Сказання про Флекі-сана, Білого Самурая

Сказання про Флекі-сана, Білого Самурая

Дзвін семи припливів

Епоха Хакучо, рік дванадцятий.

П'ятий місяць, шостий день. Вечір.

Дощ на клинках.

Високий воїн падає.

Міст пам'ятає кроки.

Запис п'ятий. Міст, на якому зріст не мав значення

Дощ стояв стіною.

Гендзо стояв на іншому кінці мосту.

Його меч був довший за мене.

Не за всіх обставин це було перевагою.

Він зробив перший крок.

Міст прогнувся під його вагою.

Я лишився на місці.

Вода стікала зі шолома й заливала очі.

Гендзо підняв клинок над головою.

Так людина рубає іншу людину згори донизу.

Я не був людиною.

Удар пройшов наді мною.

Лезо вп'ялося в дошки.

Я ковзнув уперед і вдарив по ременю на його нозі.

Короткий меч до тіла не дістав.

До ременя дістав.

Одна пластина поножі повисла вільно.

Гендзо висмикнув клинок і розвернувся швидше, ніж я сподівався.

Плаский бік меча вдарив мене в бік.

Обладунок прийняв частину удару.

Решту прийняв я.

Мене відкинуло до поруччя.

На мить повітря зникло.

Мідорі вигукнула моє ім'я.

Я почув її наче здалеку.

Гендзо не чекав.

Він рушив уперед.

Я спробував підвестися.

Ласти ковзнули по мокрих дошках.

Тоді я облишив спроби встати.

На землі я рухався краще.

Гендзо завдав другого удару.

Я перекотився.

Клинок розсік край наплічної пластини.

Один із моїх мечів вилетів із піхов і зник у темному рові.

Тепер обидва мечі вже не були збережені.

Це мене розлютило.

Гендзо знову підняв клинок.

Я кинувся йому під ноги.

Негарно.

Не за правилами старих шкіл.

Зате дуже швидко.

Уся моя вага припала йому на коліно.

Пошкоджена поножа зсунулася.

Гендзо похитнувся.

Я вдарив коротким мечем по другому ременю.

Тепер захист на його нозі майже не тримався.

Він відступив.

Я поповз слідом.

На його обличчі вперше з'явилася не впевненість, а роздратування.

- Ти б'єшся як звір, - сказав він.

- Ти б'єшся так, ніби я людина.

Він ударив збоку.

Я притиснувся до дощок.

Меч пройшов над шоломом і зрізав прикрасу на ньому.

Золота пластина впала в рів.

Мій шолом став легшим.

Це було корисно.

Я вдарив Гендзо в гомілку.

Клинок ковзнув по броні, але змусив його перенести вагу на іншу ногу.

Міст хитнувся.

Гендзо розкинув руки.

Його довгий меч потягнув униз.

Я побачив мить.

Вчепився ластами в мокрі дошки.

І всім тілом ударив його в коліна.

Гендзо впав.

Меч вислизнув із руки й ударився об поруччя.

Я опинився згори.

Це було незручно для нас обох.

Він спробував підвестися.

Я приставив короткий меч до його горла.

Цього разу він діставав.

Дощ стукотів по обладунках.

Ніхто довкола не рухався.

Гендзо дивився на мене.

Я важко дихав.

Бік болів.

Одна пластина висіла на ремені.

Один меч лежав на дні рову.

Але другий залишався біля його горла.

- Убий, - сказав Гендзо.

Я не прибрав клинка.

- Навіщо?

- Ти переміг.

- Це не відповідь.

Він заплющив очі.

- Такий звичай.

- Поганий звичай.

Гендзо знову подивився на мене.

- Я вбив би тебе.

- Можливо.

- Тоді чому залишаєш мене живим?

Я подумав.

Відповідь була простою.

- Воїн, який утратив честь, ще може її знайти.

Дощ стікав по його обличчю.

- А той, хто не знайде?

- Тоді зустрінеться зі мною знову.

Гендзо майже всміхнувся.

Я прибрав меч.

Потім додав:

- Риба, яку вже з'їли, такої можливості не має.

Мідорі закрила обличчя долонею.

Каорі тихо видихнула.

Гендзо лежав під дощем і дивився в небо.

Потім засміявся.

Не голосно.

Але щиро.

Його воїни опустили зброю.

Я сповз із нього й ліг на мокрі дошки.

Сил більше не було.

Гендзо повільно сів.

- Дзвін твій, Флекі-сане.

- Він не мій.

- Тоді сіл.

- Теж ні.

Він насупився.

- А чий же?

Я подивився в бік внутрішнього двору.

Дзвін тихо гудів під дощем.

- Моря.

Гендзо підвівся й допоміг мені перевернутися на живіт.

Це було не зовсім гідно.

Але після двобою гідність могла трохи перепочити.

- Повернути його до храму недостатньо, - сказав він. - Перший удар розбудив духа. Тепер дзвін має пролунати сім разів на скелі біля села.

- Чому сім?

- На бронзі відлито сім хвиль. Такий давній обряд.

- Хто має вдарити?

Гендзо подивився на мене.

- Той, кого море визнає своїм.

Мені не сподобався напрямок його погляду.

Десь далеко за горами вдарила хвиля.

Дзвін відповів низьким гулом.

Я зрозумів, що двобій закінчився.

Справжня битва ще не почалася.

Підсумки дня були такі:

Двобій проведено.

Один меч утрачено.

Одного меча виявилося достатньо.

Гендзо переможено.

Гендзо не вбито.

Честь отримала ще одну можливість.

Дзвін належало повернути морю.