Привид

Глибоко моє серце не зі мною, воно не на місці. Воно не упорядку. Кажу собі постійно "все добре", "все гаразд", "нема чого переживати". Поки не побачу те, що будить мою злість.

Я не можу навіть заплакати, все таке розмилене. Картина не чітка, але моє серце достатньо палає злістю.

Хоч знаходжусь в безпеці, моє серце не на місці, воно не тут. Воно хоче помсти, хоче кричати "Що ти таке?", "Що ти за паскуда така", "Нащо ти робиш це з моїми співбраттями".

Я навіть не вампір, що потребує багато крові. Нехай палає ворог. Моє палке серце погасить цей вогонь лишень після перемоги.

Немає буття назад, є лишень один шлях і це те, що нас нікому не здолати.

Відчуття, що ми наче привиди. Сидимо в безпеці, не можемо нічого вдіяти, але серце все ще не тут, воно не на місці. Бо воно стало битися зі всіма в унісон. Допоки не настане перемога.

Бережи себе, потім вирішимо, що робити із нашими покинутими душами