хлопці прийдуть.

Настя стримано вийшла із спортзалу, притулилась до стіни.

- Єс, - випадково в голос викрикнула, - стоп, а чого це я радію? Мені ж все одно.

Походу дівчина повністю розібралась з власним відношенням до Вадима та його банди.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.