Флекі й захоплення «Енігми»

«У воєнний час істина така дорогоцінна, що її завжди має супроводжувати охорона з брехні».

Вінстон Черчилль

Північна Атлантика, 9 травня 1941 року

За два дні після першої атаки конвой OB 318 перестав нагадувати стрій кораблів і перетворився на натовп стомлених людей, яким наказали рухатися в одному напрямку.

Ночами над морем спалахували сигнальні ракети. Есмінці кілька разів ішли вбік за сумнівними гідроакустичними контактами. Один транспорт відстав через пошкодження машини, другий утратив керування під час шторму, третій ледь не зіткнувся із сусіднім судном, коли спостерігачеві привидівся перископ.

Німецькі підводні човни були поруч. Іноді вони виказували себе торпедою, іноді короткою радіопередачею, іноді смугою мазуту, яка могла означати влучання глибинної бомби або звичайний витік із торговельного судна. Більшу частину часу ворог залишався невидимим.

Уранці дев'ятого травня море заспокоїлося.

Туман розійшовся, і над хвилями з'явилося холодне білясте світло. Конвой знову вишикувався в колони, наскільки це було можливо після двох діб безперервних маневрів. Деякі судна несли сліди уламків, на одному танкері бракувало частини надбудови, але жодне з них не покинуло строю.

Bulldog ішов лівим флангом.

На містку пахло мокрою вовною, кавою й машинним мастилом. Бейкер-Крессвелл стояв біля відкритого крила, тримаючи бінокль обома руками. Катаріна була біля прокладного столу. Перед нею лежала карта, помережана пеленгами, розрахунковими маршрутами й позначками німецьких передач.

Остання з'явилася менш як годину тому.

- Вона попереду, - сказала Катаріна.

Бейкер-Крессвелл не відривався від бінокля.

- Хто саме?

- Човен Лемпа.

- Лейтенантка Вейл ще не підтвердила позивний.

- Бо Лемп не настільки люб'язний, щоб відрекомендовуватися перед атакою.

Командир опустив бінокль.

- У районі конвою діє кілька підводних човнів.

- Але лише один уже другий день передає короткими серіями з однаковими паузами. Він рухався з північного сходу, обійшов нас уночі й тепер зайняв позицію попереду центральних колон.

- Це припущення.

- Для війни воно досить точне.

Бейкер-Крессвелл подивився на карту. Тонка олівцева лінія, яку Міріель провела за пеленгами, справді перетинала курс конвою.

- І що ви пропонуєте?

- Нічого. Поки човен не атакує, ми його не побачимо.

- Отже, чекаємо на торпеду.

- Так.

Він знову підняв бінокль.

- Ненавиджу плани, у яких перший хід належить супротивникові.

- Я теж.

У радіорубці Міріель слухала ефір.

На столі перед нею лежали три аркуші із записаними групами цифр. Радіопеленгатори конвою не могли визначити точну позицію за таких коротких передач, але кожна нова позначка звужувала сектор пошуку.

Радист U-110 був обережний. Він виходив в ефір на кілька секунд, передавав мінімальний обсяг інформації й зникав, перш ніж станції встигали узгодити пеленги.

Але він повторював одну помилку.

Перед основною групою була коротка пауза, трохи довша за належну. Можливо, радист перевіряв налаштування передавача. Можливо, поправляв аркуш із шифром. Для людини це була незначна звичка.

Для Міріель - підпис.

У навушниках затріщало.

Крізь шум пробилася коротка послідовність сигналів. Міріель притиснула олівець до паперу й почала записувати.

Передача обірвалася за дев'ять секунд.

Вона подивилася на годинник.

- Пеленг, - зажадала вона.

Оператор сусіднього поста передав запит кораблям ескорту. Відповіді надійшли із затримкою. Перший сектор виявився надто широким. Другий перетнув його майже точно на курсі конвою.

Попереду.

Міріель порівняла запис із попередніми повідомленнями.

Та сама частота.

Та сама потужність.

Та сама пауза після початкової групи.

Вона зірвала навушники й підвелася.

