Кримські мініатюри

Чи бували ви ввечері на березі моря? Якщо ні – щиро бажаю колись таки побувати на морському пляжі після заходу сонця. Вечори на чорноморських берегах для мене – заспокійливий вид задоволення. На кримських азовських пляжах (поки що) не бувала, тож розповім про вечори лише на Чорному морі. Куди б я не приїздила в Криму – чи то в Місхор, чи то в Коктебель, чи то в Судак – усюди тягне вийти увечері на пляж.

Шезлонги ще стоять абияк, на деяких сидять люди й мрійливо дивляться на море чи слухають розмови його й одне одного. Туди-сюди ходить працівник і призбирує порожні лежаки, складує їх на вході. Подекуди лежать рушники – маркери тимчасового права на той чи інший лежак.

Камінчики ще прогріті палючим денним сонцем, але вже не такі гарячі. Ступати по них набагато приємніше ввечері, ніж удень. Море спокійніше їх перебирає, фарбуючи водою в темні відтінки. Шурхотять хвильки, припрошують пройтися мілководдям, охолодитися. Все ж ніщо не освіжає після спекотного дня так, як прогулянка краєчком між землею і водою. Або єднання з морем, якщо комусь так більше подобається. Плавання у вечірньому морі розслабляє.

Так само розглядання вечірнього моря з берега заспокоює, втихомирює й іноді навіть примиряє з хаосом та брудом світу. Ненадовго. Але що у нас у житті вічне? Лінія між морем і небом потроху стирається, перетворюючись на сірувато-рожево-блакитний пастельний серпанок і врешті непомітно стаючи суцільним мороком ночі. Місяць може завітати ще закутаний у цей серпанок, і тоді видиво уподібнюється казковій сценці.

Згори може вчуватися музика з кафешок і маленьких барів, готельних чи “незалежних”. Оце пригадую, що на пляжах Одещини й Запоріжжя музику було чутно чіткіше. Певно, тому, що на піщаних пляжах розважальні заклади часто стоять прямо на березі, а кам’яні узбережжя вимагають трохи віддалити їх безпосередньо від моря.

Торговців смаколиками теж уже чути набагато рідше, якщо взагалі вони є. Все ж навіть у них є якісь робочі графіки. Та й кому хочеться чимось нудно-солодким наїдатися ввечері? Власне, в мене подібне питання виникало й удень. Ніколи не кортіло навіть спробувати ті всі східні й південні ласощі на спеці; після них тільки більше пити хочеться, як мені казали.

Затримуєшся на вечірньому пляжі аж до ночі, поки не гукають іти нагору, бо зачиняють пляж до ранку. Тільки тоді підводишся і чимчикуєш до свого номера. Кажеш морю:

- На добраніч. Завтра зранку побачимось.

І у відповідь чуєш ласкавий шепіт чорної безодні.