«Після тебе»

Є кохання — тихе, непомітне,

Без гучних освідчень і прикрас.

Воно просто у душі розквітне

І навіки змінює вже нас.

Ти пішла — спокійно, без істерик,

Без прокльонів, болю чи образ.

Лиш зима зачиняла двері

І мовчання залишала в нас.

Все минуло. Місто, люди, роки

Розвели у різні береги.

Тільки серце вперто серед спокою

Береже твої легкі сліди.

Я не став ні кращим, ні щасливим,

Просто трохи втомленим від днів.

Бо буває: любиш мовчазливо

Тих, кого назавжди відпустив.

І тепер, коли вечірнє світло

Падає на стомлене вікно,

Я ловлю себе на тому тихо,

Що шукаю погляд твій давно.

Може, доля й справді все розсудить,

Кожному відміряв свій причал…

Тільки є такі у світі люди,

Після котрих — вічно щось не так.