На кормовій палубі Флекі лежав перед відкритим ящиком зі спорядженням. Катаріна заздалегідь наказала тримати розвантажувальну систему напоготові, але не надягати її без сигналу: ремені заважали рухатися кораблем і чіплялися за виступи.

Поруч сидів старшина Вілкінс - той самий, що віддав йому копченого оселедця.

Вілкінс перевіряв швидкорознімний замок страхувального ліня. Після ліверпульської пригоди механізм переробляли тричі. Тепер Флекі міг звільнитися, різко смикнувши кільце зубами.

- Так надійніше, сер, - сказав старшина.

- Надійність з'ясовується після поломки.

- Сподіваюся, цього разу нічого не зламається.

- Тоді ми нічого не з'ясуємо.

Вілкінс затягнув останній гвинт і відклав викрутку.

- Ви справді полізете всередину німецького човна?

Флекі подивився на нього.

- Це таємно.

- Розумію, сер.

- Тому я не можу сказати «так».

Старшина кивнув.

- Звісно.

- Але труба призначена саме для цього.

- Я здогадався.

Флекі перевів погляд на закріплений біля борту тренувальний циліндр.

- Ти погано бережеш таємниці.

- Намагатимуся краще, сер.

На палубі з'явилася Міріель. Вона йшла швидко, притримуючи кашкет однією рукою.

- Знайшла його, - сказала вона.

Флекі підняв голову.

- U-110?

- Майже впевнена.

Вілкінс негайно підвівся.

- Мені піти, мем?

- Уже пізно вдавати, ніби ти нічого не чув. Підготуй шлюпку й нікому не пояснюй навіщо.

- Слухаюсь.

Він схопив інструменти й попрямував до корми.

Міріель присіла біля Флекі й дістала з теки знайому фотографію.

- Ще раз.

- Я пам'ятаю.

- Ще раз.

На знімку стояла військово-морська «Енігма»: темний дерев'яний ящик, клавіатура, панель ламп під відкидною кришкою.

Флекі подивився на неї.

- Темна коробка. Багато клавіш. Три колеса всередині. Не риба.

- Досить точно. Поруч шукаєш книжки у водостійких обкладинках, аркуші з цифрами й радіожурнал.

- Усе забрати?

- Скільки зможеш зберегти до приходу абордажної групи.

- Коробка важка.

- Не тягни її крізь увесь човен. Не дай німцям її розбити.

- Лягти зверху?

Міріель на мить замислилася.

- За потреби.

- Гарний план.

- Це не план. Це крайній випадок.

- Крайні випадки часто надійніші за плани.

На містку пролунав крик спостерігача:

- Слід торпеди! Правий борт!

Бейкер-Крессвелл обернувся до відкритого крила.

По воді до центральної колони рухалася біла лінія. Вона була майже непомітною серед хвиль, але йшла надто прямо й надто швидко.

- Кораблям праворуч змінити курс! - наказав він. - Повний уперед!

Сигнальниця вже передавала попередження.

Торговельні судна почали розвертатися. Один вантажний пароплав відреагував одразу, другий ішов попереднім курсом, наче на його містку не помітили сигналу. Відстань між ними скорочувалася.

Катаріна побачила мить удару.

Торпеда влучила в борт пароплава Bengore Head позаду носового трюму. Океан спух білою бульбашкою, потім над палубою піднявся стовп чорного диму й уламків. Ніс судна зник у хмарі пари. За кілька секунд долинув звук вибуху - низький і важкий, від якого задрижали шибки містка.

Майже водночас друга торпеда вдарила в Esmond.

Вибух розкрив борт вантажного судна. З трюму вихопилося полум'я, у воду посипалися дерев'яні ящики й шматки металу. Корабель одразу накренився, його щогла повільно пішла в бік сусідньої колони.

- Дві торпеди, - промовила Катаріна. - Один залп.

- Пеленг атаки? - запитав Бейкер-Крессвелл.

Спостерігачі вказували різні напрямки. Сліди торпед зникли серед хвиль, а дим від пошкоджених суден закривав огляд.

В ефірі заговорило відразу кілька кораблів. Капітани просили допомоги, повідомляли про людей у воді й попереджали про нові перископи, яких ніхто інший не бачив.

