СВІТЛО,,,,

Та що мені гордість,

та що мені плач?

Свого ж бо спокою

я раб-наглядач.

Та що мені вічність,

та що мені гнів?

Я серце від болю

сховать не зумів.

Та що мені радість,

та що мені втома?

Без тебе душею

розлізлась саркома.

Та що мені світло,

та що мені тінь?

Ступаю покірно

у мертву глибінь.

Та що мені відчай,

та що сотні слів?

У світлі твоєму

безмовно згорів...

Згорів, щоб збагнути

на самому дні:

ти — просто відлуння.

А світло — в мені.