Глава 24. Початок кінця

Ігор через кілька хвилин підвівся та продовжив йти до парадного входу. Якщо не зраджує пам’ять, то зараз його захищає лише один злочинець. Двох відволікли Настя та Вадим, а самого першого, що був разом с їхнім босом в спортзалі, вони вже відправили на той світ. Різко, після повноцінного розуміння всіх подій, його вирвало. Він схопився за живіт та упав на коліна. Здавалося, що його воля та сміливість давно зникли. Але неочікувано, відчуття пістолета за поясом дозволили набратися сил. Він дістав його та почав розглядати. Згадавши дії Синьї Когамі із аніме Психопаспорт, він дістав магазин та перевірив кількість патронів.

- Так, начебто він це робив так, - продовжив розглядати пістолет хлопець.

Потім поставив назад магазин та перезарядив. Взяв двома руками та відійшов від стіни. Перед школою росло багато дерев, і серед них була величезна верба. Її стовбур з легкістю зможе прикрити від небезпеки. Пацан важко зітхнув та чкурнув до деревини. із-за неї добре видно парадний вхід, тому велика ймовірність, що його запалить той, хто залишився вартувати. Ігор зміг приборкати тіло. Він із-за деревини наставив акуратно пістолет, та почав прицілюватися.

- Треба трохи нижче брати, аніж приціл показує. Когамі так само робив.

Завдяки думкам про улюбленого героя з японської анімації, йому вдалось повністю повернутися до спокою. Руки перестали тремтіти. Він прищулив одне око, щоб прицілитися, але натиснути на курок не міг. Дивне відчуття, думки про вбивць не давали стати таким же. І тут, немов грім серед ясного неба до напарника вартового прибігає той же чоловік, що відкрив вогонь по Ігорю раніше.

- Приготовся, десь тут бігає небезпечний підліток!

- А, вони ж усі в спортзалі.

- Та це той, кого один з наших в туалет з дівкою вів.

- Треба босу доповісти.

- Зачекай, не думаю, що він занадто небезпечний. Давай разом з ним розберемось.

Так як однією з ключових вимог терористів була повна ізоляція території, то ні один поліцейський не наважувався ступити за ворота. За виключенням тих трьох, яких все Христя доводила до потрібного місця. Всі події поступово підходило до логічного завершення. Єдине, що залишалося невідомим – як справи в Вадима та Насті. Фактично, вони взяли на себе найнебезпечнішу роботу. Христина добігла с поліцейськими до дерева та мовила:

- Ось тут я перелізла. Там зліва ви побачите відчинені ржаві двері. То котельня. Через той прохід можна дібратися до коридорів школи.

Вона захекано нахилилась. Оперативники з легкістю перескочили через паркан. Дівчина теж хотіла перелізти, але їй заборонили. Копи завчасно, через рацію передали, щоб з задньої частини школи забрали дівчину. Й за кілька хвилин за нею прийшлі інші люди в формі. Вони перед собою побачили лише тіло дівчини, яка втомилась. Вона обпершись за паркан заснула. Її задача повністю завершилась. Вона змогла зробити те, що від неї вимагалося. Один з полісменів взяв її на руки, та тихо відніс до «швидкої».

Тим часом Ігор стояв за деревиною, та не наважувався робити постріл. Два терориста спокійно вийшли на парадний поріг та пильно роздивлялися територію. Тепер він прекрасно розумів: якщо не вистрелить, то сам отримає кулю. Й на всю округу чується звучний постріл. Ігорю вдалося натиснути на курок. Після пострілу він миттєво сховався, не даючи шансів їм відреагувати, звідки в них цілять. Аж раптом, Ігор після мити пострілу чує, як щось падає. Він ледве висунув голову із-за дерева та побачив, як один терорист замертво лежав. Це його злякало, він вже хотів викинути з рук пістолета. Хоча треба було б задуматися про інше. Другий злочинець зник, хлопець його ніде не бачив.

І тут, після чергового намагання знайти другого виродка, він отримує сильний удар з протилежної сторони. Він випустив з рук зброю та упав, тримаючись за голову.

- Ось де ти, паскуда.

Без зайвої резини, він направив на хлопця автомат. Ігор серйозно подивився в очі противника та закричав. Пролунав серйозний постріл, що змусив затихнути все навколо.

Бос терористів достатньо агресивно відреагував на цю ситуацію. Пройшло багато часу, а з парадної ні слова, та й той підлеглий, що виводив дітей в туалет теж не повернувся. Він направив автомат на вчителів, що сиділи найближче до терориста. Вони спеціально тримали поставу, намагалися якомога вище дотягнутися, щоб при його черговому психічному зриві, він при пострілах не попав в учнів. Директор то й діло намагався використати власні навики, щоб змусити цього виродка заспокоїтися.

