"Безум"

00017
Публікація: 09.05.2026
Вірш
Завершено

Останнім часом гниє твій мозок. 

Думки ворушаться, як черви.

 Слова злітають з вуст, мов 

Неминучий звук вібрації. 

Ні в чому вже немає сенсу.

Букви хвилюють інших. 

Твій мозок вже не має цього. 

Для тебе все логічно,  для 

Інших - божевільно геть усе. 

Ти в цьому винний? Безмовно, 

Так і є...

Зіниці бачать маячення, 

Для тебе все - буденність. 

Тіло кровить і плаче,

 А мозку й не заманеться

Спинити божевілля твоє. 

Бо він і сам прогнив.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі