Флекі й захоплення «Енігми»

«Єдиним, що справді лякало мене під час війни, була загроза підводних човнів».

Вінстон Черчилль, «Друга світова війна»

Північна Атлантика, 6 травня 1941 року

Конвой OB 318 розтягнувся океаном на кілька миль.

З містка Bulldog торговельні судна скидалися на темні прямокутники, розкидані поміж хвиль. Вони йшли нерівними колонами, то зникаючи за завісою дощу, то знову виринаючи в сірому ранковому світлі. Завантажені пароплави важко перевалювалися з борту на борт, танкери заривалися носами у воду, а невеликі вантажні судна ледве тримали задану швидкість.

На папері стрій мав охайний вигляд: паралельні лінії, рівні проміжки, кораблі супроводу по зовнішньому периметру. Насправді океан безнастанно руйнував геометрію. Одне судно відставало, друге надто далеко виривалося вперед, третє змінювало курс, ухиляючись від особливо великої хвилі, й мало не перетинало шлях сусідній колоні.

Катаріна стояла поруч із Бейкером-Крессуэллом і дивилася, як сигнальниця передає черговий наказ суховантажу, що відстав.

- Якщо вони й далі розтягуватимуться, між колонами зможе пройти підводний човен, - сказала вона.

- Іноді вони проходять, - відповів командир.

- Ви говорите про це надто спокійно.

- Я супроводжую конвої не перший місяць. Паніка не допомагає тримати стрій.

За десять кабельтових ліворуч від Bulldog пароплав викинув густу хмару диму й почав розвертатися впоперек курсу. На його щоглі підняли сигнал про несправність стернового керування.

Бейкер-Крессвелл негайно наказав змінити курс. Есмінець накренився, обходячи судно, що втратило керування, а тоді знову ліг на попередній напрямок.

- Ось чому я волію мати право керувати власним кораблем, - промовив він.

Катаріна не відповіла. Після ліверпульської пригоди їхні стосунки залишалися підкреслено ввічливими. Він виконував розпорядження Адміралтейства, проте не приховував невдоволення тим, що на борту перебувала офіцерка з невідомими повноваженнями. Вона ж досі пам'ятала страхувальний трос, що натягнувся за кормою.

Обом вистачало досвіду, щоб не перетворювати це на особисту ворожнечу.

Унизу, на палубі, Флекі спостерігав за конвоєм крізь спеціально встановлений низький бінокль. Матроси закріпили прилад на дерев'яному ящику, щоб він міг ним користуватися, не намагаючись утримати важкий корпус між ластами.

- Щось бачиш? - запитала Міріель, підійшовши ближче.

- Кораблі.

- Це добра ознака. Отже, ми ще не загубили конвой.

- Один димить сильніше за інших.

- У нього пошкоджене стернове керування.

- Отже, він димить від хвилювання.

Міріель присіла поруч. За останні дні команда встигла звикнути до присутності тюленя в офіцерському кашкеті. Матроси вже не замовкали, щойно він з'являвся, і не проводжали його довгими поглядами. Вони віддавали честь, поступалися дорогою у вузьких проходах і допомагали долати особливо високі пороги.

На дверях його приміщення з'явився ще один напис:

РИБУ ЗАЛИШАТИ ЧЕРГОВОМУ.

Хто саме був черговим, не уточнювалося.

Флекі відвів голову від бінокля.

- Ти довго була в радіорубці.

- Німці сьогодні балакучі.

- Це добре?

- Зазвичай ні.

Міріель витягла з кишені складений аркуш. На ньому були записані час передач, частоти й короткі групи цифр.

- За ніч ми прийняли п'ять сигналів. Три прийшли з півдня, один був надто слабкий, щоб визначити напрямок. Останній передали десь попереду конвою.

- U-110?

- Поки не знаю. Але передавач працює дуже короткими серіями. Радист досвідчений і розуміє, що його можуть запеленгувати.

- Отже, він ховається.

- Так.

Флекі знову подивився на море.

- В океані ховатися зручно.

- Особливо під водою.

- Я говорив про рибу.

До полудня вітер ущух. Бейкер-Крессвелл дозволив провести друге тренування.

Цього разу Bulldog вийшов зі строю конвою й ліг у дрейф. Гвинти зупинили, біля корми спустили моторний човен, а тренувальну трубу закріпили між двома плавучими буями. Старий страхувальний трос замінили коротким лінем зі швидкорознімним замком, який Флекі міг відкрити одним рухом.

