Флекі й захоплення «Енігми»

«Поводитися з цією справою в умовах найсуворішої таємності. Кількість обізнаних осіб скоротити до можливого мінімуму».

З розпорядження Адміралтейства щодо операції «Primrose»

Лондон, 28 квітня 1941 року

Адмірал флоту сер Дадлі Паунд стояв біля вікна, заклавши руки за спину, і дивився на мокрий Вайтголл. Дощ ішов від світанку, дрібний і невідступний. Він перетворював вулицю на тьмяну сіру стрічку, розмивав обриси урядових будівель і стікав шибкою довгими доріжками, схожими на лінії морських маршрутів.

На іншому боці вулиці двоє військових поліціянтів перевіряли документи у водія вантажівки. Трохи далі робітники розбирали уламки стіни, пошкодженої під час недавнього нальоту. Лондон продовжував жити з тією впертістю, яку Паунд давно перестав сприймати як чесноту. Тепер це була просто умова виживання.

На столі за його спиною лежала карта Північної Атлантики. Червоні прапорці позначали потоплені судна. Чорні - останні підтверджені позиції німецьких підводних човнів. За минулий тиждень червоних побільшало на дев'ять.

Паунд почув, як відчинилися двері, але не обернувся.

- Увійдіть.

Ад'ютантка зупинилася на порозі й виструнчилася.

- Перепрошую, сер. Усі прибули.

- Усі троє?

На обличчі молодої офіцерки ледь помітно відбився сумнів.

- Так, сер. Командер Мороз і лейтенант Вейл чекають у приймальні.

Паунд нарешті відвернувся від вікна.

- А третій учасник?

Ад'ютантка завагалася.

- Лейтенант Флекі також прибув, сер.

- Виникли труднощі?

- В охорони з'явилися запитання до його перепустки.

- У перепустці допущено помилку?

- Ні, сер. Перепустку оформлено правильно.

- Тоді які саме запитання?

Офіцерка явно воліла б доповідати про німецький наліт.

- Їх не попередили, що лейтенант Флекі - тюлень.

У кабінеті на кілька секунд запала тиша. За вікном проїхав автобус із шибками, навхрест заклеєними стрічкою.

Паунд зняв окуляри й протер їх хустинкою.

- Це було зроблено навмисно.

- Сер?

- Перевірка режиму таємності. Охорона його пропустила?

- Після дзвінка капітанові Рену.

- Отже, перевірку пройдено. Запросіть усіх до оперативної кімнати.

- Слухаюсь, сер.

Ад'ютантка розвернулася, але Паунд зупинив її біля дверей:

- Лейтенант отримав усе необхідне?

- Якщо ви маєте на увазі теку з матеріалами, сер, то так.

- Я маю на увазі рибу.

Ад'ютантка подивилася на нього з виразом, який негайно зник.

- Два оселедці, сер. Згідно з інструкцією.

- Добре. Один залиште при ньому. Другий передайте командерові Мороз.

- Для чого?

- Щоб перший не зник до початку наради.

За хвилину Паунд увійшов до оперативної кімнати.

Приміщення не мало вікон. Під стелею горіли закриті матовими ковпаками лампи, на стінах висіли карти Атлантики й західного узбережжя Європи. Більшу частину центрального столу займав макет німецького підводного човна типу IXB. Поруч лежали фотографії, схеми відсіків і кілька тек із червоною смугою на обкладинці.

Командер Катаріна Мороз стояла біля карти конвойних маршрутів. На ній була темно-синя форма без знаків належності до конкретного корабля. Тимчасове звання Королівського військово-морського добровольчого резерву не пояснювало ані її доступу до таємних зведень, ані права віддавати розпорядження командирам кораблів супроводу. В офіційних списках вона значилася консультанткою Управління військово-морської розвідки. Справжню назву її відділу не вживали навіть усередині Адміралтейства.

Поруч із нею стояла лейтенант Міріель Вейл - висока рудоволоса жінка у формі Жіночої королівської військово-морської служби, доповненій непримітною срібною емблемою відділу зв'язку. На столі перед нею лежала німецька шифрувальна машина. Клавіші були закриті кришкою, а три ротори витягнуті й розкладені на білій тканині.

Третій учасник наради сидів біля ніжки столу.

Флекі виявився більшим, ніж можна було припустити за фотографіями з особової справи. Біла шерсть іще не висохла після дощу, й на підлозі довкола нього утворилася невелика мокра пляма. На грудях було закріплено спеціально виготовлену розвантажувальну систему з кишенями для інструментів. Кашкет Королівського флоту лежав між ластами. Надягнути його так, щоб він не закривав очей, вочевидь, не вдалося.

Перед Флекі стояла металева тарілка.

