Річний звіт з виживання

Понеділок у реальному світі почався не просто з кави, а з відчуття абсолютної влади. Мері сиділа за своїм робочим столом, а її пальці літали по клавіатурі зі швидкістю кулемета. Новий додаток «Книга обліку Мультиверсу» на телефоні тихо світився на краю столу. Після офіційного підтвердження всіх трьох отриманих навичок — від імунітету до нарцисизму до токсикологічного аудиту — її звичайна робота пішла так легко, ніби вона заповнювала дитячу розмальовку.

Річні звіти, які раніше вимагали тижнів запеклих боїв із первинною документацією, лускалися як горіхи. Генеральний директор, зазирнувши до кабінету з черговою «терміновою правкою», натрапив на такий важкий, крижаний погляд старшого бухгалтера, що тричі вибачився, сам закрив двері й пішов перераховувати свої представницькі витрати.

До кінця дня Мері відчула небачений азарт. Експеримент став її улюбленим хобі. Повернувшись додому о 21:00, вона заварила подвійну порцію міцного чаю, загорнулася в улюблений плед і відкрила ноутбук.

«Так, систему перевірено на романтиці, магії та супергероях. Потрібно щось максимально приземлене, але динамічне. Соціальна драма, дебати, корейська система освіти...»

Її вибір упав на свіжу дораму «Справжня освіта» («True Education», 2026). Історія про те, як Міністерство освіти Південної Кореї через повний крах шкільної дисципліни створило спеціальний Комітет із захисту прав учителів. Його уповноважені приходять у проблемні школи і перевиховують зухвалих малолітніх хуліганів досить... радикальними методами.

«Жодних суперсил чи чарівних замків. Просто підлітки, які втратили береги, та суворі чиновники. Суто юридичне та виховне середовище. Ідеально, щоб перевірити, як мій бухгалтерський прагматизм впорається з кризою підліткового менеджменту», — подумала Мері, відчуваючи, як під динамічний корейський біт її повіки стають важкими.

Мері прокинулася від різкого, огидного звуку. Хтось із силою штовхнув ногою шкільну парту.

Вона розплющила очі. Замість затишної квартири навколо був типовий корейський клас: дошка, плакати з ієрогліфами та три десятки підлітків у шкільній формі, які завмерли від жаху. Прямо перед нею стояв патлатий хлопець із розстебнутим коміром сорочки, зухвалим пірсингом у губі та обличчям, на якому було написано повне безкарне комбо. Головний шкільний хуліган. У руці він тримав чийсь розбитий телефон.

Мері опустила погляд на себе. Чорні штани, суворий піджак, на шиї — офіційне посвідчення Комітету з захисту прав учителів на ім'я Хва Джин На (хоча в дзеркальному склі шафи на неї дивилося її власне обличчя, тільки з неймовірно суворим виразом).

«Так. Оцінка ситуації, — миттєво ввімкнувся її мозок. — Я — спеціальний уповноважений Комітету. За сюжетом, цей підліток зараз має спробувати мене штовхнути, а я повинна застосувати до нього примусові заходи фізичного виховання. Але навіщо бруднити руки об чужі гормони, якщо можна знищити його юридично?»

Хуліган зробив крок уперед, зухвало видихаючи повітря: — Ей, чинушо з Комітету! Думаєш, прийшов сюди і став головним? Та мій батько — голова опікунської ради цієї школи! Один мій дзвінок — і тебе вишвирнуть на вулицю без вихідної допомоги!

Він замахнувся, щоб штовхнути Мері в плече. Будь-який корейський спецслужбовець на її місці зробив би красивий перехоплення і впустив би хлопця об підлогу. Але Мері просто зробила крок убік. Хуліган за інерцією пролетів уперед і ледь не врізався носом у дошку.

— Фіксую перше порушення, — спокійно сказала Мері, дістаючи з кишені піджака блокнот і ручку. — Спроба нанесення тілесних ушкоджень посадовій особі під час виконання службових обов'язків. Стаття 136 Кримінального кодексу Республіки Корея. Оскільки тобі вже є 16 років, ти підлягаєш прямій кримінальній відповідальності, а не виправній колонії для неповнолітніх.

У класі запала така тиша, що було чути, як на вулиці пролітає ворона. Хуліган розвернувся, його обличчя налилося кров'ю: — Що ти там мелеш?! Ти знаєш, хто мій батько?!

— Твій батько — голова опікунської ради, — Мері підійшла до вчительського столу, сіла на стілець і закинула ногу на ногу. — Чудово. Давайте проаналізуємо фінансову звітність опікунської ради цієї школи за минулий рік. Я якраз переглядала її в машині, поки їхала сюди. Засновницький внесок твого батька становить 40 мільйонів вон. При цьому, компанія твого батька дивним чином виграла тендер на постачання шкільних обідів, завищивши ціну на 25% порівняно з ринковою.

Хуліган застиг. Його підлабузники на задніх партах перестали посміхатися.

