Сонний параліч

32018
Публікація: 23.08.2026
Вірш
Завершено

Я ледве сплю останнім часом,

з тривогою дивлюся в кут.

Там очі — дві ясні зірниці,

видивлюються кожен

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ледь помітний рух.

І серце замість п'ят несеться в прірву,

коли щось їдко шипить у повній темноті.

Пронизуючи душу навскрізь шилом,

рій диких шершнів пускаючи в дірки.

Лежу заклякнувши

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀примружую зіниці,

щось повільно торкається ноги.

Й сідаючи на груди тяжко диха

чорну гримасу викручуючи набакир.

Перед лицем картина

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀"Крик" на монохромнім тлі.

Й свідомості дійшло вже досить пізно,

що це мій кіт

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀мій чорний кіт

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀й нестерпний сонний параліч.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі