Глава 16. Трагедія минулого

Вадим прокинувся в власній кімнаті та потягнувся. Граючи за комп’ютером до трьох ночі, він не встиг нормально виспатися. Він обдивився кімнату.

- Чорт, я ж портфель не зібрав.

Він швидко підскочив та почав хаотично одягатися, одночасно заправляти ліжко й складати потрібній книги до рюкзака. Тут почувся стукіт в двері, і в кімнату с радісною усмішкою забігає маленька дівчинка.

- Братику, ти вже встав.

- Ей, Уляно, не треба так забігати до моєї кімнати. Я і так знаю, що проспав. Зараз спущуся.

- Добре братику. Я піду скажу мамі.

Вадим Кузьменко – учень п’ятого класу, що неодноразово задротив в ігри. Обожнює баскетбол та розважатися з друзями. Він прекрасно навчається, навіть отримав кілька похвальних листів та грамот за перемоги на регіональних та обласних олімпіадах. Але разом з цим, він достатньо сильно обожнював бешкетувати. Гострий розум іноді відходив на другий план, якщо хтось зачіпає його, або ображає молодшу сестричку Улю. Вона с першого вересня ходить в перший клас. Ця надзвичайна й радісна новина достатньо серйозно облегшила навантаження на маму і тата. Щоб трохи зробити їх життя легшим, Вадим вирішив по можливості більше проводити час з Уляною.

Хлопчина вибіг з кімнати, одягнений в красиву зелену шкільну форму та сів за стіл.

- О, швидко ти, ще раз так засидишся, відберу у тебе приставку. Ми й тай с татком повірили тобі, та дозволили перенести телевізор та приставку в кімнату.

- Ну мам, там така гра класна була.

- Ніяких «ну, мам». Сьогодні забереш сестру з продовженого дня. З початком вересня навалилось багато роботи, не думаю, що до вечора встигну прийди додому та приготовити вечерю. Батько ще о четвертій ранку відправився на об’єкт. Там щось його підсобники не так зробили вчора, прийдеться власноруч поправляти.

- А, ну добре, мам, не переживайте. Я заберу Уляну. А що ти там приготовила.

- Овочеве рагу. Правда я його приготовила вчора, зараз лише розігріла. Коли прийдете додому, то візьмете ще по одній порції. Я залишу в холодильнику.

- Ага, добре, мам, ми з Уляною побігли. А то на автобус запізнимося.

- Так, стоп, дещо забули!

- Ну, ма-а-ам, - засоромлено мовив вадим.

- Обнімашки, - усміхнено мовила дівчинка та обняла маму.

Жінка поцілувала дітей та дала приготовлені бутерброди. Вона вийшла на поріг, щоб провести поглядом Вадима та Уляну. Потім зайшла в будинок й зняла з себе кухонний фартух.

- Ну все, чоловіку в дорогу обід поклала, діти пішли до школи. Пора самій збиратися.

Жінка легкою рукою прибрала на столі, вимилась, привела в порядок волосся та «навела красу на обличчі», щоб перед клієнтами не здаватися втомленою.

Це біла сім’я Вадима класичного розбишаки, якому вдавалося прекрасно вчитися й регулярно встрявати в проблеми, в тому числі і бійки. Більше всього він любив свою молодшу сестру, яка постійно за ним ходила. Він ніколи не соромився тому. Що поруч постійно знаходилась Уляна, як роблять інші старші брати. Він не намагався виглядити круто, та старався розбиратися з проблемами самостійно. Звичайно ж, фінансові питання, виклики до директора батьків він змінити не міг. А ось покарати набридливих хлопчаків, що за косички смикали сестричку – це запросто. Крихітка буда неймовірно красивою, завдяки чому багато різноманітних хлопчиків, яким занадто багато дозволяють батьки, приставали. Але для Вадима це було особливою місією. Він прекрасно розумів, що вони це роблять не зі зла, а по симпатії. Прекрасні черні оченята, довге русяве волосся – гріх не змусити таку дівчинки звернути на себе увагу.

Вадим по й діло, замість розмов с однокласниками про нові ігри чи фільми, намагався прийти до сестри та перевірити.

- Вадиме, ти знову до сестри?

- Ну да, якось тривожно, якщо не пересвідчуся в її безпеці. А, ну тоді ладно, а то тут нова гра вийшла на приставку.

- Ну якось іншим разом поговоримо.

Він вискочив із класу та чкурнув до Уляни. Він іноді не зважав на вчителів, які стояли та контролювали порядок на коридорах.

