Річний звіт з виживання

Після першої «сеульської пригоди» Мері три дні ходила на роботу так, ніби замість ранкової кави пила еліксир безсмертя. Вона самотужки закрила квартальний звіт, за дві хвилини довела податковому інспектору, що його претензії суперечать чинному законодавству, і навіть не здригнулася, коли генеральний директор спробував натякнути на «роботу в суботу задля командного духу». Після Лі Йон Джуна та його замашок корейського божества її реальний шеф здавався просто лагідним хом’ячком.

«Це був просто надзвичайно реалістичний, усвідомлений сон на тлі хронічної перевтоми», — заспокоювала себе Мері, розставляючи чашки в кухонній шафі за кольорами та розміром. Логіка — її найкраща подруга. Сни не мають юридичної сили, а отже, не варті її нервів.

П’ятниця. 23:00.

Мері вимила улюблену термочашку, заварила заспокійливий ромашковий чай (ніякого кофеїну перед сном, ризики треба мінімізувати) і вмостилася на дивані. На екрані ноутбука завантажувалася наступна дорама з її списку — «Король: Вічний монарх». Лише перша серія. Трішки красивих кадрів, паралельні світи, імператор на білому коні, бамбуковий ліс. Максимально відірвана від реальності казка.

«Два світи, Корейська Імперія та Республіка Корея... — позіхнула Мері, поправляючи подушку. — Цікаво, як у них там врегульоване питання подвійного оподаткування та експорту товарів між вимірами? Напевно, контрабанда процвітає...»

Вона заплющила очі під тиху, тужливу мелодію осту.

Мері прокинулася не від звуку будильника, а від занадто гучного, ритмічного цокотіння. А ще від того, що її п'ята точка перебувала в максимально незручному положенні, а ноги були затиснуті в стремені.

Вона розплющила очі й ледь не закричала. Вона сиділа на білому, гігантському, породистому коні. Кінь ішов галопом крізь туманний, містичний бамбуковий ліс. Попереду височіли дві величезні кам'яні брили — той самий портал між світами.

А прямо перед нею, тримаючи поводи і притискаючи її до своїх широких, обтягнутих дорогим оксамитовим камзолом грудей, сидів чоловік. Лі Гон. Імператор Корейської Імперії. Власною персоною. Обличчя — наче з обкладинки журналу, погляд — сповнений королівської туги та рішучості, а в руках він стискав ту саму легендарну бамбукову флейту Манпасікджек.

«О ні. Тільки не знову, — всередині Мері все похололо. — Це не сон. Це, трясця йому, рецидив!»

Кінь різко загальмував, піднявшись на диби прямо перед кам’яними воротами. Повітря навколо заіскрилося від магії, почувся грім, час ніби сповільнився. Лі Гон подивився на Мері (яка зараз була в тілі його придворної пані або якоїсь випадкової супутниці, що потрапила під руку під час втечі з палацу) і драматично промовив:

— Нарешті я знайшов цей шлях. Там, по той бік, та, яку я шукаю вже двадцять років. Ми перетнемо межу світів, навіть якщо це порушить закони всесвіту!

Кінь знову рушив уперед, але Мері, в якій миттєво прокинувся затятий аналітик, з силою сіпнула за поводи ліворуч. Кінь обурено заіржав і звернув у кущі, ледь не скинувши імператора.

— Що ти робиш?! — обурився Лі Гон, його королівська величність була глибоко ображена такою непокорою. — Ми втрачаємо часове вікно! Портал закриється!

Мері спритно злізла з коня, ледь не заплутавшись у довгих спідницях традиційного вбрання, і виставила руку вперед, зупиняючи монарха.

— Ваша Величносте, хвилиночку! Спустіться на землю, в прямому і переносному сенсі. Давайте проведемо експрес-аудит вашого геніального плану.

Лі Гон ошелешено застиг у сідлі.

— Який ще аудит? Я правитель цієї країни!

— От саме тому, що ви правитель, ви мислите категоріями епосу, а треба — категоріями митного кодексу! — Мері підійшла ближче до кам'яних воріт, оглянула їх і почала загинати пальці. — Пункт перший: ви збираєтеся перетнути кордон іншої держави. У вас є з собою закордонний паспорт Республіки Корея? Немає. У вас документи імперії, яка там юридично не існує. Вас затримають на першому ж перехресті Сеула за незаконний перетин кордону без візи та посвідчення особи.

— Я Лі Гон! — гордо заявив він. — Моє обличчя — це...

— Ваше обличчя для них — це максимум привід викликати психіатричну бригаду, — відрізала Мері. — Пункт другий: ваш кінь. Максимус, так? Тварина перетинає кордон без ветеринарного паспорта, без міжнародного сертифіката про щеплення від сказу та без проходження карантину. Його або конфіскують, або, що гірше, утилізують як біологічну загрозу. Ви цього хочете для свого улюбленця?

Лі Гон подивився на Максимуса. Кінь сумно пирхнув. Імператор вперше за серію збентежився.