Конвой почав розпадатися.

Пароплави відвертали від суден, що тонули. Один транспорт пройш надто близько до рятувальної шлюпки, ледь не перекинувши її хвилею. Інший збільшив швидкість і вирвався з колони, відкривши прохід до центру строю.

- Він під нами, - сказала Катаріна. - Використовує шум гвинтів.

- Гідроакустика марна серед торговельних суден, - відповів Бейкер-Крессвелл.

Міріель увійшла на місток.

- Це U-110.

Командир подивився на неї.

- Підтверджено?

- Перед атакою човен передав повідомлення. Той самий оператор, за яким я стежила два дні. Пеленг прийшов із позиції попереду конвою. Атаку проведено з напрямку його останньої позначки.

- Цього замало для офіційного підтвердження.

- Для офіційного - так. Для операції - досить.

Катаріна перевела погляд на командира.

- Тепер ми знаємо ціль.

Бейкер-Крессвелл узявся за переговорну трубу.

- Усім постам гідроакустичного спостереження: шукати контакт усередині строю. Aubretia - до місця атаки. Broadway прикриває правий фланг. Ми йдемо крізь центральну колону.

Bulldog збільшив швидкість.

Есмінець увійшов між торговельними суднами, маневруючи серед диму, уламків і шлюпок. Люди з Esmond, що тонув, стрибали за борт. Матроси на сусідніх суднах кидали їм кінці й рятувальні круги.

Флекі стояв біля основи надбудови в повному розвантаженні. Через низький зріст він майже нічого не бачив за огорожею, але відчував кожен поворот корабля за нахилом палуби.

Катаріна спустилася до нього з містка.

- Поки залишаєшся на борту.

- Я готовий.

- Човен досі рухається й може зануритися. Ти ввійдеш лише після того, як ми пошкодимо керування.

- Він може піти.

- Може.

- Тоді операція закінчиться.

- Краще втратити човен, ніж відправити тебе під воду за справною субмариною.

Флекі подивився на неї.

- Це рішення адмірала?

- Моє.

- Воно емоційне.

- Так.

- Добре.

Відповідь виявилася настільки несподіваною, що Катаріна не одразу знайшлася.

- Ти згоден?

- Ні. Але причина зрозуміла.

З містка передали новий пеленг.

Гідроакустик Aubretia впіймав контакт попереду есмінця, що йшов першим. Підводний човен намагався пройти під конвоєм, але після атаки мусив змінити курс. На кілька секунд шум його гвинтів відокремився від загального гулу.

Цього вистачило.

Корвет різко повернув до цілі.

- Aubretia починає атаку! - крикнула сигнальниця.

Bulldog пішов слідом.

Бейкер-Крессвелл отримав пеленг і вивів корабель на розрахункову точку. Конвой залишився за кормою. Тепер море попереду здавалося порожнім, але стрілка гідроакустичного приладу невпинно рухалася до центру шкали.

- Відстань вісімсот ярдів.

Катаріна повернулася на місток.

- Налаштування глибинних бомб?

- Стандартна серія.

- Надто глибоко. Нам треба виштовхнути його на поверхню, а не розламати корпус.

- Мені треба позбавити підводний човен можливості випустити ще один залп.

- Якщо пошкодимо міцний корпус, ми втратимо все.

- Якщо схибимо, конвой утратить ще одне судно.

Катаріна підійшла ближче.

- Зменште глибину підриву двох кормових зарядів. Решту залиште як є. Перша пара пошкодить верхні системи й стерна, глибокі вибухи змусять Лемпа піднятися.

- Або дадуть йому змогу піти між ними.

- Він уже намагається опуститися. У човна мало простору для маневру.

Бейкер-Крессвелл секунду дивився їй у вічі, потім обернувся до переговорної труби.

- Змінити налаштування перших двох зарядів. Решта - за стандартною схемою.

Старшина біля кормових скидачів повторив наказ.

- Відстань чотириста ярдів.

Bulldog прискорився. Ніс злетів на хвилі й важко впав униз. Вода накрила передню палубу.