Такі стрімкі будні були достатньо часто. Особливо, коли на роботах батьки затримувалися. Но все в один день змінилося. Все стало сірим, безкольоровим та прісним. Життя для Вадима перетворилося в суцільний жах.

В цей день школа, робота та дрібні справи нічим не відрізнялися. Вадим, як завжди с сестрою самі перші приходили додому. Хлопчина брав приготовлені страви та розігрівав на себе та Уляну. Вони заморювали черв’ячка та сідали за уроки. Вадим спочатку допомагав сестрі з письмом, технікою читання перших вивчених літер та рахуванням до десяти. Тільки тоді, коли вони с Уляною повністю розібралися с домашніми завданнями, сідав за власні уроки. Щоб сестричка постійно знаходилась в полу зору, він дозволяв грати на приставці. Вона обожнювала Маріо та постійно проходила різні кімнати, щоб дібратися до боса.

За ту годину, коли вона розважалася с порятунком принцеси від рук дракона, Вадим закінчував виконувати всі свої завдання. Зазвичай, до цього часу мама поверталась додому. Вона перевіряла уроки, півгодини відпочивала та починала готовити їжу з розрахунком на завтрашній день. Жаль, що в той вечір, це були її останні страви. Ближче до одинадцятої ночі повертався батько.

- О любий, ти вже дома.

- Так, кохана. Прийшлося проект перероблювати. Представляєш асистент два зайвих міліметра накреслив в проекті. Тепер будівництво трохи не сходиться. Я вирішив взяти план додому, не хочеться, щоб його звільнили. Хороший хлопчина.

- Ти такий добрий, у мене.

- (усміхаючись) А де наші малі? Вже сплять? Так. Тому тихіше.

- А, все зрозумів, тихо-тихо буду поводити себе.

Не встиг чоловік це сказати, як на порозі появляється дивний чоловік. Він був захеканим, весь в синцях та ранах. Батько Вадима знаходився на терасі, де знімав взуття, тому зачинити парадні двері не встиг. Невідомий різко залітає в середину та зачиняє двері. На вулиці повз проїхало кілька патрульних машин.

- Тихо, якщо хочете жити, - і дістав великий ніж.

Батько миттєво зрозумів, що зараз відбудеться та кинув поглядом на жінку.

- Люба, - різко крикнув він, - швидко до дітей.

Та налетів на невідомого. Він схопив руку з ножем та намагався вибити. Але виродок виявився набагато сильнішим. Він легко перекину через стегно голову будинка, та всівся на нього.

- Якщо не заткнешся, я приріжу всіх в будинку. Втямив?

Замість відповіді отримав сильний удар в щелепу. Це не на жарт вибісило злочинця. Він не наважився нанести удар ножом та зі всієї сили наніс прямий в обличчя. Чоловік знепритомнів.

Тим часом маті різко забігла до кімнати Вадима, що продовжував грати.

- А, е, мамо, я все, лягаю спати, - розгублено промовив Вадим.

- Тс, швидко в кімнату Уляни, - та взяла за руку.

Хлопчачий голос почув злочинець. Він підвівся та залишив на підлозі непритомного противника.

- Так, так, так, - та почав йти до кімнат, з яких було чути шум.

Жінка тихо розбудила Улю та взяла на руки. Разом з Вадимом вони заховалися в шафі. Тяжке дихання легко видавало їх місцезнаходження, тому жінка повільно почала відновлювати дихання. Але все різко змінилося, коли замість чоловіка побачила цього страшного незнайомця. Він тримав в руках здоровий ніж. Вадим, не розуміючи, що зараз діється в цю ж хвилину повернувся до матері та спитав:

- Мам, а що трапилося?

Це почув злочинець. Він підійшов до шафи та хотів її відчинити, але різко отримав сильний удар дверцятами по носовій перегородці.

- Ах ти ж стерво.

Викрикнув чолов’яга, чим змусив закричати двох дітей. Їх голосі почули сусіди, які миттєво викликали поліцію. З носа незнайомця потекла кров. Він вдарив жінку в обличчя та намагався нанести пошкодження Вадиму та Уляні. Через їх неймовірні крики, втеча злочинця зірвалась. Скоро сюди приїдуть поліцейські. Він міг ще надіятися на вдалу втечу , але для цього прийдеться вбити всю сімейку. Він підняв ножа над дітьми та різко замахнувся. Неочікувано між маніяком та дітьми опинилась мати, що отримала ніж в грудну клітку. Вона закричала та з останніх сил намагалася відштовхнути подалі урода.