Катаріна перевірила його розвантажувальну систему й застебнула останній ремінь.

- Ліхтар?

- Є.

- Кусачки?

- Є.

- Навчальний заряд?

- Є.

- Риба?

Флекі подивився на неї.

- Це перевірка?

- Так.

Він торкнувся носом невеликої кишені на грудях.

- Є.

- Отже, готовий.

- Тепер готовий.

Матроси опустили низьку дерев'яну платформу. Флекі зісковзнув із неї у воду й одразу пішов під поверхню.

Катаріна стежила за білим силуетом. У прозорій морській воді він рухався швидше за будь-яку людину у водолазному спорядженні. Зробивши коло навколо труби, Флекі пірнув до відкритого кінця й зник усередині.

За вісімнадцять секунд в оглядовому отворі з'явилося червоне світло.

Потім пролунав приглушений хлопок. Кришка відчинилася, і Флекі вийшов з іншого боку.

Усе тренування тривало менше хвилини.

Коли його підняли на палубу, старшина простягнув йому рушник.

- Швидше, ніж учора, сер.

- Сьогодні корабель не намагався мене вбити.

Матрос кахикнув, приховуючи сміх.

Катаріна зняла з розвантаження порожній навчальний заряд.

- Усередині справжнього апарата буде темніше. Механізми займатимуть більше місця, а внутрішня кришка може виявитися замкненою.

- Я знаю.

- Екіпаж тебе почує.

- Тоді доведеться рухатися тихіше.

- Або швидше.

- Це протилежні вимоги.

- На війні таке трапляється.

Флекі замислився.

- Погана організація.

Він попрямував до свого приміщення, але старшина його зупинив.

- Лейтенанте.

Флекі обернувся.

Матрос дістав з-за спини загорнутого в папір копченого оселедця.

- Це вам, сер.

Флекі подивився спершу на рибу, потім на старшину.

- Її немає в списку постачання.

- Ні, сер. Я взяв її в Ліверпулі.

- Для мене?

- Так.

Флекі обережно прийняв згорток.

- Постачання поліпшилося.

- Це не постачання, сер. Це від мене.

Флекі ще раз подивився на оселедця.

- Тоді поліпшився екіпаж.

Тренувальну трубу вже підіймали на борт, коли на містку задзвонила бойова тривога.

Крик сигнальниці прокотився палубою:

- Підводний контакт праворуч по борту!

Матроси кинулися до своїх постів. Кришки глибинних бомб відкинули, заряджальники зайняли місця біля кормових скидачів. Турбіни заревли, і Bulldog почав набирати хід.

Катаріна схопила Флекі за ремінь розвантаження, перш ніж перший ривок корабля встиг збити його з ласт.

- Унизу!

- Операція почалася?

- Ще ні.

- Тоді навіщо тривога?

- Бо підводні човни не узгоджують дії з Адміралтейством.

На містку гідроакустик передавав пеленг. Контакт був за дві милі від правої колони й повільно рухався впоперек курсу конвою.

Бейкер-Крессвелл розвернув есмінець.

- Швидкість п'ятнадцять вузлів. Приготувати першу серію.

Катаріна ввійшла на місток слідом за ним.

- Наскільки надійний контакт?

- Достатньо, щоб атакувати.

- Човен іде на конвой?

- Якщо це човен.

Bulldog розтинав хвилі, залишаючи за кормою широкий білий слід. Торговельні судна почали змінювати курс, збільшуючи відстань до ймовірної цілі. На палубах з'явилися артилерійські розрахунки.

Унизу Флекі вже надягав повний комплект спорядження.

Міріель застебнула один із ременів.

- Ще рано.

- Потім часу не буде.

- Це може виявитися хибним сигналом.

- Тоді спорядження залишиться сухим.

- Ти щойно був у воді.

- Помірно сухим.

Есмінець пройш над розрахунковою позицією цілі.

- Скинути!

Перша глибинна бомба зірвалася з кормового пристрою й зникла в піні. За нею пішли ще чотири.

Кілька секунд нічого не відбувалося.

Потім море піднялося.

Удари прийшли знизу один за одним. Корма здригнулася, вода зметнулася високими білими стовпами. Палубою прокотився глухий металевий дзвін.

Флекі притиснувся до стіни надбудови.

- Голосно.

- Усередині підводного човна буде голосніше, - сказала Міріель.

- Це не поліпшує ситуації.

Bulldog розвернувся для другого заходу. Гідроакустик знову впіймав ціль, але тепер контакт рухався швидше й дивно змінював глибину.

