"Безум"
00017
Останнім часом гниє твій мозок.
Думки ворушаться, як черви.
Слова злітають з вуст, мов
Неминучий звук вібрації.
Ні в чому вже немає сенсу.
Букви хвилюють інших.
Твій мозок вже не має цього.
Для тебе все логічно, для
Інших - божевільно геть усе.
Ти в цьому винний? Безмовно,
Так і є...
Зіниці бачать маячення,
Для тебе все - буденність.
Тіло кровить і плаче,
А мозку й не заманеться
Спинити божевілля твоє.
Бо він і сам прогнив.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