— Це називається конфліктом інтересів та прихованим відкатом, — Мері виставила ручку вперед, наче пістолет. — Якщо я зараз подам офіційний запит у Національну податкову службу щодо перевірки легальності доходів твоєї родини, твого батька не просто знімуть із посади. Його рахунки заблокують, активи компанії заарештують за ухилення від сплати податків, а твоє навчання в цій школі закінчиться, бо у вас не буде чим платити за комунальні послуги вашого елітного пентхауса.

— Ти... ти блефуєш! — прошепотів хлопець, але в його очах з'явився той самий чистий, первісний жах, який відчувають дорослі бізнесмени під час раптової податкової перевірки.

— Перевіримо? — Мері дістала телефон і почала впевнено набирати номер. — Один дзвінок у відділ фінансового моніторингу — і твій тато дізнається, що його бізнес злетів у повітря через те, що його син не вміє тримати руки при собі і розбиває чужі телефони. До речі, про телефон...

Вона вказала на розбитий гаджет у його руці.

— Прямі матеріальні збитки — 1 мільйон 200 тисяч вон. Плюс моральна шкода потерпілому учню. Пропоную мирову угоду: ти зараз стаєш на коліна, вибачаєшся перед усім класом, компенсуєш вартість майна в трикратному розмірі, і ми не відкриваємо кримінальну справу проти твоєї родини. У тебе є рівно 30 секунд. Час пішов. Дебет має зійтися з кредитом.

Хуліган дивився на Мері. Перед ним стояв не просто суворий учитель із палицею. Перед ним стояв безжальний фінансовий термінатор, який міг знищити все його сите, безкарне життя за допомогою кількох телефонних дзвінків.

Через 15 секунд хлопець із гуркотом упав на коліна, схиливши голову до самої підлоги: — Вибачте... Я більше ніколи... Я все відшкодую!

Весь клас одночасно видихнув. Навіть директор школи, який підглядав крізь щілину в дверях, судорожно хрестився, дякуючи Міністерству освіти за такого ефективного уповноваженого.

Решту дня Мері провела в кабінеті директора, повністю переписуючи статут школи та правила внутрішнього розпорядку. Вона впровадила систему штрафів для батьків за погану поведінку дітей, яка автоматично зараховувалася на ремонт спортзалу, і розробила KPI для вчителів.

До вечора старша школа Сеула перетворилася на найбільш дисципліноване, фінансово прозоре та ефективне підприємство в усьому місті. Навіть найзапекліші прогульники тепер сиділи в бібліотеці, бо Мері чітко розписала їм упущену вигоду від відсутності вищої освіти в грошовому еквіваленті на наступні 40 років їхнього життя.

Головний директор Комітету, Хва Джин На (справжній герой дорами), який приїхав забрати її ввечері, просто мовчки читав її звіти в машині, витираючи сльози захоплення.

— Ти... ти геній, — прошепотів він. — Ми витрачали місяці на бійки з цими бандами, а ти просто закрила їх за допомогою податкового кодексу. Очоль наш Комітет!

— Дякую, пане Хва, але у ваших шкільних бюджетах занадто багато нецільових витрат на крейду та швабри. Мені моє ментальне здоров'я дорожче, — втомлено відповіла Мері, дивлячись на нічні вогні Сеула за вікном. Годинник показував 06:55 за її внутрішнім часом. — Моя зміна закінчена. Далі самі.

Вона заплющила очі на задньому сидінні авто, відчуваючи, як суворий піджак Комітету плавно розчиняється, перетворюючись на її теплу домашню піжаму.

Дзиіііііііінь! 07:00.

Мері різко розплющила очі й сіла на ліжку в Києві. На екрані ноутбука крутилися титри фінальної серії «Справжньої освіти». Сонце пробивалося крізь фіранки.

Вона миттєво схопила телефон і відкрила «Книгу обліку Мультиверсу». Екран спалахнув золотим світлом:

Звіт про виконану роботу (Об'єкт 5 — Сеул, Справжня освіта):

Статус: Успішно. Ліквідовано підліткову злочинність у підзвітній установі за допомогою фінансового аудиту батьківського капіталу.

Отримано навичку: «Антикризовий педагогічний менеджмент та юридичний пресинг».

Бонус: Повна стресостійкість до неадекватних клієнтів у реальному світі (активовано на 30 днів).

Мері задоволено посміхнулася, встала з ліжка і босоніж пішла на кухню. Попереду був звичайний робочий вівторок. Але тепер вона знала: якщо їй під силу за 10 хвилин поставити на коліна найзухвалішого хулігана Сеула за допомогою податкових шпильок, то жоден директор, аудітор чи заплутаний звіт у цьому світі більше не змусить її нервувати.

Вона налила гарячу каву в чашку, подивилася на своє відображення в глянцевій поверхні мікрохвильовки і впевнено промовила: — Ну що, колеги, давайте зведемо цей дебет із кредитом. Робочий день оголошую відкритим.