15-Наостанок
Соня з Вадимом вийшли з тунелю, коли сонце вже сяяло над деревами. Внутрішній страх не побачити гравців або знайти їх мертвими, породжував тривогу і паніку. Та якоїсь миті крізь співи птахів почулися людські голоси і це стало поштовхом.
Ліс жив своє неспішне життя і насолоджувався кожною миттю. Ніяких болючих питань, нервів й сумнівів. Стежка вилася поміж травичкою. В кушах шаруділа ящірка чи їжак. Ділилися один з одним новинами дерева. Пахло вологою. Спокій.
На галявині знову були сотні людей. Живих, але трохи пом'ятих.
Вадим та Соната вирішили піти по-англійськи. Сивий тихенько прокрався в табір козаків, забрав речі, лишив костюми. Для Олега приліпив записку: «Сорочку зіпсував. Вибач. Купи нову. Дякую за все» та тисячу гривень. Запхав усе в круглий наплічник і непомітно забрався з табору. Зранку там нікого не було.
З лісу виходили повільно. Чіплялись один за одного. Мовчали. Кожен думав про своє. А може про одне й те саме, але по-різному.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!