- Двісті ярдів.

Гідроакустичний контакт ставав дедалі сильнішим. Короткі імпульси відбивалися від металевого корпусу під водою й поверталися сухими ударами.

Флекі чув їх крізь палубу.

Тук.

Пауза.

Тук.

Ніби хтось величезний стукав знизу, вимагаючи впустити його на корабель.

- Ціль під кормою!

- Скинути!

Перша глибинна бомба скотилася з напрямної. За нею пішла друга. Бортові метальники викинули ще чотири заряди обабіч сліду есмінця.

Матроси пригнулися.

Перший вибух підняв корму Bulldog. Другий прийшов майже одразу. Потім море за кораблем розірвалося серією важких ударів. Стовпи води злетіли вище за щоглу, з гуркотом упали на палубу й сховали конвой за білою стіною.

Усередині U-110 згасло світло.

Лемп ударився плечем об перископну стійку. Червоні аварійні лампи спалахнули за кілька секунд, забарвивши центральний пост у кривавий колір.

Корпус стогнав.

Із розбитого манометра вихопилася пара. Трубопроводами застукали зірвані кріплення. Десь на кормі закричали, що надходить вода.

- Тримати глибину! - наказав Лемп.

Стерновий повернув штурвал.

Стрілка глибиноміра й далі опускалася.

- Кормові стерна не відповідають!

- Продути цистерну швидкого занурення!

Стиснене повітря завило в трубах. Човен здригнувся, але не вирівнявся. Його корма йшла вниз, ніс повільно піднімався.

Перебірками прокотився новий удар. Цього разу вибух стався далі, але пошкоджений корпус відповів довгим металевим скреготом.

- Електромотори?

- Лівий працює! Правий втрачає оберти!

- Повний хід на лівому! Перекласти носові стерна!

Механіки повторювали команди, але U-110 уже не цілком їм підкорялася. Вона рухалася вперед, накренившись і повільно піднімаючи ніс.

На Bulldog гідроакустик утратив ціль одразу після вибухів.

Бейкер-Крессвелл наказав лягти на зворотний курс.

- Масляна пляма ліворуч по борту! - доповів спостерігач.

На поверхні з'являлися бульбашки. Спершу невеликі, потім дедалі більші. Між ними розтікалася темна райдужна плівка.

- Він пошкоджений, - сказала Катаріна.

- Але ще під водою.

- Готуйте другу серію.

Командир подивився на неї.

- Щойно ви боялися його знищити.

- Тепер ми знаємо, що він втрачає керування. Другий захід має відрізати шлях униз.

- Ваш лейтенант готовий?

Катаріна подивилася на кормову палубу.

Флекі стояв біля спущеної шлюпки. Міріель затягувала останній ремінь його розвантаження. Старшина Вілкінс закріплював на ньому швидкорознімний линь.

- Готовий, - відповіла Катаріна.

Bulldog розвернувся.

Контакт з'явився знову - слабкий, нестабільний, такий, що піднімався до поверхні.

- Глибина цілі зменшується!

- Наскільки швидко?

Гідроакустик назвав число.

Бейкер-Крессвелл наказав виконати друге скидання.

Цього разу вибухи лягли позаду U-110.

Перший удар заклинив кормові стерна. Другий зірвав частину кріплень акумуляторної палуби. Третій змусив човен різко лягти на правий борт. Крізь пошкоджені з'єднання всередину ринула вода.

У центральному посту згасли аварійні лампи.

Кілька секунд човен залишався в цілковитій темряві.

Потім увімкнулося резервне освітлення.

Лемп подивився на глибиномір.

Стрілка рухалася вгору.

- Зупинити спливання!

Ніхто не відповів.

- Затопити носові цистерни!

- Клапани не відкриваються!

- Повний хід уперед!

- Правий мотор вимкнувся!

U-110 підіймалася дедалі швидше.

На поверхні спочатку показався перископ.

Спостерігач Bulldog помітив його на гребені хвилі й закричав. Гарматні розрахунки розвернули стволи.