- Вадиме, бери сестру та тікай з дому, на вулицю.

- М-мам, - зі сльозами подивився на таку ж заплакану маму хлопчина.

- Синку, - усміхаючись, щоб не налякати більше, - біжіть.

Вадим схопив Уляну за руку та чимдуж потягнув до виходу. Злочинець намагався їх схопити, але жінка із останніх сил схопила його та вп’яла всі нігті в тіло. Він також закричав, та миттєво переправив силу на жінку. Сильний удар в обличчя, й вона замертво падає на підлогу. Він дістав з її грудей ножа, з якого стікала ще тепла кров.

- Ну стерво.

Потім він ще кілька разів ударив ногою тіло жінки та повернувся до виходу. Це був справжній маніяк, якого кілька років намагалися спіймати на Півдні держави. Його психіка достатньо серйозно спотворена. Він обожнював вбивати. Але в цю ніч поліція не додивилася за ним, через що йому вдалося вбити двох працівників та втекти.

Коли він вийшов із кімнати, то почув крихітні звуки дитячих ніжок, що бігли до виходу. Він витер о себе ножа та повільно почав йти по коридору. Вадим побачив, що перед вхідними дверима знаходиться батько та злякався. Він з Уляною забігли на кухню, де заховалися за кухонну плиту. Тут вони почули, як татко приходить до свідомості. Він підвівся, тримаючись, за щелепу, різко побіг до кімнати дітей. Там він побачив мертве тіло коханої та заплакав. На жаль, знаходитися в траурі думки про сина та дочку не давали. Він миттєво роздивився кімнату, але не побачив Вадима с Уляною. Після цього вискочив в коридор, де зіткнувся з маніяком. Він ззаду схопив його та почав душити.

- Стерво, я тебе уб’ю, - мовив тато.

- Це тато, він живий, я допоможу йому.

- Братик, не уходь, не тікай. Мені страшно, - заплакано сказала Уля, тримаючи руку брата.

- Добре, добре, я з тобою. Але дай я прихвачу телефон, він он лежить, щоб набрати поліцію.

Доки за стіною відбувалися страшні дії, він схопив материн телефон зі столу на набрав поліцію. Але відповісти диспетчеру він не встиг, тому що на його очах з коридору в веранду, яка з’єднувала терасу та кухню, влетів батько. Він тратив здатність говорити, лише видав кілька незрозумілих слів та обійняв сестру. Батько підвівся, але миттєво отримує сильний удар ноже в серце. Після чого падає. Діти знаходилися далеко від виходу. Тому прийшлось покластися на вдачу та тихо сидіти. Сльози рікою текли із очей Вадима та Уляни. Повністю заспокоїтися в них не вдалося, тому виродок швидко зрозумів, де знаходяться діти. Він підійшов до кухонного столу та повернув голову до дітей. Усміхаючись, він облизав ніж, на якому була кров батька та мовив:

- Йому навіть паршиве карате не допомогло.

В незнайомця остаточно поїхав дах, і він вирішив вбити ще й цих дітей. Великий замах над Вадимом… Неочікувано, хлопчик збиває з ніг маніяка. Такого чолов’яга не очікував, тому й не втримався. Вдарившись головою о стіл, розбив затилок й випустив ножа. Вадим перестав контролювати себе та хаотичними ударами бив вбивцю в усі місці. Від такого зухвальства психопат ледь не втратив мовлення. Він легко відкину від себе пацана в протилежну сторону від Уляни. Знову взяв ножа та почав без слів рухатися на хлопчика. Різкий замах, і лезо акуратно розрізає обличчя Вадиму. Величезна, глибока нара від виска до протилежної щоки миттєво пустила багато крові.

