Замкнуте коло
10027
Марно серденько моє
Б'ється так нещасно,
Ніби в кут загнало
Сонечка нещастя.
А все так любо, любо починалось,
Ні біди, ні лиха.
Все зненацька пало в прірву,
Що згубилися літа.
Всі нещастія мої
Обійшлись в зневіру.
Перестав я вірить в щастя
І надію тиху.
Все це стало лиш
Пустим, сонячним тим лихом.
Ні спокою, ні покою
Не дає воно мені.
Мучитись примушує мене
В пеклі от оцім то.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