Літня тиша

Влітку теплий дощик на мене чекає,

Допоки я буду бігти додому,

Або ж мимоволі спокійно ступати

Під дощиком тихо, неначе по морю.

Я люблю воду – і дощ не окремий випадок,

Я люблю сонце, та веселка – ще кращий наш спадок.

В ній ніби зібрано спокій і світло,

Які залишаються після негоди.

І краплі повільно лягають на плечі,

Змиваючи втому, думки і тривоги.

А місто навколо стає лиш тепліше,

Немов забуває свої власні дороги.

І ніжно лягає на ті стомлені плечі

Та тиша, що губиться в полоні тривоги.