Врятуй мене

Вона не знала скільки минуло часу. Її це й не цікавило. Вона мало, що пам'ятала за цей час. Хтось приходив, хтось йшов, вони щось казали, щось робили. Щось давали їсти або випити, їй було все одно. Спочатку вона чинила на опір, але тоді вони довше залишались. Тому вона перестала опиратись. Вона їла скільки могла, робила, що вони хотіли, наскільки могла. Головне, щоб їй не треба було вилазити з під ковдри, або розмовляти, або вставати, або реагувати.

Данієла так сильно заштовхувала всередину свої почуття, що з часом перестала їх взагалі відчувати. Їжа на смак була однакова вата. Рідини не мали жодного смаку. Таблетки маленькі чи великі. Мало чи багато. Їй було все одно. Вона не дозволяла відкривати штори.

Спочатку, вона боялась побачити там сонце, як в той прекрасний ранок… думки атакували її і нищили ту тонку загорожу, яку вона створювала навколо своїх емоцій і думок, щоб не відчувати, не кричати, не намагатись нашкодити собі. Навколо почуттів від яких її розум і душа розлітались на шмаття, їй хотілось вирвати своє серце і викинути, щоб не відчувати цього нестерпного болю. І вона намагалась правда…Потім вона не хотіла бачити нічого взагалі.

Спочатку, вона дуже багато плакала. Потім вона дуже багато спала. Потім вона просто лежала під ковдрою, аж поки не закінчувався кисень і хтось обов'язково ту ковдру зісмикував з неї. Але сьогодні, щось пішло не так…

-З мене досить!! Ти що вважаєш у мене немає інших проблем, окрім тебе. Я так більше не можу! В мене немає ні часу, ні сил більше це терпіти. Я закинула свою родину, закинула своїх дітей, свої справи, справи королівства. Три місяці. Три довгі страшні місяці…. - лютувала стурбована Вікторія - Ти бачила себе у дзеркалі!? Ти вже більше схожа на заплутаний ком волосся, ніж на людину. А цей запах! Вікна не закривають ніколи!  Ні вдень, ні вночі, ні в дощ, ні в сонячну погоду! І це не тому, що тобі потрібен кисень! Кисень потрібен всім нам! Всім, хто перебуває поряд з тобою! Тому або ти зараз підіймаєш свою висохлу дупу з ліжка і йдеш до ванної кімнати, або клянусь та відтягну тебе туди за волосся. Можливо, від цього воно хоч трішки вирівняється.

Це була її сестричка Вікторія. Принцеса часто її чула, але в неї  не було сил реагувати на неї. Ні сил, ні бажання. Як і цього разу. Тому, вона просто знов натягнула ковдру на голову.

-О ні! Ти думаєш я жартую! Але мені увірвався терпець. Якщо ти через секунду не будеш плентатись до ванної кімнати. Я покличу охорону і вони за руки за ноги віднесуть тебе і в мокнуть у ванну. А далі ванна, і літри гелю, і піни для ванни зроблять свою справу. Так, хто там сьогодні на зміні - Ніколас, який якогось дідька завжди на зміні. І Альберт. Думаю їх буде достатньо.

Ніколас. Ніколас хороший він вважає її ідеальною. Він вважає її цінною. Він дивиться на неї таким поглядом…. Даніела подумала, що в неї забрали занадто багато. Вона не хоче залишитись без останнього чогось хорошого в своєму житті. Без його віри в її ідеальність, без цього його погляду…

Вона скинула з голови ковдру і зло подивилась на сестру.

-Не смій кликати Ніколаса.

Вікторія на секунду розгубилась. Але вона була королевою, яка мала занадто багато обов'язків і занадто мало часу. Швидкості її роздумів та прийняття рішень, позаздрила б більшість людей світу. Вона моментально прибрала всі емоції з обличчя.

-Ах ось воно що!!! Ніколас!!! - заволала щодуху Вікторія.

-Добре, добре я встану! – «чий це голос невже її, що з ним сталось. Якщо довго не користуватись голосом, він ржавіє як метал!» Подумалось Даніелі.

Вже через секунду двері відчинились і вона почула голос від якого швиденько юркнула знов під ковдру.

-Так, Ваша величносте ви кликали, чим я можу допомогти?

-Даніело? – хитро запитала королева.

-Я все зроблю. – приречено відповіла Даніела.

-Дякую Ніколасе. Ти виявляється надзвичайно корисний. Не знаю навіщо ти кожен день на зміні, але здається тепер, я наказую тобі бути кожен день на зміні.

-З великим задоволенням ваша високосте я виконаю ваш наказ.

-А тепер йди. Але будь не далеко, здається я ще не один раз сьогодні тебе покличу.

-Так ваше високосте.

Даніела почула як зачинились двері і легкі кроки королеви у напрямку її ліжка.

-Так так. Це цікаво. Ну Даніело я чекаю!

Як би вона була собою колишньою, вона б зрозуміла, який ричаг впливу дала тільки но своїй сестрі. Але думки не слухались її більше. Вони хаотично виринали і ховались назад, інколи навіть не закріпившись в розумінні.

Даніела відкинула ковдру якомога далі, але змогла тільки відкрити себе до талії. Вона спробувала піднятись, щоб сісти, але завалилась купою назад на ліжко.

-Добре люба, дай допоможу. - стурбовано мовила королева.

Вікторія підійшла і допомогла Даніелі спочатку сісти, а потім обперши всю вагу на себе й встати.

Даніела навіть не уявляла, що вона в такому стані. З одного боку їй було байдуже. Адже можливо вона б могла померти від знесилення. З іншого, вона зовсім не хотіла створювати Вікторії ще більше проблем.

-Давай, отак, по троху. Ми майже на місці.

Переступивши поріг ванної у Даніели закінчились сили і вона почала сповзати.

- Ні-ні-ні!!! Ти так легко не відбудешся! Ти обіцяла, що приймеш ванну! Тому мені все одно, навіть, якщо ти будеш повзти по підлозі. Тож вставай ледащо! Тобі залишилось пару кроків.

Трохи відпочивши на підлозі. Даніела з допомогою Вікторії, все ж дісталась до ванни. Але Вікторія зрозуміла, що діла не буде і потягнула її в душ.

Вона зайшла разом з нею. Посадила на підлогу та оперла в стіну і почала знімати з неї одяг. Даніелі стало соромно за свою кволість і вона всіляко намагалась допомогти.

Якось, з горем по полам, Вікторії вдалось вимити Даніелу і навіть загорнути в рушник. Вона була вся мокра бо стояла разом з Даніело під душем в одязі.

-Так це мені мабуть за те, що я була такою доброю до тебе. Як би я тебе не любила, але ти не маленька дівчинка і в мене вже просто не залишилось сил, щоб відтягнути тебе на ліжко. Хоча спочатку його треба б змінити.

-Ніколасе!  - щодуху крикнула Вікторія.

Через хвилину хтось постукав в двері ванної кімнати.

-Заходь мені потрібна твоя допомога.

Принцеса закрила очі. Сорому не уникнути, але навіть на це в неї вже не залишилось сил. Коли Ніколас зайшов до ванної кімнати її огорнула така бажана темрява.