Розділ 6. Аудієнція з королевою
І справді, мислення доктора Ватсона з погляду злочинця дуже допомогло лондонській поліції в розкритті важливих злочинів. Щоправда, після проведення слідчого експерименту з пограбування банку він не хотів повертати гроші. Але директор банку був такий радий, коли дізнався, що злочин швидко розкрили, що сам вирішив залишити гроші доктору. Щур Ватсон за свої особливі заслуги буквально за тиждень став загальним улюбленцем усієї лондонської поліції. Йому навіть виділили окремий кабінет із кавомашиною на додачу.
Тим часом Боб Джонс якимось дивом виклопотав аудієнцію із самою королевою Єлизаветою в Букінгемському палаці. У призначений день вони втрьох прийшли до палацу й у великій, оздобленій майстерною позолотою залі стали чекати на вихід королеви. Невдовзі до них вийшов чоловік і проінструктував, як слід поводитися з королівською особою. Потім вони ще трохи почекали.
— Джентльмени, прошу вас поводитися дуже чемно, — промовив Боб Джонс. — Це ж сама королева Великої Британії! Знали б ви, яких зусиль мені коштувало сюди потрапити!
— Не хвилюйтеся, Боб. Ми не збираємося її бити й плювати в королеву теж не будемо, — запевнив його Щур Ватсон.
Боб, увесь на нервах, у відчаї ляснув себе долонею по лобі. Ця відповідь його явно не заспокоїла. Нарешті високі двостулкові двері розчинилися, і камердинер у червоній лівреї оголосив:
— Її Величність королева Великої Британії Єлизавета!
Тут загримів гімн Великої Британії, і королева урочисто увійшла до зали.
— Вітаю, джентльмени, я готова відповісти на всі ваші запитання, — промовила вона з привітною усмішкою. — Мені повідомили, що я повинна відповісти на запитання стосовно якогось злочину. Це, звісно, з розряду неймовірного, але, тим не менш, я готова виділити для вас кілька хвилин мого дорогоцінного часу.
— Звичайно, ми ні в чому вас не підозрюємо, Ваша Королівська Величносте! — поспішив запевнити її Боб Джонс. — Це лише проста формальність. Ми просто дотримуємося букви закону.
— Скажіть, громадянко Єлизавето, — за звичкою почав Кря Кузя й одразу ж затнувся. — Пробачте, Ваша Королівська Величносте, минулого тижня вас помітили в зелених окулярах зі зламаною лівою дужкою. Де ви їх узяли?
— Це окуляри ручної роботи, — пояснила Єлизавета. — Мені їх купили в одному з магазинів художніх виробів у Китаї. На жаль, у середу вони зламалися. Я не одразу це помітила й проходила в них увесь день.
— А де ви перебували у вівторок? — запитав Холмс. Звичайно, його цікавило алібі королеви Вікторії в день викрадення окулярів.
— З офіційним візитом в Іспанії, — відповіла вона, навіть оком не моргнувши.
— Дуже вам дякуємо, Ваша Величносте, ми надзвичайно вдячні, що ви знайшли час і відповіли на наші запитання, — подякував Кря Кузя королеві.
— Ви надали нам величезну честь! — підхопив доктор Ватсон. — Ми вам дуже вдячні! І якщо у вас коли-небудь станеться напад апендициту, то я Вашій Величності із задоволенням його виріжу! Причому абсолютно безкоштовно.
Така пропозиція викликала цікаву реакцію присутніх. Боб Джонс ляснув себе долонею по лобі. Холмс нервово захихотів. Королева усміхнулася.
— Мені це не загрожує, — сказала вона, посміюючись. — Апендицит мені видалили ще в дитинстві.
Компанія детективів знову вибачилася за вторгнення, і на цьому аудієнція з королевою закінчилася.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!