- Щось не те? я не розумію, чого він ще не прийшов? Ви цяцьками намагаєтеся зі мною грати? – розкричався терорист та виставив автомат на заручників.

- Заспокойся, не треба панікувати. Все добре, - намагався заспокоїти директор.

- Заспокоїтися! Заспокоїтися! Ти мене за ідіота тримаєш?

Після цих слів він випустив кілька куль в перший ряд. На жаль, дві з них потрапили в учителів. Це не на жарт розлютило директора, як в відчаї дивився, як його працівники замертво попадали. Він різко вискочив на схопив за дуло автомат, намагаючись знешкодити терориста. Але й на цей раз він вирішив не ризикувати, та всю чергу випустив в грудну клітку чоловіка. В спортзалі багато-хто почав кричати, більшість дітей розплакалися. На їх очах застрелили двох вчителів та директора.

Аня злякалася настільки, що не помітила, як прижалась до плеча Артема. Він знав, що весь створений хаос – це справа його товаришів. Аж раптом, він побачив, як в терориста різко закінчуються патрони, і він відчіпляє магазин. В цю ж хвилину Артем різко підводиться та збиває з ніг цього виродка. Він пропустив один сильний удар прикладом, але встиг забрати з собою в зворотній політ повний магазин. Кров різко потекла з його понівеченого носа, але на цьому він не зупинився. Артем зі всієї сили закривав на весь спортзал.

- В нього нема патронів!!!

І відразу ж відключився. Аня вже не зважала на те, що поруч з Артемом було три ще теплих мертвих тіла, й підбілга. Вона відтягнула подалі хлопця, поки на задньому фоні Єгор різко готовився до нападу. Спортсмен чудово розумів ризики, але в той момент, коли Артем зміг собою пожертвувати, в його души щось переключилося. Він різко згадав, як Вадим навчав його в одинокому спортзалі після тренування техніці низького ведення. Незважаючи на зріст, він якомога нижче присів та зробив ривок в сторону терориста. Добре, що він має неймовірний крок. Йому достатньо трьох подібний рухів, щоб повалити на землю терориста. Після цього, деякі хлопці, що встигли прийти до тями, також допомогли справитися Єгору з цим божевільним. В цю ж хвилину в спортзал ввірвалися поліцейські, що миттю пов’язали ворога. Здавалося , що на цьому все повинно було зупинитися.

Двоє поліцейських миттю одягнули наручники на терориста та передали по рації об успішності операції. Не встигли вони розслабитися, як Єгор нагадав:

- Чекайте, це не всі терористи. Ще чоловіка чотири залишилося.

І тут знадвору почувся постріл. Один поліцейський стрімко вискочив із спортзалу та побіг далі по коридору до парадного входу. Той, хто залишився зумів заспокоїти людей, незважаючи на три повноцінних трупа.

Інший коп різко вискочив на подвір’я та побачив колегу. Коли вони пробралися до школи, то двоє повільно пішли до спортзалу, а третій – до виходу. Саме його він побачив перед порогом входу.

- Що тут?

Та подивився в сторону великого дерева, де прямо на підлітка упало мертве тіло терориста. Поліцейський встиг вискочити на вулицю саме в той момент, коли злочинець наставив автомат на Ігоря. Думати часу не було, і він з першого разу пускає кулю в лоб покидьку. І він падає, прижимаючи хлопця до дерева. Оперативники миттю відкинути труп та почали заспокоювати Ігоря.

- Тихіше, тихіше!

Той почав різко смикатися, немов типова лялька, яка рухається завдяки ляльковику. Він подивився в очі поліцейським та різко схопив в руки автомат терориста, наставивши на правоохороників. Після цього різко встав та повільно почав відходити.

- Синку, дивись, я кладу на землю свій пістолет. Дивись, я без зброї. Все закінчилось. Заспокойся.

- Так-так, тихо, тобі ніщо не погрожує, - доповнив інший.

Після цього Ігор подивився на себе, на руки, що були в крові цього покидька та випустив з рук автомат. Здавалося, що на цьому все закінчилось, але ні. Ігор різко почав йти до школи зі словами:

- Там є ще один! Ще один.

- Ще один?

- Так.

Полісмени зрозуміли, що зупинити хлопця просто так не вдасться та із-за спини повалили на землю. Вони одягли на нього наручники.

- Вибач хлопче, але це заради твого блага.

- Якщо залишився один терорист, що треба приготовитися. Ми ліквідували того, хто був в спортзалі.

- Добре, тоді слухай мою команду! Швидко виводь всіх зі школи до наших, а я відправлюся на пошуки останнього виродка.

- Так точно.

- А з цим що робити?

- Ну, якщо він побачить друзів, то прийде до тями. Розпочнемо!

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.