Маніяк завидувався, адже він повинен був вбити цим ударом пацана. Виявляється, що в останній момент, колі він наносив удар, крихітка Уляна схопила його за ногу та різко смикнула на себе. Психопат повільно повернув голову до дівчинки та подивився такими страшними очима, що вона завмерла від жаху. Він повністю розвернув тіло та зробив такий же замах над Уляною. Але й на цей раз також не вдалося нанести удару. Побачивши сестру перед маніяком, Вадим через біль витер з очей власну кров та схопив виделку з стола та встромив зі всієї сили йому в спину. Той закричав від болі та різко переправив агресію на хлопчину. Легко завалив його на підлогу та сів зверху. Взяв ніж двома руками на зробив великий замах. Уля прийшла до тями та налетіла власним крихітним тілом на спину монстру. Зі сльозами почала кусати його в плече, прямо до м’яса. Але той не реагував. Тоді вона викрикнула:

- Відпусти братика, - і рученятками закрила очі психопату

В стані афекту крихітка встромила кілька пальців в очі виродку та почала здавлювати. Нестерпний біль змусив його випустити ніж з рук. Він упав прямо на живіт Вадима. Завдяки одягу, він зміг не отримати ще одне поранення. Психопат схопив Улю за зі всієї сили кинув її о стінку. Зіткнення біло неймовірно жорстким. Вона прямо головою влетіла в бетону стіну та без рухів упала. Доки вбивця намагався протерти очі, Вадим замовк та задравши голову дивився, як навколо дорогої сестрички почала утворюватися калюжа крові.

Уля, - відчайдушно мовив Вадим, - сестричко, люба. Уля!!!!

Вадим тепер остаточно втратив контроль над собою, він звільнив одну руку та схопив ножа. Пацан з криками, вткнув в живіт маніяку. Крик був настільки сильним, здавалося, що зараз він втратить голос. Надмірна доза адреналіну потрапила в кров хлопчика. Він миттєво вийняв ножа та наніс ще один удар. Психопат, не встигли протерти очі, закашляв кров’ю. вадим зміг скинути його з себе. С неймовірними криками, хлопчик всівся на вбивцю та раз за разом наносив удари ножом в грудну клітку. Удар, другий, десятий. Бездиханне тіло під Вадимом вже не подавало признаки життя.

Тут різко до дому вриваються оперативники. Вони швидко оцінюють ситуацію. Деякі перевіряють пульс в батька та Уляни.

- Вони мертві, - мовив вголос один оперативник.

Потім вони різко помітили рік на кухні та навели зброю туди. Біля шести ліхтариків були наведені на Вадима. Він сидів на мертвому тілі психопата та тримав ніж, що замазаний кров’ю. Розвернувшись до поліцейських, Вадим із спотвореним обличчям, через відчай усміхнувся та іншою рукою показав пальцем на сестру.

- Сестричка, Уля. Сестричка.

Глибока рана на обличчі змусила кількох оперативників злякатися. Адже не кожного дня бачиш невеличкого хлопчика, що весь в крові та с величезним шрамом на обличчі усміхається. Він усміхався, по щоках лилися величезні сльози. Вони перемішувалися з кров’ю та капали на розчленоване тіло втікача.

Поліцейські миттєво вибили з рук Вадима ніж, та повалили на підлогу.

- Сестричка, люба сестричка, Уля встань, я благаю, піднімись. Уляна, благаю.

Він брикався. Намагався вирватися із захвату трьох оперативників. Він постійно дивився в сторону Уляни та з неймовірною агонією кричав. Було зрозуміло, що він вже зірвав голос.

- Уляна, сестричка, - поступово тихіше й тихіше вимовляв хлопчик.

Після цього він зі всієї сили вдарив головою підлогу, що спричинило струс мозку, але не свідомість. Він ще кілька разів намагався нанести урон, щоб вбити себе. Мертве тіло крихітної сестри його ледь не звело з розуму. Його намагалися втримати поліцейські, але не вдавалося. Й на третій раз, хлопчик повністю відключився, коли намагався розбити власну голову о підлогу.

Через кілька днів виходить повноцінний репортаж, в якому розповідається про все, що сталося з сім’єю Вадима. Але більша частина сказаного журналістами виявилася брехнею. Щоб не підставляти начальника відділу, що відповідав за транспортування маніяка (він був братом мера обласного центра), офіційною стала версія про божевільного хлопчика, що самостійно зійшов з розуму та повбивав всіх близьких людей.

Втечу маніяка намагалися приховати, викреслити з історії. Якщо преса дізнається, що всьому винен начальних міського відділення, то не тільки він в тюрму полетить, але й впливовий брат. Вадима запекли до психіатричної лікарні.

Він провів там три роки. Постійно повторюючи ім’я дорогої сестрички. З часом біль відійшла, завдяки чому до нього почав ходити закріплений психолог. Завдяки прекрасним навикам, хлопчик встиг наздогнати за один рік три втрачені. Використанні препарати для лікування такого стресу допомогли йому справитися с трагедією. Після цього над ним оформив опікунство брат покійної матері.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.