Вона була порожня.

Паунд сів на чолі столу.

- Доброго ранку.

Міріель і Катаріна привітали його. Флекі підняв голову.

- Риба була маленька.

- Я візьму це до уваги, лейтенанте.

- Так уже казали.

Катаріна непомітно поклала долоню на кишеню мундира, у якій лежав другий оселедець.

Паунд розгорнув теку, що лежала перед ним.

- Усе сказане в цій кімнаті належить до категорії особливої державної ваги. Від моменту завершення наради ви не маєте права обговорювати операцію ні з ким, окрім присутніх тут осіб та офіцерів, яких я назву окремо. Будь-які записи мають зберігатися в захищених сейфах або знищуватися відразу після використання. У разі полону існування операції заперечується.

Він обвів присутніх поглядом.

- Якщо хтось вважає ці умови неприйнятними, вийти слід зараз.

Ніхто не ворухнувся.

Флекі подивився на двері, потім на Катаріну.

- Риба залишиться?

- Залишиться, - відповіла вона.

- Тоді умови прийнятні.

Паунд перегорнув першу сторінку.

- Протягом останніх місяців Урядова школа кодів і шифрів досягла значних успіхів у читанні повідомлень німецьких військово-повітряних сил і сухопутних частин. Із військово-морськими шифрами становище інше. Крігсмаріне застосовує суворіші процедури, окремі таблиці та ключі з обмеженим строком дії. Навіть коли нам удається отримати повідомлення, нашим фахівцям часто бракує матеріалу, необхідного для його розшифрування.

Міріель розвернула до решти машину, що лежала на столі.

- Німецький флот використовує трироторну шифрувальну машину «Енігма», але сама машина - лише частина системи. Нам потрібні налаштування роторів, таблиці позивних, книги коротких сигналів, інструкції та радіожурнали. Без них це всього лише коробка з дротами.

Флекі подивився на апарат.

- Важка коробка.

- Близько дванадцяти кілограмів, - сказала Міріель.

- Отже, незручна.

- Тобі не доведеться нести її далеко.

Катаріна глянула на неї.

- Це ще не встановлено.

Міріель закрила кришку машини.

- Німецькі підводники зобов'язані знищити все шифрувальне обладнання в разі загрози захоплення. Машину можна розбити за кілька секунд. Документи - спалити або викинути за борт. Тому звичайна абордажна операція майже не має шансів на успіх. На той час, коли наші моряки піднімуться на палубу, від матеріалів нічого не залишиться.

Паунд підійшов до карти.

- Розвідка отримала відомості, що на початку травня з Лор'яна вийде U-110 під командуванням капітан-лейтенанта Фріца-Юліуса Лемпа. Човен має діяти на маршрутах північноатлантичних конвоїв. За наявними даними, на борту будуть чинні шифрувальні таблиці й повний комплект документів для зв'язку з командуванням підводного флоту.

Він пересунув чорну фішку до лінії ймовірного руху конвою.

- Ми маємо намір отримати ці матеріали.

Катаріна відкрила іншу теку й розклала на столі кілька аерофотознімків.

- Для цього U-110 треба виявити під час атаки на конвой, пошкодити й змусити спливти. Кораблі охорони отримають звичайний наказ: установити контакт, провести атаку глибинними бомбами й знищити ціль. Справжнє завдання знатимуть тільки командирка групи супроводу й капітан одного есмінця.

- Якого? - запитала Міріель.

- HMS Bulldog. Командир Джо Бейкер-Крессвелл. Надійний офіцер, здатний виконувати наказ, навіть коли не розуміє всіх причин.

Паунд указав на макет човна.

- Вогонь має бути достатньо потужним, щоб пошкодити U-110, але не розірвати міцний корпус. Якщо човен спливе й екіпаж залишить його, на борт вирушить група захоплення.

- Саме так і сподіваються вчинити німці, - сказала Міріель. - Тому вони встигнуть знищити машину ще до евакуації.

- Якщо тільки хтось не опиниться всередині раніше, - відповіла Катаріна.

Погляди присутніх перемістилися до Флекі.

Він подивився на них по черзі.

- Це про мене.

- Так, - сказала Катаріна. - Це про тебе.

Вона поклала перед ним збільшену схему кормового торпедного відсіку.

- U-110 несе чотири носові й два кормові торпедні апарати. Під час бою принаймні один кормовий апарат, імовірно, буде вільний після пострілу. Якщо зовнішню кришку пошкодить близький вибух, з'явиться можливість проникнути всередину.

Флекі присунув голову до схеми.

- Через трубу.

- Через трубу, - підтвердила Катаріна.

- Вузьку.

- Доступні нам апарати для тренувань мали внутрішній діаметр п'ятдесят три з половиною сантиметри.