- Пеленг двадцять градусів! Відстань скорочується!

Бейкер-Крессвелл наказав приготувати нову серію.

Катаріна дивилася на прокладену карту. Контакт перетинав курс есмінця надто швидко.

- Яка швидкість цілі?

Гідроакустик назвав число.

Вона насупилася.

- Підводний човен не може рухатися під водою так швидко.

- Можливо, похибка відбиття, - сказав Бейкер-Крессвелл.

- Або це не підводний човен.

Контакт раптом піднявся майже до самої поверхні.

Праворуч по борту показалася темна спина.

Вона зникла у хвилі, потім з'явилася знову. Над водою піднявся широкий хвіст.

На містку запала тиша.

- Кит, - промовив сигнальник.

Бейкер-Крессвелл повільно опустив бінокль.

- Припинити атаку.

На палубі один із матросів зняв каску.

- Хай йому грець.

Катаріна подивилася на сліди вибухів. Кит виринув далі від них і продовжував іти на північ, не виявляючи ознак поранення.

- Йому пощастило.

- Нам теж, - відповів командир. - Якби ми продовжили атаку, конвой залишився б без одного ескортного корабля, поки решта полювала б на справжній човен.

Унизу Міріель допомогла Флекі зняти розвантаження.

- Хибна тривога.

- Я бачив.

- Розчарований?

- Ні.

- Анітрохи?

Флекі подивився в бік кита, що віддалявся.

- Він великий.

- Дуже спостережливо.

- Для проникнення крізь торпедний апарат не годиться.

Надвечір море знову зіпсувалося. Низькі хмари закрили обрій, пішов дощ. Видимість скоротилася настільки, що найближчі судна конвою перетворилися на ледве помітні тіні.

У радіорубці стало душно. Повітря пахло нагрітою ізоляцією, тютюном і мокрим одягом. Міріель сиділа біля приймача, не знімаючи навушників уже третю годину.

Перешкоди то посилювалися, то майже зникали. Крізь них проривалися голоси берегових станцій, уривки торговельного радіообміну й короткі серії німецьких сигналів.

О двадцять третій хвилині дев'ятої передавач ожив.

Повідомлення тривало менш як десять секунд.

Міріель встигла записати лише частину груп. Потім ефір знову заповнив шум.

Вона перемкнула частоту, викликала пеленгаторний пост і зажадала напрямок.

Відповідь прийшла майже одразу.

Передавач був попереду й трохи північніше від курсу конвою.

Міріель переглянула попередні записи. Частота збігалася із сигналом, який вони прийняли напередодні. Тривалість передачі теж була майже однаковою. Навіть пауза між початковими групами повторилася.

Радист залишав почерк, сам того не помічаючи.

Вона підвелася й попрямувала на місток.

Катаріна й Бейкер-Крессвелл стояли біля карти. Командир вивчав донесення з одного з кораблів супроводу.

- Нова передача, - сказала Міріель. - Той самий оператор.

Катаріна подивилася на годинник.

- Позиція?

Міріель поставила позначку на карті.

Вона була небезпечно близько до маршруту конвою.

- Він не просто спостерігає, - промовила Катаріна. - Він виходить уперед для атаки.

- Це U-110? - запитав Бейкер-Крессвелл.

- Поки підтвердити не можна, - сказала Міріель. - Але манера передачі відповідає відомостям про радиста Лемпа.

Командир подивився на темне море за вікнами містка.

- Отже, нас знайшли.

Ніби відповідаючи йому, вдалині спалахнув білий вогонь.

На кілька секунд він освітив низькі хмари, потім зник. За мить долинув глухий удар.

Сигнальниця підняла бінокль.

- Вибух у центральній колоні!

Над конвоєм злетіла червона ракета. Один із пароплавів почав подавати сигнал лиха.

Бейкер-Крессвелл повернувся до машинного телеграфа.

- Повний уперед. Усім кораблям супроводу - почати пошук.

Катаріна вже прямувала до виходу.

- Підніміть Флекі.

- Він не спить, - сказала Міріель.

Знизу долинув сигнал бойової тривоги.

У своєму тісному приміщенні Флекі сидів перед відкритим ящиком зі спорядженням. Червоне світло аварійної лампи відбивалося на металевих застібках розвантаження.

Поруч лежала недоторкана половина оселедця.

Він подивився на неї, потім закрив ящик із рибою.

Цього разу ворог був справжній.

До зустрічі з U-110 залишалося три дні