Мить
21012
Голий фасад,
Побиті вікна,
Наче ще вчора
Гомоніли собі тихо.
Переривчастий подих
І обвітрені щоки.
У голові тихо
Й дума не лізе.
Тут я втратила своє,
Але навряд чи впізнаю.
Особиста історія –
Присипана кістками
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