Слідом із води з'явилася верхня частина рубки. Вона піднялася різко, оточена піною й бульбашками. Човен сильно кренився, але продовжував рухатися. З люка, що відчинився, вибрався німецький матрос.

- Не стріляти по корпусу! - наказала Катаріна.

- Вони йдуть до гармати! - відповів артилерійський офіцер.

По рубці пройшла коротка кулеметна черга. Кулі вдарили в огорожу перед німецькими моряками, змусивши їх пригнутися. Наступна черга пройшла вище.

Бейкер-Крессвелл підняв сигнальний прапор, вимагаючи покинути човен.

Німці відчиняли люки. Люди вибиралися на палубу, дехто одразу стрибав у воду. Але U-110 не зупинялася. З корми виривався дим, ніс був задертий угору, однак гвинт і далі обертався.

- Вона ще має хід, - сказала Міріель.

- І радист залишається всередині, - додала Катаріна.

Німецький командир з'явився на містку рубки. Він подивився на есмінець, що наближався, потім униз, у відкритий люк. Щось крикнув людям, які залишалися всередині, й стрибнув за борт.

Катаріна зрозуміла, що це означає.

Знищити документи.

Відкрити кінгстони.

Залишити машину на дні.

- Шлюпку на воду!

Матроси звільнили талі. Шлюпку почали опускати вздовж борту.

Флекі підійшов до краю палуби.

U-110 була за кількасот ярдів. Її корма майже сховалася у воді. Пошкоджений корпус залишав за собою масляний слід, але човен досі рухався й повільно повертав убік від есмінця.

- Рано, - сказав Бейкер-Крессвелл. - Ми не знаємо, чи вільний кормовий апарат.

- Якщо чекати, він опиниться під водою, - відповіла Катаріна.

- Він уже під водою.

- Саме тому туди може ввійти Флекі.

Вона спустилася на кормову палубу.

Міріель стояла поруч із ним, утримуючи страхувальний линь. Біла шерсть Флекі здавалася майже сірою під важким небом.

Катаріна опустилася перед ним і ще раз перевірила застібки.

- Кормова частина тоне. Тебе може затягнути всередину.

- Цей напрямок підходить.

- Зовнішня кришка апарата може бути зачиненою.

- Тоді повернуся.

- Якщо човен знову зануриться, негайно звільняєш линь і йдеш до поверхні.

- Так.

- Не намагаєшся відкрити апарат під водою довше однієї хвилини.

- Так.

- Не вступаєш у бій, якщо можеш піти.

Флекі подивився на неї.

- Це багато умов.

- Запам'ятай їх.

- Я запам'ятав важливе.

- Що саме?

- Повернутися.

Катаріна на мить притиснула долоню до його голови.

Міріель нахилилася ближче.

- Страшно?

- Так.

- Ми ще можемо зачекати, доки абордажна група підійде ззовні.

Флекі подивився на U-110.

На палубі підводного човна залишалося кілька німецьких моряків. Решта вже була у воді. З відкритого люка рубки здіймався дим.

- Підводний човен чекати не буде.

Старшина Вілкінс передав йому сигнальний ліхтар.

- Удачі, сер.

Флекі закріпив ліхтар на розвантаженні.

- Удача ненадійна.

- Тоді повертайтеся без неї.

Флекі подивився на ящик біля надбудови, де залишалася його риба.

- Оселедця збережіть.

- Збережу, - сказала Катаріна.

Bulldog сповільнив хід, проходячи поруч із пошкодженим човном. Між кораблями кипіла чорна вода. Хвилі розбивалися об борти, несучи геть уламки й масляну піну.

Флекі зсунув кашкет назад, щоб той не затуляв очі.

Потім перевалився через край платформи й зник в Атлантиці.

Холод ударив миттєво.

На поверхні залишилося лише коло білої піни.

Страхувальний линь побіг крізь руки Міріель.

Під водою Флекі розплющив очі.

Попереду, серед зеленої каламуті й бульбашок, повільно пропливала величезна чорна корма U-110.

Десь усередині неї люди вже знищували секрети, заради яких Адміралтейство відправило тюленя на війну.

Флекі притиснув ласти до тіла й поплив до торпедних апаратів.