Розділ 3. Не-забудь-мене

Вечори Златан проводив у пабах. Сидів, поклавши голову на стіл перед келихом з темно-помаранчевою рідиною, і відчай висів каменем на його шиї. Отримавши чергову відмову вдень, безсилля обіймало його за плечі і пришпилювало до понівеченого, пропахлого алкоголем столу десь в непримітному кутку бруднющого пабу. Серце його жалібно скавчало, а колись золоте волосся посіріло й знебарвилося.

Якось до пабу зайшла гучна компанія. Чоловіки голосно сміялися. Сміх давно був під забороною у світі Златана. Хлопець підняв на них очі й пильно пригледівся. Це були звичайні чолов’яги, що зайшли випити. Прислухавшись до їхньої розмови, Златан зрозумів, що незабаром один з них гратиме весілля.

- Щастя вам з Осанною! - вигукнув один з них, і пролунав глухий стук дерев’яних кубків.

- … Асканою! - почулося Златану, і хвиля обурення заволоділа його сп’янілим розумом. Він пригледівся пильніше.

Двоє з чоловіків сиділи обличчям до нього. У них було світле волосся, а в того, хто був одвернутий спиною, воно було чорним, як вороняче крило, і ніби поглинало слабеньке світло свічок, розставлених на столах. Мати світле волосся було нормою, тоді як чорне зустрічалося рідко, і належало з-поміж інших королю. Златан рішуче піднявся на ноги. Світ хитався в його очах, але гнів клекотав усередині, підходячи до горла. Златан зробив крок, і чиясь сильна рука схопила його за плече:

- Стій, стій, хлопче. - пролунав старечий голос, і дужа рука всадовила хлопця на місце.

Златан обернувся і побачив перед собою невисокого чоловіка. Його сиве волосся кучерилося на рівні очей, що мали тьмяний болотистий відтінок. На обличчі його сяяла неприємна посмішка, що оголювала кострубаті гострі зуби. Одягнений він був у бідняцьку одежу та заношений брудний плащ.

- Це він! - скрикнув Златан на всю залу, не полишаючи надії дістатися до чоловіка з чорним волоссям.

Усі присутні обернулись до нього, і Златан відчув розчарування, коли побачив світлі очі чорноволосого чоловіка. Король же не мав ні натяку на світло.

- Усе в порядку, панове. - заспокоїв їх стариган, піднявши руку.

- Ви хто такий? - запитав хлопець, коли чоловік присів навпроти і вихилив Златанів келих.

- Я той, хто знає про твою біду, хлопче. Зови мене Далібор.

- Чого Ви хочете?

- Як це, чого? Допомогти тобі, звісно!

- Яким чином? - скривився Златан, відчувши, як його серцем пройшлася стругачка.

- Я тобі не ворог, Златане.

- Звідки Ви?.. - пригледівся хлопець. - Ви чаклун?

- Звісно, чаклун! - засміявся Далібор. - А ще, ти обійшов усе королівство в пошуках допомоги. Кожна найгірша відьма знає твоє ім’я, а вони ті ще щуриці! - Златан мовчки слухав чоловіка. - Але не хвилюйся, знаю я, як зарадити твоїй біді. - чаклун клацнув пальцями, і гарненька чорноволоса офіціантка поставила перед чоловіками два келихи пива. - Випий! - лукаво посміхнувся Далібор.

Златан без зайвих вагань схопив у руки келих і жадібно припав до нього. Раптом ніби блискавка пройшлась поміж очі. Хлопець замружився й ураз протверезів. Далібор захихотів:

- Завжди працює. А тепер до справи. - попередив чаклун обурення Златана. - Королеву треба негайно рятувати, інакше вона не доживе до весни. Вчора я відчув потужний магічний вибух поблиз палацу. Король нещадно випиває її життєві сили. - промовив Далібор, зробивши ковток пива.

- Що робити? Як рятувати? - вибухнув хлопець.

- За магію треба дорого заплатити. Чи готовий ти до плати, хлопче? - усмішка зникла з обличчя Далібора.

- Готовий! Кажи, як врятувати Аскану! - Златан гуркнув кулаком по столу.

Далібор кивнув якимось своїм думкам і витяг з-під столу невеличку дерев’яну шкатулку з ніжно-блакитною стрічечкою на ній.

- Завтра свято Фловери. В цей день королівство шанує королеву. Ти повинен зробити так, аби ця шкатулка потрапила в її руки.

- Що в ній? Можна глянути?

- Глянь. - Далібор сховав чергову посмішку за келихом пива.

Златан швидкими рухами розв’язав стрічку і підняв кришку шкатулки. Там лежала маленька квіточка бузкового кольору і більше нічого.

- Квітка? - здивувався Златан. Та, пригледівшись, хлопець упізнав у квітці незабудку й підняв на усміхненого старигана очі. - Не-забудь-мене!

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.