Річний звіт з виживання

Вівторок у реальному світі плавно перетік у середу, а дедлайн великого зведеного звіту дихав у спину. Щоб пришвидшити процес, Мері домовилася зі своєю колегою Вікою влаштувати робочу ночівлю у неї вдома.

Проте Віка навіть не здогадувалася, яка суперсила тепер була в руках її подруги. Завдяки новим магічно-технологічним навичкам, отриманим під час нічних «відряджень», Мері клацала найскладніші фінансові формули як підліткові кросворди. Робота, яка зазвичай займала три дні, була повністю готова, перевірена й надіслана керівництву ще до одинадцятої вечора.

— Мері, ти просто відьма, — втомлено, але захоплено прошепотіла Віка, закриваючи свій ноутбук. — Ми закрили це до опівночі! Що тепер? Давай хоч кіно якесь увімкнемо, щоб мозок розвантажити.

Мері хитро посміхнулася. Їй самій уже було шалено цікаво: чи спрацює алгоритм «Книги обліку Мультиверсу», якщо вона засинатиме не сама, а в компанії? Чи затягне система когось іще?

— Давай, — погодилася Мері. — Як щодо першого «Аватара» Джеймса Кемерона? Давненько я не дивилася на синіх триметрових котиків та літаючі скелі.

«Колоніальний капіталізм, приватна військова компанія, гігантська корпорація RDA, яка видобуває анобтаніум... О, там точно є що перевірити по бухгалтерії», — подумала дівчина, вмощуючись на підлозі на купі подушок.

Віка вимкнула світло, екран замигтів яскравими неоновими джунглями Пандори. Мері заплющила очі під величний саундтрек Джеймса Горнера.

Перед тим як її свідомість повністю провалилася в темряву, у її голові пролунав механічний, але напрочуд чіткий жіночий голос:

[Системне сповіщення] Активація успішна... Синхронізація успішна... Виявлено додаткового користувача у зоні підключення. Запуск групового тарифу... Завантаження всесвіту: Альфа Центавра B, Пандора.

Мері прокинулася від дивного відчуття: її ноги були неймовірно довгими, шкіра на дотик здавалася гладкою та прохолодною, а за спиною... за спиною щось нервово сіпалося.

Вона розплющила очі. Навколо були біолюмінесцентні джунглі, які світилися всіма відтінками неонового синього та фіолетового. Повітря пахло чистотою, озоном і вологою грозою. Дівчина подивилася на свої руки — гігантські чотирипалі сині долоні з довгими нігтями. Вона була в тілі триметрового аватара На'ві.

«Так. Локація — Пандора. Фіксую успішне завантаження, — спокійно відзначила Мері, перевіряючи, як рухаються її нові вуха. — Плюси: ідеальний зір і фізична форма. Мінуси: повна відсутність одягу, окрім якогось шматка шкіри на стегнах, що суперечить будь-якому корпоративному дрес-коду».

Раптом з кущів неподалік пролунав дикий, істеричний вереск, що перелякав зграю літаючих ящерів: — А-а-а-а-а! Що це?! Чому я синя?! Чому в мене хвіст?! Де мої нарощені нігті-і-і-і?!

З гущавини бамбукових заростей, заплутавшись у гігантській ліані, вивалилася ще одна триметрова синя фігура. Вона розмахувала руками, ледь не падаючи через незвичний центр ваги, а її хвіст крутився як скажений пропелер. Це була Віка.

— Віко, заспокойся і не роби різких рухів, — суворо, але спокійно промовила Мері, її глибокий, новий На'ві-голос пролунав як гуркіт грому. — Ти порушуєш техніку безпеки в диких джунглях.

Віка застигла, витріщивши свої величезні жовті котячі очі на Мері: — М-Мері?! Це ти?! Що відбувається?! Нас що, викрали цигани? Чи це новий вірус у зведеному звіті?! Ми в пеклі?!

— Гірше, Віко. Ми в першій частині «Аватара», — Мері підійшла, спритно розплутала подругу з ліан і допомогла їй підвестися. — Синхронізація нашого сну пройшла успішно. У нас є рівно один день до сьомої ранку, щоб вижити тут, не дати полковнику Кворічу підірвати Дерево Душ і повернутися додому до початку робочого дня.

