Депресія

(Чорна кава — чорні думки)

Капають сльози солоні у каву,

Тонуть у гіркості чорних думок.

Серце тріпоче, пощади благає —

Розум тримає на взводі курок.

Пара над чашкою — спогади кволі,

Димом тікають у темну імлу.

Їх розчиняє там зламана воля,

Морок ковтає і тягне в пітьму.

Кава холоне. І сльози стихають.

Світ повертається знов до життя.

Тільки всередині — пам’ять тримає

Ту порожнечу, що зветься буття…

19 травня 2026 р.