Флекі подивився на своє тіло.

- Це число стало менш переконливим.

- Ти пройшов крізь навчальний апарат у Портсмуті.

- Із нього зняли частину механізмів.

- На німецькому човні тобі доведеться рухатися повільніше.

- Німецький човен тонутиме.

- Тому надто повільно рухатися теж не можна.

Флекі ще деякий час вивчав схему.

- Гарний план.

Паунд підняв брову.

- Ви справді так вважаєте?

- Ні. Але іншого поки не показали.

Міріель відвернулася до карти, ховаючи усмішку. Катаріна зберегла цілком серйозний вираз обличчя.

- Після проникнення, - продовжила вона, - завдання Флекі полягає не в захопленні човна. Екіпаж U-110 налічує майже п'ятдесят осіб. Вступати з ними у відкритий бій заборонено. Він має порушити керування, пошкодити внутрішній зв'язок, унеможливити занурення й перешкодити затопленню човна.

- Пріоритети? - запитав Флекі.

Катаріна вказала на центральну частину схеми.

- Перше: заблокувати рулі глибини або передачу команд на них. Друге: вивести з ладу машинний телеграф. Третє: порушити зв'язок між центральним постом і кормовими відсіками. Четверте: змусити човен спливти або втримати його на поверхні. П'яте: знайти радіорубку й не допустити знищення шифрувальних матеріалів.

Міріель дістала фотографію «Енігми» й поклала її перед ним.

- Машина має ось такий вигляд. Темний дерев'яний ящик, клавіатура, панель ламп і три ротори під кришкою. Поруч будуть книги у водостійких обкладинках, таблиці й аркуші з групами цифр. Усе це важливіше за зброю, карти й особисті документи екіпажу.

Флекі подивився на фотографію.

- Вона досі не пахне.

- Усередині справжнього човна майже все пахнутиме дизельним пальним, потом і морською водою.

- Отже, запах марний.

- Саме тому ми два тижні вчили тебе користуватися очима.

- Менш надійна система.

- Але єдина доступна.

Паунд відкрив невелику коробку. Усередині лежав металевий циліндр завбільшки з палець, кілька тонких зарядів і мініатюрний сигнальний ліхтар.

- Ваше спорядження. Заряди розраховані на пошкодження механізмів, але не міцного корпусу. Червоний сигнал означає, що човен можна захопити. Три короткі спалахи - шифрувальні матеріали знайдено. Безперервне світло - потрібна негайна допомога.

- А відсутність світла? - запитав Флекі.

Катаріна відповіла не відразу:

- Відсутність світла означає, що ми однаково йдемо по тебе.

Флекі подивився на неї. На кілька секунд його звична незворушність зникла.

- Це порушить наказ.

- Накази іноді доводиться уточнювати на місці.

Паунд закрив коробку.

- Ні. Цей пункт треба з'ясувати зараз.

Катаріна випросталася.

- Сер?

- Головна мета операції - шифрувальні матеріали. Однак лейтенант Флекі є єдиним підготовленим фахівцем такого роду. Втрата агента не лише неприпустима з моральних причин, а й завдасть шкоди майбутнім операціям. Якщо постане вибір між евакуацією лейтенанта й продовженням пошуку документів, остаточне рішення ухвалюєте ви.

- Розумію.

- Я не закінчив. Якщо ви оберете порятунок лейтенанта й матеріали буде втрачено, офіційно відповідальність нестиму я.

У кімнаті знову запала тиша.

Катаріна повільно кивнула.

- Слухаюсь, сер.

Паунд подивився на Міріель.

- Ви вирушите на Bulldog як фахівчиня з перехоплення німецького зв'язку. Після захоплення човна ввійдете до другої абордажної групи. Ваше завдання - визначити цінність знайдених матеріалів, упакувати їх і простежити, щоб жоден документ не потрапив до звичайної корабельної звітності.

- Зрозуміло.

- Якщо отримати машину не вдасться, забирайте ротори. Якщо не можна забрати ротори - скопіюйте їх порядок. Якщо часу зовсім не залишиться, пріоритет мають книги поточних ключів і коротких сигналів.

- А екіпаж? - запитала вона.

- Німецьких моряків вважатимуть звичайними військовополоненими. Ніхто з них не повинен зрозуміти, що метою операції була «Енігма». Після повернення ви підготуєте версію, згідно з якою машину виявили випадково під час стандартного огляду.

Міріель подивилася на фотографію U-110.

- Німеччина може змінити всю систему, якщо запідозрить захоплення.

- Саме тому, - сказав Паунд, - човен не повинен прибути до британського порту.

Катаріна підняла голову.

- Ви наказуєте затопити його після вилучення матеріалів?

