5-Соня
Все навколо нагадує збіговище косплейників. Або підготовку до зйомок фільму. Або якийсь рольовий фестиваль. Десятки людей в гарних яскравих костюмах, з прикольними аксесуарами та зброєю. Ходять дивно. Спілкуються дивно. Мислять, напевно, теж дивно. Але створюють якесь відчуття свята.
Не хочеться нікуди йти, лише дивитися на цікавих персонажів і гадати хто є хто. Двоє козаків хизуються бойовими навичками. Костюми класні: шаровари, жупани, крайки. В одного смушева шапка. А в другого вус відклеївся і смішно стирчить. В руках шаблі, але не заточені. Рухаються трохи повільно, як для справжнього бою. До них підходять двоє в чалмах, схоже турки. Невже такі головні убори і на битви одягали? Вже б’ються два на два, козаки проти турків.
Повз пробігає пара в бордових костюмах з рогами і волохатими ногами. Це, напевно, якась нечисть, біси чи чорти.
Дівчина з яскравою хусткою навколо голови і такою ж спідницею, з пучками трав на поясі кудись швидко йде. Знахарками таких називали.
Соня сідає на траву, кладе поряд наплічник. Дістає пляшку воду. Лишилося мало. Треба дізнатися, де можна поповнити запаси.
Увагу привертають дві дівчини в довгих чорних плащах. В однієї на лобі тонка металева прикраса, інша з коротким волоссям, пофарбованим фіолетовими жмутиками і з аспідними лінзами. Виглядає моторошно.
Вони перешіптуються і не зводять очей з Соні. За хвилину підходять.
— Привіт, ти новенька відьма? — питає дівчина в лінзах.
— Нас прислали тебе зустріти, — продовжує інша, не чекаючи на відповідь.
— І провести до табору, — знову короткострижена.
— Я не..., — осікається Соня. Озирається на тата. Той розмовляє з дівчиною дуже зайнятого виду. Вона щось говорить, іноді киває, але не відриває погляду від папірців, складених в яскраво жовту папку. Хай говорить. А можливість прогулятися краще не втрачати.
— А у вашому таборі можна набрати води?
— Вода в джерелі, ми покажемо, — каже одна з дівчат. Вже не ясно яка. Вони так круто продовжують фрази одна за одною, що зливаються в одну людину. Цікаво.
— Ну тоді добре, — Соня ще раз глянула на тата. Він навіть не помітить її відсутності. І їй вже не п'ять років. Встала. Взяла речі. Повернулася до дівчат. — Ведіть.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!