Розділ 3
На місце я прибула вчасно. Зачесалася, легкий макіяж, джинси і сіра блузка — вигляд, який сам говорить: я нічого не очікую, тому давай не затягуватимемо.
Мені набридли всі ці спроби сватання і самі пошуки побачень, що зводилися до купи правил, пропозицій і нав’язувань. Знаю, не варто бути настільки категоричною, і все ж чим старшою стаю, тим сильнішають вимоги відносно тієї жмені власних цінностей.
Його ще не було, принаймні мені так здається, бо тераса кафе пустувала. Я всілася за столик, що розмістився біля самого входу. Я навіть не просила, і мама не відправляла мені його фото, тому буду вважати, що він про мене вже обізнаний. Офіціант навіть не встиг привітатися, як я вже знала, чого хоче моє вимучене тіло.
— Тарт і айріш.
Друге — чисто втиху поправити здоров’я.
Замість офіціанта прийшов він. В руках — моє замовлення, невимушена посмішка, нічого примітного: не високий і не низький, гладко виголений, парфумами не несе, сорочка випрасувана. Я шмигнула носом, констатуючи: нічого такого, ще один мужик середніх літ. Я не шукаю принца, та й до нього з першого погляду не тягнуло, тому здалося, що чуйка була вірною — 20 хвилин і розійдемося.
Поки я копалася в думках, він, поклавши на столик мій тарт з напоєм, протягнув руку.
— Радий знайомству. Костянтин. Класика: як звуть, де працює, чим живе.
І я на автоматі, у відповідь на взаємне привітання, простягнула йому руку і зрештою знову подивилася на годинник.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!