- Я наказую не допустити, щоб противник дізнався про його захоплення. Спосіб ви визначите на місці. Ідеальний варіант - спроба буксирування, що закінчилася втратою човна в морі.

- А вцілілі з U-110?

- Вони будуть упевнені, що субмарина затонула відразу після залишення. Абордаж слід почати лише тоді, коли німецький екіпаж опиниться на безпечній відстані й буде зайнятий порятунком.

Флекі знову подивився на макет.

- Крім тих, хто залишиться знищувати машину.

- Крім них, - сказала Міріель.

- Вони будуть усередині.

- Так.

- Зі мною.

Катаріна поклала перед ним другий оселедець, досі загорнутий у папір.

- Тому ти не повинен геройствувати.

Флекі подивився на згорток.

- Це наказ?

- Так.

- Суперечливий.

- Чому?

- Уся операція вимагає проникнути на німецький підводний човен крізь торпедний апарат. Це вже геройство.

Паунд дозволив собі ледь помітну усмішку.

- Тоді сформулюймо інакше: чиніть лише необхідне геройство, лейтенанте.

- Так розумніше.

Катаріна розгорнула карту Північної Атлантики. На ній тонка лінія позначала маршрут конвою OB 318.

- Ми вирушаємо до Ліверпуля сьогодні ввечері. Завтра піднімаємося на борт Bulldog. Конвой вийде на початку травня. Точна позиція U-110 невідома, тому очікування може тривати кілька днів. Або човен узагалі не з'явиться.

- З'явиться, - сказала Міріель.

Паунд подивився на неї.

- Що дає вам підстави бути настільки впевненою?

- Лемп агресивний. Він уже досягав успіхів в Атлантиці й не пропустить погано захищений конвой. Якщо U-110 отримає відомості про OB 318, він піде на перехоплення.

- Відомості він отримає, - сказала Катаріна.

Міріель повернулася до неї.

- Ми передамо хибне повідомлення?

- Кілька повідомлень. Достатньо правдоподібних, щоб німецька радіорозвідка помітила маршрут, але не настільки очевидних, щоб запідозрила пастку.

Паунд закрив теку.

- Це остання частина операції. Конвой не знає, що його використовують як приманку. Капітанів торговельних суден не попереджено. Навіть командир охорони отримає лише частину інформації. Якщо план провалиться, загинуть люди, які ніколи не дізнаються, навіщо їх спрямували цим маршрутом.

Тиша стала важчою.

За стінами кімнати продовжував жити Лондон. Десь нагорі дзвонив телефон, коридором проходили офіцери, друкарські машинки відбивали чергові накази. Тут, під картами Північної Атлантики, майбутня операція поки що складалася лише з кількох тек, дерев'яного макета й білого тюленя, який розглядав німецьку шифрувальну машину.

- Запитання? - спитав Паунд.

Міріель похитала головою.

Катаріна зібрала схеми до теки.

Флекі підняв ласту.

- Одне.

- Слухаю.

- Після операції оселедець видадуть незалежно від результату?

Паунд уважно подивився на нього.

- Після успішної операції ви отримаєте стільки оселедця, скільки зможете з'їсти.

- Це обіцянка, яку неможливо перевірити.

- Чому?

- Ви не знаєте, скільки я можу з'їсти.

Катаріна тихо видихнула. Міріель затулила рота долонею.

Паунд витримав паузу.

- У такому разі Адміралтейство бере на себе відповідний ризик.

Флекі забрав згорток зі столу.

- Тепер запитань немає.

Паунд підвівся.

- Операція отримує позначення «Білий тюлень». Від цієї миті ви троє не існуєте ані в суднових списках, ані в наказах конвою, ані в документах Адміралтейства. Якщо все мине успішно, ніхто не дізнається, що ви зробили. Якщо операція завершиться невдачею, ніхто не визнає, що її проводили.

Він подивився спочатку на Катаріну, потім на Міріель і нарешті на Флекі.

- Ваш поїзд вирушає о вісімнадцятій сорок. Успіхів.

Флекі надягнув кашкет. Той негайно сповз йому на очі.

Він поправив його ластою.

- Удача ненадійна, - промовив він. - Краще правильно підготовлена риба.

Троє учасників операції вийшли з кімнати.

Паунд залишився біля столу. Він дочекався, доки двері зачиняться, тоді витягнув із теки єдиний аркуш, на якому було зазначено їхні справжні імена, підніс його до полум'я настільної лампи й тримав, доки папір не почорнів.

Попіл упав до металевої чаші.

На карті Північної Атлантики чорна фішка з позначенням U-110 стояла за кілька дюймів від лінії конвою.

До їхньої зустрічі лишалося одинадцять днів.