— Яке дерево?! Які аватарки?! Я хочу додому, до свого кота! — у Віки почалася повноцінна паніка, її хвіст від жаху притиснувся до ніг.

— Віко! Зберися! — Мері схопила її за сині плечі й струснула. — Згадай: ти провідний бухгалтер з аудиту матеріальних залишків! Ти проходила перевірку податкової у 2024 році! Тебе що, якісь триметрові сині гуманоїди залякають? Увімкни мозок, нам треба прорахувати логістику.

Слова про податкову перевірку подіяли на Віку як відро холодної води. Вона гикнула, витерла синьою рукою сльози і шмигнула носом: — Гаразд... гаразд. Що ми робимо?

— Проводимо екологічний та фінансовий аудит корпорації RDA, — відрізала Мері. — Рухаємося до їхньої бази. Пора показати цим колонізаторам, що таке правильне ліцензування надрокористування.

Завдяки силі На'ві дівчата дісталися до військової бази «Пекельна Брама» всього за годину. Натовп солдатів та вчених застиг у шоці, коли до головних воріт спокійно підійшли два гігантські аватари. Але замість того, щоб стріляти чи гарчати, Мері (тримаючи в руках великий шматок кори замість блокнота) гучно крикнула:

— Керівництво компанії RDA — на вихід! У вас планова перевірка фінансового моніторингу та екологічного мита!

Через п'ять хвилин перед ними стояв здивований Паркер Селфрідж (керівник місії) та лютий полковник Кворіч, який тримав руку на кобурі великого пістолета.

— Що за жарти, Грейс? — гаркнув Кворіч у рацію, думаючи, що це вчені влаштували мітинг. — Чому ці дикуни розмовляють англійською і вимагають якісь документи?

— Пане Селфрідж, пане Кворіч, — Мері зробила крок уперед, височіючи над ними як синя стіна. — Давайте без зброї і одразу до цифр. Ви видобуваєте анобтаніум на цій планеті вже кілька років. Вартість одного кілограма — 20 мільйонів доларів. Але у мене до вас велике питання щодо вашої податкової резиденції. Ви сплачуєте мито в бюджет Землі чи Пандори?

Селфрідж моргнув, його щелепа повільно поповзла вниз: — Що?.. Якої Пандори? Тут немає держави! Це дика планета!

— Якщо тут немає офіційно визнаної держави, це не означає, що це офшорна зона, — підхопила Віка, в якій під впливом Мері нарешті прокинувся затятий професіонал. Вона зробила крок уперед і грізно змахнула хвостом. — Згідно з міжнародним космічним правом, видобуток корисних копалин на територіях, де проживає корінне населення, підлягає оподаткуванню в розмірі 35% від чистого прибутку на користь місцевої громади — у цьому випадку, клану Оматікайя. Де ваші квитанції про сплату ренти за землю під Деревом Душ?

— Ви з глузду з'їхали?! — вибухнув Кворіч, вихоплюючи пістолет. — Я зараз рознесу ваші сині голови!

— Стріляйте, полковнику, — спокійно відповіла Мері, навіть не здригнувшись. — Але перед цим подумайте про амортизацію ваших бойових роботів AMP. Один такий костюм коштує десятки мільйонів. Якщо ви почнете війну з На'ві, ви втратите мінімум 80% свого військового автопарку. Витрати на логістику та доставку нових роботів із Землі (яка триває 5 років!) перевищать вартість усього видобутого вами анобтаніуму за наступне десятиліття. Ваші акціонери на Землі просто збанкрутують, а вас засудять за неефективне управління капіталом та створення штучних збитків!

Селфрідж поблід. Він швидко вихопив калькулятор і почав гарячково щось рахувати. — Кворіч, опусти пушку... — прошепотів керівник місії. — Вона права. Космічний фрахт подорожчав на 12% цього року. Якщо ми вв'яжемося в затяжну війну з тубільцями, балансова вартість компанії впаде до нуля. Нас звільнять без виплати бонусів!