— І найголовніше, — Мері підійшла до коня і вказала на дорогі діамантові ґудзики на камзолі Лі Гона. — Ви збираєтеся перевезти через невизначений митний пункт дорогоцінні метали, антикварну зброю (яка у вас під плащем) і флейту, що має історичну цінність, без заповнення декларації. Це чиста контрабанда в особливо великих розмірах! Згідно з кримінальним кодексом будь-якого світу, це від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

— Але... але там доля... там кохання всієї моєї конячої... тобто, людського життя! — Лі Гон ледь не заїкався. Такого суворого пресингу від жінки він не відчував навіть з боку своєї суворої придворної дами Но.

— Доля зачекає дві години, поки ми не мінімізуємо ризики, — Мері рішуче взяла коня під вуздечку. — Повертаємося до палацу. Нам потрібно: оформити вам легенду як іноземному інвестору, знайти готівку тієї країни (бажано золото, яке можна легально здати в ломбард), і сховати коня в надійному місці на цьому боці. Я не дозволю главі держави сісти в тюрму Сеула через непідготовлену логістику!

Весь день у Корейській Імперії перетворився на масштабну операцію «Легалізація монарха». Мері, користуючись статусом тимчасової радниці, окупувала імператорський кабінет. Вона змусила міністрів підняти архіви, знайшла лазівки у фінансових звітах і вибила з секретного фонду імператора кілька злитків золота найвищої проби, які упакувала в звичайний шкіряний рюкзак.

Вона також змусила Лі Гона перевдягнутися в цивільний дорогий костюм замість пафосного камзола.

— Ваша Величносте, запам'ятайте: якщо вас зупинить поліція, ви — ексцентричний спадкоємець великої судноплавної компанії з Пусана. У вас амнезія після травми голови, тому ви не пам'ятаєте свій податковий номер. Золото — це спадок бабусі. Говоріть мало, виглядайте дорого.

Лі Гон дивився на неї з глибокою повагою.

— Секретар Кім... чи як тебе там... Ти мислиш як справжній стратег. Може, залишишся моїм прем'єр-міністром? Ку Джи Йон якраз забагато витрачає на піар.

— Дякую, але у вашому міністерстві фінансів чорна діра замість аудиту, я перевіряла звіти за минулий рік. Мені мої нерви дорожчі, — Мері поглянула на годинник. Була вже глибока ніч. Час у цьому світі закінчувався.

Вони знову стояли в бамбуковому лісі. Портал світився. Лі Гон, тепер уже повністю екіпірований, з рюкзаком золота, легальними легендами та чітким планом дій, сидів на Максимусі.

— Ну що ж, — сказав він, поправляючи комір пальта. — Тепер я готовий підкорити той світ. Дякую тобі. Як мені тебе винагородити?

— Коли повернетесь, проведіть реформу податкової системи для малого бізнесу, — втомлено посміхнулася Мері. — І закрийте овердрафти палацу. На все добре, Ваша Величносте.

Вона сіла під бамбукове дерево, відчуваючи, як її повіки наливаються свинцем. Світ навколо почав розчинятися в золотих іскрах, а в тумані знову зазвучав драматичний корейський овертур. Мері заплющила очі, провалюючись у темряву.

Дзиіііііііінь! 07:00.

Мері підскочила на дивані. Ромашковий чай у чашці повністю охолов. Ноутбук показував заставку Нетфліксу з написом: «Ви подивилися 1 серію. Бажаєте ввімкнути наступну?».

Вона швидко оглянула себе. Звичайні домашні штани, ніякого шовку чи оксамиту. Навколо — її рідна однокімнатна квартира в Києві.

Мері встала, підійшла до дзеркала і завмерла. На її шиї, прямо над ключицею, чітко виднілася тонка червона подряпина — слід від жорсткої гілки бамбука, за яку вона зачепилася, коли вела імператорського коня.

Дівчина повільно сіла на підлогу у ванній.

«Один раз — це випадковість. Глюк системи, стрес, перевтома. Два рази — це вже закономірність. Статистична вибірка. Це бізнес-процес, який працює за чітким алгоритмом. Кожного разу, коли я засинаю під кіно чи серіал, я переміщуюся туди як антикризовий менеджер».

Вона закрила обличчя руками, але замість паніки її мозок, загартований роками фінансових звітів, видав сухий аналітичний висновок:

Аналіз ситуації "Нічний Мультиверс":

Загрози: Ризик померти в чужому світі, недосипання в реальному світі, потенційне божевілля.

Можливості: Прокачування навичок управління в екстремальних умовах, безкоштовні подорожі (хоч і стресові).

План дій: Перед сном ретельно обирати контент. Ніяких фільмів жахів. Ніяких воєнних драм. Тільки легкі всесвіти з низьким рівнем смертності. І обов'язково — міцна кава о сьомій ранку.

Мері підвелася, поправила домашній халат і впевнено покрокувала на кухню. Попереду був важкий робочий день у реальному світі, і жоден імператор чи генеральний директор не мали права зірвати її графік. Вона ввімкнула кавомашину.

— Ну що, всесвіт, — пробурмотіла вона, слухаючи, як шумить кава. — Подивимося, який баланс ми зведемо наступної ночі.