Кримські мініатюри

2013 рік. Останній рік перед новою, темною сторінкою в історії Криму. Спокійне Чорне море знову вітає відпочивальників, хвильки радо сяють на сонці, чайки кричать, гори височіють, рослинність зеленіє й ловить вітерець у гіллі. Готелі, пансіонати й санаторії вже налаштувалися зустрічати новий наплив туристів, торговці сувенірами й екскурсоводи теж у повній готовності. Потяги прибувають, вокзали переповнені, таксисти кричать: “Кому в Ялту? Ялту!”, “Їдемо! Прибережне, Коктебель, Судак!”, “Куди їдемо, дорогий?”…

А ми прибули на теплі землі Місхора. Божественна місцина. Великі, доглянуті пляжі, чистісіньке море і ціла купа приємних місцевих нюансів на кшталт затишних кафешок і скульптур. З тих, що відразу виникають у пам’яті, “Дівчина Арзи та розбійник Алі-Баба” на кам’яній стіні та Місхорська русалка. Нещодавно дізналась, що автором обох скульптур був естонський митець. Щоденні довгі прогулянки знаменитим Місхорським парком надихають на творчість самі по собі, а коли ще є на чому зупинити око – чи то в тому ж парку, чи то в місті – то гріх потім це не записати, намалювати, оспівати в піснях. З мене пісняр-оспівувач невеликий, це я залишу тим, хто має хист. А от згадати стрункі туї, бадьорі кипариси, ошатні дуби, яскраві олеандри й класичні кримські сосни справа хороша. Проходиш повз них, а вони кидають на тебе тінь спекотної днини, захищають від палючого сонця.

Місхор – типове місце для Криму, тобто залишає по собі лише приємні враження; він наче чекає на те, щоб до нього завітали, обрали його пляжі. На його схилах відпочиваєш душею, йому довіряєш свої думки вголос тихого вечора. Там хочеться побути довше. Поспілкуватися з природою, з місцевими веселими жителями і навіть із чайкою, що пищить на тебе.

…І, звісно, щоденні побажання доброго ранку Чорному морю як необтяжливий, бажаний ритуал.

Вийшовши вранці на пляж привітатись із прохолодним блакитним морем перед від’їздом, я не підозрювала, що наступного року Крим не побачу. Що півострів вчергове муситиме боротись за вільне існування. Втім, якщо знаєш історію, на це можна було очікувати. Але ж, навіть готуючись до найгіршого, хочеш сподіватися на краще. А наша тодішня влада навіть і не думала готуватись. Навпаки було, ага. Всі пам’ятаємо. Та й не дивно. Але Крим вистоїть і позбудеться своїх кайданів, раніше чи пізніше. Ми наш Крим не покинемо.

Якщо я доживу до моменту звільнення Криму, то першим ділом приїду в Місхор. Там, де все перервалося для мене, все має і продовжитись.