— От бачите, ми знайшли спільну мову, — посміхнулася Мері. — Пропоную мирову угоду та оптимізацію процесу. Замість того, щоб підривати гігантське Дерево, що створить колосальні екологічні штрафи та репутаційні збитки для RDA на Землі, ви переносите шахту на п'ять кілометрів ліворуч — там якраз порожня зона за нашими підрахунками. А клану Оматікайя ви виплачуєте компенсацію у вигляді... ну, наприклад, медикаментів та сонячних батарей. Це закриє вашу графу «соціальна відповідальність бізнесу» і знизить податки на Землі.

Кворіч люто заскрипів зубами, але Селфрідж уже тиснув Мері її гігантську синю руку. — Це... це геніальний компроміс! Ми економимо на патронах, на страховках для солдатів і закриваємо квартальний план без жодного пострілу! Секретарю, терміново готуйте контракт про ненапад!

Решту дня Мері та Віка провели на базі, повністю переписуючи фінансову стратегію RDA. Віка, яка повністю в увійшла в смак, особисто перевірила склади зі зброєю і списала половину бомб полковника як «непридатні до експлуатації через високу вологість Пандори», чим остаточно зв'язала йому руки.

Коли сонце Пандори почало сідати, забарвлюючи джунглі в неймовірні світяться кольори, дівчата сиділи на краю літаючої скелі, звісивши довгі сині ноги в повітря.

— Знаєш, Мері... — тихо сказала Віка, дивлячись на красивих банші, що пролітали повз. — Це, звісно, повний абсурд. Але тепер я розумію, чому ти така спокійна на роботі. Після того, як ти ставиш на місце корпорацію міжпланетного масштабу, наш генеральний директор здається просто хлопчиком на побігеньках.

— Сама бачиш, Віко, — посміхнулася Мері, відчуваючи, як її сині пальці починають легшати — знак того, що час транзакції добігає кінця. — Головне — системність і холодний розрахунок. Ну що, готова повертатися? О сьомій ранку треба відправити звіт.

— Готова. Тільки обіцяй, що наступного разу ми подивимося щось про спа-салони або Париж, — засміялася Віка, заплющуючи очі.

Світ Пандори почав повільно розчинятися в неоновому сяйві, перетворюючись на звичну тишу спальні.

Дзиіііііііінь! 07:00.

Мері та Віка одночасно сіли на ліжках у квартирі Віки. На екрані ноутбука крутилися фінальні титри першого «Аватара». За вікном шумів рідний Київ, проїжджали перші маршрутки.

Дівчата швидко оглянули свої руки — звичайні людські пальці, жодної синьої шкіри чи хвостів. Віка глибоко вдихнула, схопила свій телефон, потім подивилася на Мері й прошепотіла: — Це... це був не сон, так?

Мері мовчки протягнула їй свій смартфон. На екрані додаток «Книга обліку Мультиверсу» вже оновив дані:

Звіт про виконану роботу (Об'єкт 6 — Пандора, Аватар):

Статус: Успішно. Проведено міжпланетний аудит RDA. Запобігання військовому конфлікту та оптимізація витрат на логістику.

Отримано навичку (Користувач Мері): «Міжпланетне екологічне право».

Отримано навичку (Користувач Віка): «Списання бойових активів в екстремальних умовах».

Бонус: Груповий імунітет до овертаймів активовано.

Наступна планова перевірка: Сьогодні о 23:00. Рекомендація: Будь ласка, оберіть контент самостійно. Користувач Віка залишається в системі як помічник аудитора.

Віка кілька секунд дивилася на екран, а потім її обличчя розпливлося в хижій, чисто бухгалтерській усмішці: — Так... помічник аудитора, кажеш? Мері, вмикай кавомашину. Сьогодні ми здаємо квартальний звіт, а ввечері... ввечері ми ввімкнемо «Гаррі Поттера». Я особисто хочу перевірити, куди Міністерство Магії витрачає золото з Ґрінґоттсу!

Мері розсміялася. Мультиверс отримав не просто одного аудитора, а цілу команду професіоналів. І тепер жодному всесвіту не вдасться приховати свої податки.