У моїй пам'яті

Там десь за обрієм,

У моїй пам'яті,

Там де зорі палали вогнем.

Істину шукаємо ми,

Задля чого тоді ми живем?

Так минуле змилося, тінями, та кров'ю забулось,

Але щось раптово блимнуло і до пам'яті

знов повернулось.

Повернулись: ті люди, місця і емоції, яких напевно я уже не побачу,

Не відчую й не переживу,

Та їм я точно пробачу,

і згадаю незграбність свою.

Є у мене бажання завітне —

Побачити іще хоч раз,

Саме те небо блакитне,

А під ним усіх нас, у той час.

Відчути той вітерець,

який колись дитячим сміхом гуляв навпростець.

Згадати той запах — старого альбому,

А з ним і дідуся, що ховав втому.

Як чекала, коли тато повернеться додому.

Те гавкання собаки, боячись грому.

Таких моментів існує тисяча,

та саме такі пахнуть щастям і щирістю.

Ці золоті спогади назавжди

залишаться для мене найбільшою цінністю.